Скільки відомств устоять після міністерсько-кадрового перетрушування?
Розібравшись на перших порах з податками, влада обіцяє і далі переможно прямувати шляхом реформ. І перше місце на початку довгого списку разом з перетвореннями в пенсійній сфері зайняли адміністративні зміни. Проте, якою буде ця реформа, поки неясно.
Реформа за реформою
Після ухвалення Податкового кодексу влада обіцяє ще до кінця року серйозно зайнятися адміністративною реформою, яка давно стала своєрідною перевіркою серйозності намірів керівництва країни. Провести її обіцяв ще Леонід Кучма. Неодноразово «входив у цю річку» і Віктор Ющенко, котрий на зорі свого президентства збирався влаштувати, так би мовити, адміні¬стративно-територіальний переворот. Тоді, у 2005 році, під ці цілі був «виділений» спеціальний віце-прем’єр — Роман Безсмертний. Але, як відомо, цей почин, який не зустрів розуміння в народу, досить швидко зійшов нанівець.
Черговий сплеск реформаторської активності на вул. Банковій продемонстрували вже ближче до кінця правління Віктора Андрійовича. Тоді, нагадаємо, ситуацію міг би змінити президентський проект Конституції, згідно з яким помітно перерозподілялися права між центром і регіонами, а на варті реалізації можливостей останніх могла стояти ще й верхня палата парламенту... Та якими б амбітними не були первинні плани, в більшості випадків «адмінреформаторські» рішення гарантів зводилися до реорганізації деяких органів влади — не більш того.
Четвертий український Президент також відніс адмінреформу до пріоритетів своєї діяльності. Провести ревізію в серці державного апарату не так уже і просто. На вул. Банковій визнають: проведенню адмінреформи повинен передувати етап узгодження конфліктів інтересів, що намітилися, але сподіваються: багато часу на це не буде потрібно. Головна інтрига полягає в тому, яка ж концепція (а у владному таборі визнають, що їх кілька) переможе. І наскільки швидкими та глибокими будуть перетворення.
Різьблення по міністерському «дереву»
Схоже, можновладців темпи втілення адмінреформи в життя цікавлять чи не передусім. В усякому разі Микола Азаров сподівається не без її допомоги сер¬йозно заощадити вже у 2011-му. «Витрати на утримання органів державної влади порівняно з 2010 роком скорочуються більш ніж на 1 млрд грн.», — повідомив Прем’єр під час останнього «бюджетного» засідання Кабміну. Урізувати витрати в Уряді розраховують не тільки шляхом скорочення витрат, а й завдяки «оптимізації чисельності працівників державного і місцевого управління».
Такі «матеріально орієнтовані» міркування керівництва країни сприяли тому, що основним предметом інтересу до реформи виявилися обіцяні структурні перетворення. «Ми хочемо впорядкувати систему влади в країні, прибрати дублюючі функції, які є між гілками влади і, зокрема, у виконавчій владі, — це в основному», — ділився планами Президент ще в листопаді. Через це з моменту проголошення курсу на адмінреформу найбільша увага прикута до теми «кого і як скоротять».
Перетворення і кадрові чистки обіцяють провести на всіх «поверхах» вертикалі влади. Поки що найгучніше анонсують імовірні перетворення центрального апарату. Такий намір виглядає логічно — експерти неодноразово відзначали, що для порівняно небагатої країни в України дуже багато міністерств і невиправдано масштабний Кабмін. Саме тому найбільшу популярність мають новини «адмінреформеного фронту», які стосуються зменшення кількості міністерств.
За словами міністра Кабміну Анатолія Толстоухова, в політикумі циркулюють чутки про те, що адмінреформу переживуть лише 12 міністерств (нині їх 20), а віце-прем’єрам доведеться сумістити свої обов’язки з міністерськими. До організаційних «смертників» фахівці часто відносять Міністерство промполітики, дещо рідше — Міністерство економіки, яке найближчим часом ризикує виявитися обезголовленим. Крім того, не стихають чутки про оптимізацію «дерева» міністерств: об’єднання Мінсім’ї та молоді з Мінкультури, Мінвуглепрому з Міністерством палива та енергетики, Мінрегіонбуду з МінЖКГ, МНС із МВС і тому подібні варіанти оптимізації за схожістю функцій.
Розформувати, та не скривдити...
Аналогічних поліпшень можуть очікувати й інші центральні органи влади. На початку грудня увагу привернув обнародуваний ЗМІ проект президентського указу, яким передбачається уточнити структуру нинішніх органів влади і, що важливо, їх функції. Якщо це правдива інформація, то на вул. Банковій збираються чітко розмежувати повноваження міністерств, державних служб, державних інспекцій та державних агентств.
Наприклад, передбачається, що держслужби здійснюватимуть контрольні функції та зможуть надавати послуги, але не матимуть права брати участь у нормативно-правовому регулюванні та, крім деяких випадків, не зможуть управляти держмайном. Головне завдання інспекцій, як і підказує назва, — контроль; нормативні акти, послуги та розпорядження власністю держави — поза їхньою компетенцією. А ось агентства повинні займатися здебільшого цією самою власністю, але не контролем і не послугами.
При всій значущості перерозподілу інструментів (що може слугувати непоганим аргументом на ниві протистояння корупції) найбільшу увагу привернув інший пункт гіпотетичного указу. Той самий, яким ліквідується 4 десятки цент¬ральних органів влади: від Держкомітету у справах національностей і релігій до Державної гідрометеорологічної служби, від Державної соціальної служби для сім’ї, дітей і молоді до Державного департаменту пожежної безпеки...
Цікаво, що найбільший резонанс викликало повідомлення про потенційне розформування Інституту національної пам’яті. З «різким і категоричним засудженням» виступила «Наша Україна», розкритикував рішення і «заукраїнець» В’ячеслав Кириленко. З одного боку, така послідовна «організаційна» неприязнь до гуманітарних ініціатив попередньої влади з боку влади нинішньої дійсно виглядає дещо дивно. З другого боку, судячи з планів, УІНП — це одна з небагатьох структур, яким не збираються створювати заміну.
Ліквідація 40 органів влади — ініціатива, яка виглядає радикальною тільки на перший погляд. На ділі тим же указом передбачається заснувати понад 20 нових інституцій (а також об’єднати і перейменувати), які візьмуть на себе велику частину «звільнених» функцій. Теоретично сам намір скоротити кількість керівних і контрольних органів виглядає похвально, але ще невідомо, чим саме це обернеться: відбудеться суттєве зменшення чиновницького апарату (чи переважна більшість «скороченців» буде тут же працевлаштована), чи не буде дублювання повноважень, що вважається одним з головних бичів нинішньої адміністративної системи, чи не з’являться незабаром нові органи влади на місці «викорчуваних».
Від перестановки кадрів сума не міняється
Та й на економію бю¬джетних коштів найближчим часом розраховувати важко. Як справедливо зауважив спікер, скорочення штату чиновників може спричинити великі витрати. «Простіше для бюджету утримувати держслужбовців, ніж звільнити їх у зв’язку з ліквідацією установи або скороченням штату. Адже в такому разі потрібно виплатити величезні суми або відмінити ті закони, які діють на сьогодні», — нагадав Володимир Литвин.
Ще одним підводним каменем можливої адмінреформи залишається кадрове питання. Точніше кажучи, те, як саме розподілятимуться повноваження вже не між органами влади, а між флангами владного табору. Цілком імовірна боротьба за владу кінець кінцем може звести нанівець багато благих починань. І деякі фахівці побоюються, що все відбуватиметься саме за таким сценарієм.
«Прицільні» перестановки кадрів — це тактичне завдання влади. Куди більший інтерес викликає стратегічний характер можливих змін. Питанням питань залишається широта намірів керівництва держави. Ще не відомо, чи стануть перетрушування (майже за Олександром Лукашенком) чиновницької армії та оптимізація міністерств одним з етапів адміністративної реформи чи ними все й закінчиться.
Спочатку, за прикладом інших президентів, оточення В.Януковича говорило про всеосяжні перетворення. У жовтні Сергій Льовочкін запевняв, що значна частина державних функцій буде передана на місця. А ще в серпні Президент анонсував можливі зміни Конституції — якраз із погляду посилення позицій місцевого самоврядування. Подібні плани швидко реалізувати неможливо. Але саме так, через уточнення повноважень влади, обраної на місцях, через визначення долі місцевих адміністрацій, через деяку «розвертикалізацію» владної системи і може реалізуватися адмінреформа в дійсному значенні цього слова.
Бажання скоротити ви¬трати на держапарат — гідне похвали. Проте цікаво, чи стане влада говорити «бе» після того, як найближчим часом планує сказати «а», а якщо стане, то яким чином. Адже саме серйозна адмінреформа може показати, наскільки високо Партія регіонів ставить інтереси цих самих регіонів.
Ксенія СОКУЛЬСЬКА, «Подробиці»
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!