Лояльне ставлення до екс-депутата коштуватиме мантій двом законникам
Судді, які вирішили, що вбивство заслуговує лише на умовний строк, мають бути звільнені — такого висновку дійшла Вища рада юстиції. Таким чином колегіальний орган уже друге засідання поспіль позбавляє законників посад. І вдруге підряд мова йде про резонансні справи.
«Другий Лозинський»
Як повідомляв «ЗіБ» (див. №39), на минулому засіданні ВРЮ вирішила внести подання про звільнення трьох суддів Ровеньківського міськрайонного суду Луганської області. Законники засудили до півторарічного ув’язнення колишнього міліціонера, який спочатку вбив свою дружину, а потім залишив на узбіччі дороги однорічну дитину. Згодом апеляційний суд усе ж засудив вбивцю до довічного позбавлення волі. Ця історія викликала значний суспільний резонанс, особливо на Луганщині, де не обійшлося без мітингів і різких висловлювань на адресу Феміди в органах місцевого самоврядування.
Так само скандальним стало й рішення, винесене в Довгинцівському районному суді м.Кривий Ріг Дніпропетровської області. Злочин було скоєно влітку 2010 р., коли мешканець села Новоподільське Олександр Югай разом із сім’єю відпочивав на березі ставка. Там у нього виник конфлікт із депутатом Софіївської райради Олександром Тараном чи то через неправильно припарковане авто, чи через наявність у простих громадян прав купатись у цій водоймі.
Закінчилося все тим, що О.Таран застрелив О.Югая на очах його дружини й сина. Спершу член органу самоврядування отримав досить суворий строк — Криворізький райсуд Дніпропетровської області засудив його до 14 років позбавлення волі. Однак апеляційна інстанція вирішила, що справу слід розглянути ще раз.
Цього разу законники Довгинцівського райсуду встановили, що О.Таран, якого преса вже встигла охрестити «другим Лозинським», заслуговує не більш ніж на умовний строк. У суді вирішили, що постріл у людину з автомата — перевищення меж необхідної оборони.
Практично відразу після неоднозначного рішення до ВРЮ звернувся народний депутат Дмитро Шпенов, який не приховував, що рішення може мати корупційне підгрунтя. «Я вважаю, що адміністративний тиск у цьому випадку виключений. Я впевнений, що в даному випадку головним фактором були, звичайно, гроші», — наголошував парламентар.
Згодом справа знову потрапила до апеляції і цього разу в другій інстанції вирішили, що О.Таран заслуговує на «початкові» 14 років в’язниці. А восени час для відповідальності настав і для законників Довгинцівського райсуду.
Справу розглядали троє суддів — Надія Прудник, Андрій Козак і Наталія Середня. Щоправда, перша не погодилась із позицією колег, про що зазначила в окремій думці, і питання про її відповідальність відпало автоматично. Інших законників очікувала важка розмова із членами ВРЮ.
Однак з’являтись у Києві вони не поспішали. Хоча колегіальний орган запрошував їх двічі, відпустки й лікарняні не дозволяли законникам відвідати засідання. У ВРЮ пропонували відкласти розгляд цього питання ще раз. Однак проти такої позиції виступив радник Президента — керівник головного управління з питань судоустрою АП Андрій Портнов, за словами якого, суддів слід звільнити якомога швидше. Також він звернув увагу, що законники почали синхронно хворіти, коли колегіальний орган викликав їх. При цьому другий «прогул» дає підстави для розгляду матеріалів за відсутності законників. Обговорити це питання у ВРЮ вирішили за зачиненими дверима, а невдовзі було оголошено, що до парламенту надійде подання про звільнення А.Козака і Н.Середньої.
Транспортний колапс
Ці судді стали єдиними, кого цього разу вирішили звільнити члени ВРЮ. До інших законників вони поставились лояльно. Зокрема, вдалось залишитись на посаді судді Куп’янського міськрайонного суду Харківської області Ользі Волчек, якій дорікали за надто тривалий розгляд однієї з кримінальних справ — загалом він тривав близько двох років і весь час підсудний перебував у СІЗО.
Суддя пояснила, що не могла розглянути справу через незалежні від неї обставини. Незадовго до початку провадження з ізолятора тимчасового тримання втік один із підсудних. Як наслідок ІТТ було зачинено на ремонт, який, як це часто буває, затягнувся на 2 роки.
Весь цей час підсудних до Куп’янська доставляли із харківського СІЗО і того ж дня забирали назад. При цьому шлях із обласного центру не близький — автобусом їхати близько двох з половиною годин, розповіла суддя. А якщо враховувати час, витрачений конвоїрами на оформлення документів, виходить що законники практично не мали можливості забезпечити оперативний розгляд справ. При цьому 18 разів підсудного в цій справі взагалі не доставляли на призначене судове засідання. Після кожного такого випадку О.Волчек писала листи з вимогою забезпечити доставку підсудного, але, очевидно, суттєвих наслідків ці звернення не мали.
Були й інші причини, що не дозволяли винести рішення раніше. Неодноразово на засідання не з’являлись постраждалі, ігнорували суд і свідки.
За словами заступника голови ВРЮ Лідії Ізовітової, всі ці фактори мають об’єктивне підгрунтя і звинувачувати суддю в такій ситуації недоречно. Інші члени колегіального органу погодились із цією позицією.
Подібну проблему розглядав колегіальний орган і на минулому засіданні. Тоді загроза звільнення нависла над Світланою Тарасенко із Центрально-Міського райсуду м.Горлівки, яка теж не могла домогтись нормальної роботи конвойної служби. Тоді так само ВРЮ стала на бік законниці, вирішивши не перекладати транспортні проблеми на суддю. Користуватись власним авто для доставки підсудних володарі мантій не можуть, а тому винних у тривалому розгляді справ слід шукати в іншому місці.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!