Імперативний мандат суперечить чотирьом резолюціям ПАРЄ і чотирьом висновкам Венеціанської комісії

Євросоюз не веде щодо України системної політики: висловлює стурбованість тільки подіями в прокуратурі і навколо закону про позасудову конфіскацію, а більш важливі порушення європейських стандартів залишає без уваги.

Таку думку на своїй сторінці в Фейсбуці висловив екс перший заступник глави Адміністрації Президента Андрій Портнов.

«Все більший подив викликають публічні європейські сигнали, адресовані українському суспільству з органів ЄС. Дивною є вибірковість, з якою європейські чиновники роблять заяви щодо поточних українських подій. За останній тиждень офіс ЄС висловив свою стурбованість тільки щодо подій в прокуратурі і навколо закону про позасудову конфіскацію активів. У той же час на адресу української влади не надійшло жодного публічного сигналу про грубе порушення європейських стандартів, резолюцій ПАРЄ, рекомендацій Венеціанської комісії та української Конституції з боку правлячої політичної сили, яка позбавила мандатів відразу двох своїх депутатів», - зазначив він .

Застосування імперативного мандату суперечить щонайменше чотирьом резолюціям ПАРЄ і чотирьом висновкам Венеціанської комісії, заявив політик, давши перелік цих документів і основних висновків, зроблених у них.

Так, в Резолюції 1755 (2010) Парламентська Асамблея Ради Європи відзначила, що імперативний мандат суперечить європейським стандартам.

У Резолюції 1549 (2007) Парламентська Асамблея Ради Європи передбачила, що відкликання депутатів політичними партіями («імперативний мандат») є неприйнятним у демократичній державі.

У Резолюції 1466 (2005) Парламентська Асамблея Ради Європи зауважила, що окремі конституційні норми містять положення, які Венеціанська Комісія неодноразово визнавала такими, що не відповідають принципам демократії і верховенства права, зокрема щодо імперативного мандату.

Аналогічна за змістом позиція відображена і в пункті 11 Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи 1364.

Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеціанська Комісія) також неодноразово висловлювала свою негативну оцінку існуванню в Україні імперативного мандату.

Так, у Висновку CDL-AD(2003)19 від 15 грудня 2003 року Венеціанська Комісія зазначила, що прив'язка мандата народного депутата до членства в парламентській фракції партії або блоку партій порушує незалежність депутатів, з огляду на те, що члени парламенту повинні представляти народ, а не свої партії. Більш того, така норма може поставити партії над виборцями, які самі не мають можливості скасувати парламентський мандат, яким депутат наділяється на виборах.

У Висновку CDL-AD(2005)015 від 13 червня 2005 року Венеціанська Комісія також зауважила, що положення щодо народних депутатів не повинні пов'язувати окремого депутата з членством в парламентській фракції партії, тим самим порушуючи його вільний і незалежний мандат.

У Висновку CDL-AD(2007)031 від 22 жовтня 2007 року Венеціанська Комісія зазначила, що імперативний мандат зруйнує свободу депутатів, які будуть зобов'язані діяти відповідно до рішень, прийнятих вищим органом їх партії, якщо вони не хочуть бути позбавлені своїх повноважень. Хоча влада партії явно буде посилена, не повинно залишатися непоміченим те, що навіть необхідність підвищення партійної дисципліни не виправдовує введення імперативного мандату. Більш того, таке рішення не дає можливість депутатам вільно спілкуватися з виборцями і відповідно реагувати на зміни громадської думки.

Невідповідність імперативного мандата принципам європейського демократичного конституціоналізму відзначається і в загальному Висновку Венеціанської Комісії CDL-AD(2009)027 від 16 червня 2007 року, присвяченому аналізу правової природи імперативного мандату.

А.Портнов нагадав, що зараз імперативний мандат застосовується в Північній Кореї, Китаї та Кубі.

Варто також додати, що Конституційний Суд України також висловлював позицію, що загальна кількість мандатів, отриманих за результатами парламентських виборів, належить не партії чи блоку, а саме переліку кандидатів, яких вони висунули. А участь партійних органів завершується на стадії затвердження цих списків.

Закон і Бізнес