«Із суддею треба виявляти християнське упокорення»

Тільки кожен другий адвокат за всю свою практику добивався виправдувального вироку

На питання «Скільки у вас було виправдувальних вироків?» і слідчі, і адвокати найчастіше відповідають, що не було жодного. Тільки перші говорять про це з гордістю, другі — із жалем. І така тенденція характерна не тільки для Російської Федерації, а й для більшості пострадянських країн.

Шанси на виграш

Частка виправдувальних вироків у кримінальних справах публічного обвинувачення в першій інстанції в РФ становить 0,2%. Тобто шанси на позитивний результат майже такі самі, як на отримання каре з прихованою парою на руках у покері. При цьому аналіз статистики Судового департаменту РФ показує, що в разі оскарження виправдувальні вироки скасовуються в кожному третьому випадку, а обвинувальні — в кожному 14-му.

Згідно з даними соціологічного опитування представників адвокатського співтовариства, який проводив Інститут проблем правозастосування, тільки кожен другий захисник за всю свою практику добивався виправдувального вироку в суді. За останній рік тільки в кожного п’ятого було припинення справи за реабілітовуючими обставинами на етапі слідства і в кожного четвертого — в суді.

Коли обвинувачений визнає вину ще на досудовій стадії, адвокат його від цього не відговорює. Адвокати, знаючи, як судді не люблять проявів будь-якої неповаги до себе, як вони роблять зауваження в процесі, прагнуть не вступати в конфлікт без потреби. Із суддею треба виявляти «християнське упокорення, що не доходить до підлесливості», говорив один з учасників опитування.

Націленість на виправдувальний вирок може бути сприйнята як виклик не тільки судовій системі, а й особисто судді, прокуророві. А зайва активність адвоката тільки погіршить становище підзахисного: «Що краще адвокат працює, то більше чомусь строк виходить у підзахисного. Адвокат просто робить свою роботу. Дивиться: там недоробка, тут недоробка, звертає на це увагу, а суддя думає, що він затягує процес».

«Тузи» в рукаві адвоката

Хоч і дуже рідко, але виправдання все-таки трапляються. Тому замість того, щоб цікавитися, чому в РФ їх так мало, можна зайти з іншого боку. Треба спробувати відповісти на питання: чому в РФ взагалі є виправдувальні вироки? Спостереження в залах суду й інтерв’ю з адвокатами, в практиці яких було таке досягнення, допомогли з’ясувати, як їх можна домогтися.

Якщо захисник готовий іти на конфлікт і протистояти системі, в нього повинні бути дуже гарні карти на руках. Такими «тузами» найчастіше стають помилки слідства, що полягають у неправильно підготовлених документах.

Забули поставити підпис у потрібному місці — мінус один доказ, прізвище понятого написане з помилками — мінус другий доказ, виявлено справжнього понятого — мінус третій доказ. Так з’являється можливість «розвалити» справу. Виправдувальні вироки не з’являються з нізвідки, «їх треба добити, треба повбивати в процес таких цвяхів, що в суді їх проблематично витягнути», — образно описують адвокати свою діяльність.

Не всі захисники здатні побачити помилки й не всі ризикнуть донести їх до суду. Часто легко вказати на помилки на етапі слідства й припинити справу на досудовій стадії. Тому для виправдання передусім потрібний уважний і трохи азартний адвокат.

Без удачі ніяк

Далі, щоб справа «розвалилася», повинен бути сміливий суддя, тобто такий, кому вистачить хоробрості постановити виправдувальний вирок, а не дати умовний строк. Як показує спостереження в районних судах, ціннісні орієнтації й відданість праву в суддів сильно варіюються — одні роблять все строго згідно із законом, інші покладаються на здоровий глузд. Іншими словами, те, до якого судді потрапить справа, теж впливає на вірогідність виправдання.

Таким чином, виправдувальний вирок постановляється при такій сукупності чинників: уважний адвокат, серйозні помилки слідства й неупередженість судді. Іноді здається, що всі необхідні елементи для виправдання є: уважний адвокат знайшов серйозні помилки слідства, суддя трапився об’єктивний, не допускає панібратства з прокурором, а виправдання все одно немає.

Під час дослідження, яке проводив ІПП, були два подібні випадки, один з яких закінчився штрафом, а інший — припиненням справи у зв’язку із закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності. Тому, як і будь-якій маловірогідній події, виправдувальному вироку приписується четвертий необхідний елемент — удача.