Є надія побачити українські пейзажі та акторів у голлівудських фільмах

Кіноіндустрія є одним з найбільш прибуткових напрямів бізнесу у світі. І як свідчить практика, доходи від нього отримують не тільки конкретні приватні кіновиробники, але і державні бюджети.

Відомий американський серіал «Гра Престолів», наприклад, знімався на території Хорватії. І причина не тільки в мальовничих хорватських пейзажах, а й у прозорій та зрозумілій системі стимулів для кіновиробників та досить дешевій робочій силі. Сукупність таких факторів є вигідною як для іноземців (виробництво є дешевшим у країнах, в яких встановлені стимули), так і для бюджету відповідної країни (поповнення сумою податків, що відраховуються за результатами виробничої діяльності).

У вже згаданій нами Хорватії для іноземних виробників кіно є можливим варіант отримання 20 % відшкодування від суми кваліфікованих витрат.  Тобто, іноземні кіновиробники отримують відшкодування вартості найманих хорватських акторів та персоналу, а також придбаних на території Хорватії товарів та послуг. Для цього такий виробник має об’єднатися з місцевим співпродюсером або суб’єктом, що надає послуги з виробництва. Хорватська компанія, в свою чергу, звертається до хорватського аудіовізуального центру (The Croatian Audiovisual Centre (HAVC)) для отримання остаточного дозволу на проведення зйомок, що підтверджується відповідним свідоцтвом.

Однак, необхідно звернути увагу на низку вимог, які мають бути дотримані іноземними кіновиробниками. Перш за все, стимули розповсюджуються тільки у разі проведення зйомок художніх, документальних, короткометражних та анімаційних фільмів. Проте, якщо іноземний виробник планує знімати на території Хорватії рекламні ролики, реаліті-шоу або мильні опери –  на компенсацію йому розраховувати не варто.

Також  в Хорватії встановлені обмеження щодо суми витрачених коштів на той чи інший кінопроект. Максимальна сума кваліфікованих витрат не може перевищувати 20 мільйонів кун, при цьому сума кваліфікованих витрат для документальних фільмів не може бути меншою, ніж 300 000 кун, а для художніх фільмів – 2 мільйони кун.

Особливу увагу виробникові необхідно приділити проходженню культурного тесту. З максимальних 37 балів необхідно набрати мінімум 15. Однак, не все так просто, адже мінімум 7 балів бає бути набрано за результатами проходження секції «В» тесту, що стосується творчої співпраці, і мінімум 4 за результатами проходження секції «С», що стосується безпосередньо виробництва і використання хорватських ресурсів.

Дещо інші правила діють у Чеській Республіці. Тут, на відміну від Хорватії, передбачаються відшкодування у розмірі 20 % – за кваліфіковані чеські витрати та 10 % – за кваліфіковані міжнародні витрати. Саме під міжнародними кваліфікованими витратами розуміються витрати на оплату праці акторського складу та персоналу нерезидентів, які не платять прибутковий податок у Чеській Республіці, але які є платниками прибуткового податку в країні свого податкового резидентства. При цьому, прийнятний розмір кваліфікованих витрат встановлюється на рівні 80 % від загального розміру бюджету того чи іншого проекта.

Але виробникові необхідно звертати особливу увагу на встановлені мінімальні витрати в Чехії: для художніх фільмів або телефільмів такі витрати встановлені на рівні 15 мільйонів чеських крон (що еквівалентно 612 000 американських доларів або 545 000 евро), для театральних документальних фільмів – 3 мільйони чеських крон (що еквівалентно 122 000 доларів або 109 000 євро), для епізодичних фільмів мінімальні суми витрат встановлюються окремо для кожного епізоду і мають бути не меншими ніж 10 мільйонів чеських крон (що еквівалентно 408 000 американстких доларів або 363 000 євро). При цьому, верхня межа суми коштів, що може бути отримана як компенсація чеським законодавством, не встановлена.

Окрім того, стимули розповсюджуються виключно на зйомку художніх фільмів, ТБ-шоу, анімаційних фільмів та документальних фільмів тривалістю щонайменше 70 хвилин. Якщо іноземний продюсер бажає здійснювати на території Чехії зйомку телесеріалу, окрім всіх загальних вимог, тривалість одного епізоду такого серіалу має становити не менше 40 хвилин.

Іншим, і досить цікавим шляхом пішла Угорщина. Стимули тут мають право отримувати як виробники кіно, так і окремі місцеві компанії – платники корпоративного податку Угорщини, які за результатами надання такої підтримки можуть зменшити суму власної заборгованості і базу оподаткування на суму наданої допомоги (відбувається так зване подвійне списання).

Як і в інших країнах, кіновиробник зобов’язаний пройти культурний тест і за результатами набрати не менше, ніж 16 балів. Разом з тим, особливо жорстокі фільми, реклама, реаліті-шоу, мильні опери та порнографічні фільми претендувати на субсидію не можуть взагалі.

Розмір стимулів встановлюється до 20 % від прийнятних витрат (в Угорщині та поза її межами), а самі витрати поза межами країни обмежені на рівні 25 % від прийнятних витрат в Угорщині. Власне у такому підході простежується ще одна особливість угорського законодавця до визначення поняття прийнятних витрат. Так, усі витрати, що понесені за результатами виробництва фільму є прийнятними, окрім тих, що прямо відносяться до неприйнятних законодавством Угорщини та інших витрат, що є обмеженими законом. Сам продюсер вправі вільно витратити до 20 % бюджету поза межами Угорщини без ризику зменшення отримуваного ним стимулу. Це означає, що враховуються не тільки ті витрати, що здійснені на користь угорських платників податків, але і витрати, що здійснені на користь іноземних платників у розмірі до 20 % від загального бюджету виробництва.

Ще однією особливістю системи стимулів Угорщини є передбачена можливість попереднього фінансування тих чи інших кінопроектів банками, які за здійснення такого фінансування стягують комісію, розмір якої залежить від конкретного банку та умов конкретного договору. Загалом, розмір комісії починається від 20 %.

Як бачимо, європейські країни створюють всі необхідні умови для стимулювання розвитку як національного кінематографу, так і залучення іноземних виробників. Система надання різного роду стимулів діє і спричиняє додаткові надходження коштів до державних бюджетів.

Однак, Україна також не стоїть на місці. 28 січня 2016 року в першому читанні було прийнято проект Закону України «Про державну підтримку кінематографії». Характеризуючи цей законопроект, варто зазначити, що його розробники безумовно врахували досвід країн Європи у частині підтримки кінематографу і реалізували його у відповідних положеннях. Так, законопроектом передбачається надання підтримки як національному кіновиробнику, так і спільним проектам з іноземними продюсерами. Передбачається, що підтримка може здійснюватись шляхом надання державних субсидій та шляхом відшкодування суб’єктам кінематографії відсотків, сплачених за банківськими кредитами, що були одержані такими суб’єктами для будівництва та/або реконструкції будівель, споруд та інших об’єктів інфраструтури, що будуть задіяні в процесі виробництва фільмів тощо.

Також зазначається, що перелік форм державної підтримки не є вичерпним, а додаткові форми можуть встановлюватись Кабінетом Міністрів України.

Сама субсидія для повернення частини кваліфікованих витрат може надаватись у розмірі 25 % від загального обсягу кваліфікованих витрат, або у розмірі 10 % від загального обсягу кваліфікованих витрат, здійснених суб’єктами кінематографії на виплату винагороди акторам та членам знімальної групи, які не є резидентами України, здійснюють свою діяльність та/або проживають за межами території України.

При цьому, 25 % відшкодування виробники мають право отримувати тільки у разі дотримання сукупності вимог:

По-перше, витрати повністю або частково мають бути понесені в Україні при виробництві фільму на користь особи, яка веде господарську діяльність та зареєстрована як суб’єкт господарювання на території України.

По-друге, стосується жанру фільму та його тривалості. Так, субсидія поширюється на: ігрові фільми та анімаційні фільми тривалістю щонайменше 74 хвилини, які призначені для перегляду у кінотеатрах; ігрові телевізійні фільми та анімаційні фільми тривалістю не менше 74 хвилин; документальні фільми загальною тривалістю мінімум 52 хвилини; частини багатосерійних ігрових телевізійних серіалів або анімаційних телевізійних серіалів, якщо тривалість однієї серії є не меншою, ніж 40 хвилин.

По-третє, фільм має пройти культурний тест. При цьому, сам тест розділяється за двома критеріями: культурний (за результатами проходження якого претендент має набрати щонайменше 2 бали з 16 можливих) і виробничий (тут набрати необхідно мінімум 21 бал з максимальних 32).

Четверта вимога стосується безпосередньо суб’єкта кіновиробництва – це має бути або український продюсер, або іноземний суб’єкт кінематографії, який уклав договір про виробництво фільму (чи його частини) з суб’єктом кінематографії України.

Остання, п’ята вимога стосується питання загальної суми кваліфікованих витрат кошторисної вартості фільму, пов’язаних із його виробництвом на території України. Якщо мова йде про ігрові та анімаційні фільми, призначені для перегляду у кінотеатрах – кваліфіковані витрати мають становити щонайменше 20 мільйонів гривень, для ігрових телевізійних та анімаційних фільмів, що складаються з однієї або декількох серій мінімальна межа витрат становить 5 мільйонів гривень, при виробництві документальних фільмів витрачено має бути щонайменше 3 мільйони гривень і 15 мільйонів гривень у разі проведення зйомок багатосерійних ігрових фільмів або анімаційних телевізійних серіалів.

Однак не можемо не звернути увагу на те, що мінімальні межі кваліфікованих витрат встановлені виключно у гривні без надання відповідного еквіваленту у іноземних валютах, як це зроблено, наприклад, у Чехії. На нашу думку, враховуючи сьогоднішню нестабільність гривні, такий еквівалент мав би бути прописаний у тексті законопроекту.

Безпосередньо під кваліфікованими витратами український законодавець розуміє 80 % платежів на оплату поставлених товарів, виконаних робіт та наданих послуг, включаючи, але не обмежуючись заробітною платою, гонорарами, винагородами, що стосуються безпосередньо фільму, який виробляється на території України, та що виплачуються особі, яка веде господарську діяльність і зареєстрована як суб’єкт господарювання на території України, є зареєстрованим платником податків.

Разом з тим, встановлено перелік витрат, які до кваліфікованих не відносяться, наприклад: витрати на проведення переговорів, витрати на розповсюдження фільму, витрати на проїзд членів знімальної групи і акторів під час зйомок за межами території України тощо.

Отримання самого відшкодування стає можливим вже після завершення виробництва фільму. Для цього кіновиробнику протягом року з дати закінчення кіновиробництва необхідно звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії із відповідною заявою до якої в обов’язковому порядку додається низка документів. Зокрема, до таких документів належать кошторис фільму, договір щодо виробництва фільму між українським та іноземним суб’єктами кінематографа (якщо такий договір наявний), акти виконаних робіт, звіт про виробництво фільму та понесені кваліфіковані витрати, лист-гарантію та аудиторський звіт, що підтверджує розмір кваліфікованих витрат, складений відповідно до законодавства України та стандартів аудиту. Тут не можемо не відмітити позитивний момент, який стосується безпосередньо аудиторського звіту, адже законопроектом не встановлюється будь-яких додаткових та специфічних вимог до суб’єктів аудиторської діяльності, які мають право на надання таких звітів. Саме такий підхід унеможливлює монополізацію сфери надання аудиторських послуг у частині складення звіту про підтвердження розміру кваліфікованих витрат, а також значно спрощує процедуру його отримання кіновиробником.

Загалом вищезгаданий проект закону досить чітко і повно описує всі необхідні умови, яких мають дотримуватися кіновиробники задля отримання того чи іншого виду державної підтримки. Прийняття такого законопроекту є безумовним кроком уперед на шляху до розвитку як українського кіно, так і залучення іноземних продюсерів. Окрім того, набрання чинності цим законопроектом дає можливість для розвитку нового виду банківськового кредитування, як це відбувається в Угорщині.

Єдине питання виникає стосовно гарантованості надання субсидій з державного бюджету. Однак це питання є вже більш політичним, ніж економічним.

Закон і Бізнес