Служителі Феміди попередили про можливий параліч системи, але їх уже не чули
Суддівській спільноті довелося в стислі строки готувати висновок щодо проекту закону «Про судоустрій і статус суддів» (№4734). Вона не очікувала на такий прискорений розгляд документа в стінах парламенту. Представники Верховного Суду навіть звернулися до міжнародних організацій з проханням провести експертне вивчення проекту. Та оцінка фахівців, як і висновки володарів мантій, уже не знадобляться реформаторам. Можливо, і даремно…
Усічене самоврядування
Напередодні голосування у Верховній Раді за нову версію суддівського профільного закону свій висновок щодо президентської ініціативи затвердив Пленум ВС. Рада суддів теж мала намір оцінити документ, але через відсутність кворуму їй вдалося висловити свою думку тільки за кілька годин до початку розгляду проекту в сесійній залі.
Як зізналася голова РСУ Валентина Сімоненко, була надія, що є ще трохи часу, аби проаналізувати документ, висловити до нього зауваження та пропозиції. Тож суддівській спільноті довелося нашвидкуруч готувати висновки, сподіваючись, що їхні застереження можуть бути враховані під час підготовки акта до другого читання. Однак сподівання виявилися марними: закон прийняли за основу та в цілому відразу.
Які ж слова не почули реформатори через свою поспішність та яку ціну за це може заплатити як судова система, так і держава?
Так, на думку «верховників», істотно звужуються функції суддівського самоврядування за рахунок наділення додатковими повноваженнями Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів. РСУ відводиться роль стороннього спостерігача. Адже її позбавляють низки повноважень: обрання та звільнення голови Державної судової адміністрації, погодження кількості володарів мантій, порядку та методології кваліфікаційного оцінювання тощо. Все це, наголошується у висновку Пленуму ВС, може призвести до порушення гарантій незалежності служителів Феміди.
Застій у розгляді
Не менш небезпечними можуть стати норми, які стосуються «пере форматування» системи. «Практична реалізація окремих положень законопроекту в частині реорганізації касаційної інстанції несе ризики паралічу її діяльності. Шестимісячна реорганізація судів касаційної інстанції та ВС призведе до значного накопичення справ, що спричинить порушення права громадян на судовий захист та своєчасний розгляд справи», — вважають «верховники».
Не врятує становище й норма, передбачена п.11 «Перехідних і прикінцевих положень» проекту, відповідно до якої новий ВС розпочинає роботу за умови призначення на конкурсній основі щонайменше 65 володарів мантій.
«Навіть із початком роботи реорганізованого ВС, який налічуватиме 65 суддів, необхідно буде розглядати справи в тому ж обсязі, який нині розглядається трьома вищими спеціалізованими судами та ВС», — ідеться у висновку. Тож, очевидно, тяганини у діяльності Феміди не уникнути.
Перестороги до «переформатування»
Крім цього, «верховники» не на жарт схвильовані майбутнім кадровим оновленням своєї установи. На їхню думку, нинішні судді ВС повинні автоматично залишатися у перетвореній установі. Адже вилучення з назви «Верховний Суд України» слова «України» не приводить до зміни конституційного статусу інституції, не є підставою для звільнення всіх служителів Феміди та ліквідації найвищого судового органу.
До речі, «Перехідні положення» проекту змін до Конституції в частині правосуддя жодних процедурних дій стосовно ліквідації ВС не передбачають. Тому, вважають у Кловському палаці, ВС має бути реорганізований, а не ліквідований. А законники, які нині тут працюють, не повинні брати участь у конкурсах.
Також Пленум ВС піддав сумніву доцільність надання науковцям та адвокатам права обіймати посади у ВС. По-перше, на його думку, такі положення є дискримінаційними щодо представників інших професій юридичної сфери, наприклад нотаріусів, працівників юрслужб різних установ, підприємств, організацій. По-друге, наявність наукового ступеня та досвіду наукової роботи чи адвокатська діяльність протягом 10 років не є безумовною підставою вважати таких юристів більш підготовленими до здійснення судочинства, ніж інші правники.
Разом з тим, уважають «верховники», в проекті є вимога, що суддею ВС може бути особа, яка має досвід професійної діяльності адвоката щодо представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше 10 років. «Проте незрозуміло, якими документами має підтверджуватися такий досвід (тривалість) професійної діяльності, адже деякі адвокати за 10 років можуть узяти участь лише у двох чи трьох судових провадженнях», — зробив висновок Пленум ВС. Окрім цього, висловлювалися побоювання, що особи без суддівського стажу, які прийдуть до ВС, навряд чи зможуть якісно та ефективно розглядати справи.
Проте ніхто не почув цих пересторог, бо слова служителів Феміди пролунали вже навздогін реформаторським крокам уперед. Оцінювати, хто матиме рацію, як завжди, будемо вже восени. Тож далі буде…
Пряма мова
ІВАН ШИЦЬКИЙ, суддя Верховного Суду:
— Я ще не бачив жодної судової реформи, яка стосувалася б правосуддя. Що важливого для правосуддя в тому, що суддя отримує більшу чи меншу зарплату? У цих висновках відсутнє одне ключове питання: для правосуддя ніяких змін нема, як немає їх і для задоволення суспільної потреби в праві. Чому? Тому що ніякої уваги предмету та методу судової влади в законі не приділено. Що зміниться для правосуддя від того, яким буде ВС: зеленим чи червоним? Нічого. Всі ці зміни — просто політична маніпуляція. У ст.8 Конституції зазначається, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Та нічого не визнається.
ВАЛЕНТИНА СІМОНЕНКО, суддя Верховного Суду, голова Ради суддів:
— Що залишається за РСУ відповідно до нової редакції закону «Про судоустрій і статус суддів»? Жодна функція не скорочена, за винятком обрання голови Державної судової адміністрації. РСУ розробляє та організовує заходи щодо незалежності суддів, а Вища рада правосуддя їх здійснює. У ради залишаються повноваження правового захисту працівників суду, вирішення конфлікту інтересів тощо. Тобто основні функції збережено. РСУ не погоджуватиме положення щодо оцінювання суддів та проведення конкурсів. Можливо, це правильно, бо фактично результати конкурсу затверджуватиме ВРП. Мені здається, що цей орган та кваліфкомісія повинні узгоджувати всі умови. Решта функцій має зостатися за РСУ: затвердження положення про апарат суду, збори суддів, тобто всіх питань щодо організації роботи судів.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!