Європа допоможе з авторитетом

Запровадження стандартів Старого світу покращить якість правосуддя та зробить служіння Феміді популярною професією

Уже два роки Вища кваліфікаційна комісія суддів працює за правилами, встановленими законом «Про судоустрій і статус суддів». Тож вона вирішила підбити підсумки своєї діяльності — провела другу щорічну міжнародну конференцію: «ВККС: європейський курс України — реформа в дії». На цьому заході «кваліфікаційники» не лише звітували про зроблене, а разом із запрошеними шукали шляхи, які ведуть до запровадження європейських стандартів в українське судочинство.

Першочергове завдання

Держава не може існувати без судової влади, а остання не зможе працювати без професіоналів. Сьогодні ВККС докладає максимум зусиль, аби дібрати таких суддів. А до тих, хто в роботі допускає помилки, застосовує дієвий профілактичний механізм — дисциплінарну відповідальність. За 2 роки комісія довела, що якість правосуддя можна підвищити. У той же час ВККС виявила чимало перешкод, які заважають подальшому вдосконаленню судочинства.

Так, за словами голови кваліфкомісії Ігоря Самсіна, до прийняття закону «Про судоустрій і статус суддів» процедура добору суддів і їх притягнення до дисциплінарної відповідальності мала серйозні недоліки. «Кандидати в судді були залежні від представників трьох гілок влади. Існувала велика кількість регіональних кваліфкомісій, кожна з яких мала власні підходи до вирішення питань, віднесених до їхньої компетенції. ВККС працювала на громадських засадах. Саме тому основна претензія до роботи кваліфкомісій стосувалася відсутності єдиних стандартів та непрозорості процедури прийняття рішень. Діяльність цих органів була закритою, мало висвітлювалася в ЗМІ», — наголосив керівник постійно діючого органу.

Новий закон змінив статус ВККС. Умовою забезпечення незалежності комісії, гарантією від впливів на її діяльність є положення про те, що до її складу не можуть бути призначені нардепи, члени Кабміну, голови судів, їхні заступники тощо.

«Одне з головних завдань ВККС — підвищити авторитет судової влади і престиж професії. Імідж правосуддя складається з репутації кожного судді. Тому формування високопрофесійного суддівського корпусу — наше першочергове завдання», — розповів І.Самсін.

За його словами, сьогодні, коли суспільство очікує від ініціаторів судової реформи конкретних результатів, а не декларацій про забезпечення конституційних прав і свобод громадян, ВККС робить реальні кроки в цьому напрямку. Серед найважливіших завдань судово-правової реформи — покращення якості здійснення правосуддя, пов’язане з підвищенням вимог до кваліфікації володарів мантій, та формування якісно нового кад­рового складу.

«Деяким суддям бракує знань, досвіду, толерантності й життєвої мудрості — тих якостей, які дозволять бути неупередженими і справедливими при прийняті рішень. Не кожен суддя має організаторські здібності та почуття відповідальності. Освічені, порядні й професійні судді є найкращою гарантією незалежності суду. Тому відбір кадрів спроможний забезпечити найвищі стандарти професійності й моральності суддів», — підкреслив І.Самсін.

Він нагадав, що комісія завершує проведення вже другого добору кандидатів у законники. ВККС забезпечила рівність умов для всіх претендентів, а також максимальну прозорість процедури, висвітлення в ЗМІ всіх своїх дій. «Водночас комісія забезпечила конфіденційність деяких компонентів добору: змісту тестів та практичних завдань до дня проведення іспитів не знала жодна особа», — наголосив очільник постійно діючого органу.

Конфіденційна «дисциплінарка»

Нова процедура добору кадрів для Феміди порадувала міжнародну спільноту. А от повноваження комісії щодо притягнення володарів мантій до дисциплінарної відповідальності в деяких експертів викликали тривогу. «Були побоювання щодо надмірної концентрації повноважень у руках ВККС: поєднання повноважень щодо добору суддів та здійснення дисциплінарного провадження, але така централізація повноважень має свої переваги», — розповів І.Самсін.

На його думку, дисциплінарна від­повідальність — це дієвий профілактичний механізм, який суттєво зменшує кількість порушень, один із засобів досягнення балансу між соціальним контролем за судом і суддівською незалежністю.

Кваліфкомісія виявила деякі недоліки в процедурі притягнення законників до дисциплінарної відповідальності, які потрібно усунути. «Необхідно розмежувати повноваження ВККС та органів, причетних до перевірки рішень комісії, — Вищої ради юстиції та Вищого адміністративного суду, встановити чіткі критерії перевірки цими органами рішень», — повідомив голова ВККС.

Сьогодні пропонується багато чого змінити в процедурі притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Так, є пропозиція збільшити термін, протягом якого законника можна притягнути до відповідальності. Також обговорюється можливість закріплення на законодавчому рівні порядку розгляду скарг, якщо суддею вчинено незначний проступок, що не призвів до негативних наслідків. Дискутують і на тему доцільності створення єдиного дисциплінарного органу та запровадження психологічного тестування претендентів на мантії, яке б запобігало призначенню потенційно «проблемних» суддів.

«Потрібно розмежувати питання дисциплінарного проступку й порушення присяги, закріпити й розширити види дисциплінарних стягнень. Правової визначеності потребує статус і повноваження дисциплінарних інспекторів», — зауважив І.Самсін.

На його думку, в ст.83 закону «Про судоустрій і статус суддів» варто передбачити підстави відповідальності законників, які займають адміністративні посади (у разі невиконання або неналежного виконання ними обов’язків). «Ми вважаємо, що слід запровадити принцип конфіденційності в дисциплінарному провадженні, адже суддя — особливий суб’єкт, наділений функціями здійснювати правосуддя. Публічність і відкритість розгляду його проступків має бути «усіченою» задля забезпечення принципу гарантування незалежності», — поділився ідеями очільник комісії.

А в той час у Європі…

«Торувати» шлях до євростандартів українському судочинству допомагали й гості з-за кордону. Зокрема, вони розповідали, як в їхніх країнах відбирають суддів та яким вимогам останні повинні відповідати. Так, голова Вищого суду федеральної землі Нижня Саксонія Герхард Кірхер розповів, що в Німеччині юрист, який закінчив вищий навчальний заклад, складає відповідний держаний екзамен, і його називають «неповним юристом». «Повним» він стає тоді, коли закінчить референдаріат (практика, робота в суді, адвокатурі, прокуратурі) та складе другий державний іспит. Після цього юрист подає до Мін’юсту чи вищого суду землі заяву про те, що хоче зайняти посаду судді (оцінка за екзамен у такого кандидата повинна бути вища за середню).

Потім із претендентом проводять співбесіду. Комісія (до її складу входять 3 особи: представник Генеральної прокуратури, Мін’юсту та вищого суду землі) не перевіряє «юридичної кваліфікації» претендента, адже свої знання він показав на держіспиті. «Кандидат розповідає комісії про себе: про дитинство, про те, чому почав вивчати юриспруденцію і вирішив стати суддею. Претенденти розповідають про свої слабкості, приватні та службові конфлікти, про те, що може вивес­ти їх з рівноваги, яке навантаження вони можуть витримати тощо. Ми запитуємо й про позитивні якості кандидатів», — зазначив Г.Кірхер.

За його словами, після «біографічної частини» юристу пропонується зіграти роль судді. На цьому етапі перевіряється готовність кандидата витримати навантаження, здатність знайти компроміс і в разі потреби втихомирити сторони у справі. До того ж комісія з’ясовує, чи зможе кандидат співпрацювати з колегами, чи розуміє сутність справедливості та соціальних проблем.

Зазвичай співбесіда триває 2 год. Після її закінчення комісія відразу ж робить висновок, може чи ні юрист працювати суддею. «Якщо претендент не підходить, йому в усній формі пояснюють причини такого рішення. Він може оскаржити його. Але кандидати рідко звертаються до суду з оскарженням рішення комісії: по-перше, комісії довіряють, процедура відбувається прозоро та відкрито, а по-друге, в суді важко довести, що комісія була не права. Адже вона приймає рішення на власний розсуд», — наголосив гість із Німеччини.

Та й на цьому етапі «пригоди» юриста не закінчуються: його приймають на роботу з 3-річним строком випробування. Протягом року суддю можна звільнити з посади (якщо він не справляється з обов’язками) без будь-якого обгрунтування такого рішення. Якщо ж законник пропрацював більше року, то «звільнити його можна лише з обгрунтуванням».

«Ми хочемо відбирати в судді найкращих юристів, які розуміють проб­леми й біль людей. Необхідно, аби громадяни мали високу довіру до суду», — зауважив Г.Кірхер. До речі, і з підвищенням суддів у Німеччині не так усе просто. На кожного законника пишеться характеристика, в якій ідеться про його успіхи на займаній посаді, зазначається, що він «кращий за інших». «Високі оцінки — високі шанси на підвищення», — резюмував Г.Кірхер.

У Литві — інша процедура добору суддів. Майбутні володарі мантій письмово складають екзамен: за годину вони мають відповісти на 40 тестових запитань. У разі успішного проходження цього етапу кандидати виконують 2 практичні завдання, які перевіряє комісія у складі 4 суддів та 3 учених-юристів. Кожен її член ставить свою оцінку, а потім вираховується середнє арифметичне. Результат повідомляється кандидатові в той же день.

«До складення екзамену допускається не більше 20 осіб. До другого туру доходить 8—12 претендентів, і лише 5—8 осіб успішно складають іспит. Відмову комісії кандидати можуть оскаржити до Ради суддів Литви», — розповів декан юридичного факультету Вільнюського університету Томас Давуліс.

За його словами, на екзамені потрібно з’ясовувати не лише компетенцію кандидата, а і його культуру аргументації, психологічні якості. Також юрист повинен бути відкритим та комунікабельним.

***

Можливо, колись і в нашій країні якість юридичної освіти буде такою, що ВККС доведеться перевіряти не рівень загальних теоретичних знань у галузі права кандидатів у судді, а лише готовність юристів служити Феміді. Можливо, і процедура притягнення до дисциплінарної відповідальності кардинально зміниться, а законники отримуватимуть менше доган. Та найголовніше, аби всі ці зміни наближали вітчизняне правосуддя до євростандартів, а не віддаляли від них.

Пряма мова

— Якісне здійснення правосуддя є однією із загальних потреб суспільства й вимагає, щоб у судовій системі працювали професіонали, які не лише володіють знаннями в соціально-правовій сфері, а й відповідають найвищим етичним нормам. Екс-керівник Європейського суду з прав людини Жан-Поль Коста казав, що повага до судової системи з’являється за умови наявності в її працівників високої професійної підготовки. ВККС не тільки відповідає за компетентність суддівського корпусу, а й виступає гарантом ефективності здійснення правосуддя. Одне із завдань на перспективу — підготовка суддів, які б спеціалізувалися на прецедентному праві Євросуду. Така спеціалізація дозволила б українським суддям більш грунтовно підійти до усунення причин, які призводять до порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також потрібно створити окремий орган у складі представників усіх гілок влади, завданням якого було б лобіювання імплементації рішень Євросуду.

— Довіра до суду — це насамперед довіра до самого судді. Вона виникає з моменту прийняття судді на роботу. Сьогодні суддів добирають прозоро, відкрито, на конкурсних основах. Кваліфікація судді — це основний елемент довіри до суду. Свою відданість судовій системі служителі Феміди повинні доводити прийняттям правильних, грунтовних та справедливих рішень.

Суд — залежна інституція: закони не приймає, а виконує їх. Залежна вона й від фінансів. І проблема в тому, що до цього часу не вирішено питання, як суддям захищатися від впливу. Механізмів захисту немає. Сьогодні на суди впливають не за допомогою грошей чи демонстрацій, а за допомогою ЗМІ. Навіть якщо суддя чистий, як альпійський сніг, його можуть знищити. Тому механізми захисту від впливу на суддів повинні бути. Їх наявність допоможе підвищити довіру до Феміди.

— Хотів би детальніше зупинитися на питанні професійної підготовки кандидатів на посади суддів, які пройшли перше випробування — анонімне тестування — і яких направили на спеціальну підготовку до НШС. На мою думку, на законодавчому рівні встановлений недостатній строк навчання — всього-на-всього 6 місяців. Наприклад, у французькій школі магістратури навчання триває майже 3 роки, й акцент робиться на практиці та спеціалізації. Тобто лише третина часу навчання відводиться для занять в аудиторії, решта часу — для практики. Думаю, що й підготовка в НШС не має бути студентським заняттям. Знання, які вже отримав юрист, не повинні дублюватися.