Виторгувавши собі особливий статус стороннього спостерігача, Велика Британія створила нові ризики для всіх
Ще два тижні тому канцлер Німеччини Ангела Меркель і президент Франції Франсуа Олланд домовлялися не віддавати Лондону ні п’яді європейської єдності. Але саміт ЄС закінчився явною перемогою Девіда Кемерона. Під загрозою виходу Великої Британії з Євросоюзу йому вдалося відстояти свої вимоги як у сфері соціального забезпечення, так і щодо політичної автономії Туманного Альбіону.
Брюссельська перемога
Як відзначають спостерігачі, після закінчення саміту в Брюсселі британський прем’єр виглядав утомленим, але цілком задоволеним. Після майже 40-годинних торгів він переконав представників Євросоюзу, що без Великої Британії їм буде гірше, ніж з нею, хай і в особливому статусі. Втім, інші глави держав хоч і стійко чинили опір, але розуміли, що піти на поступки доведеться.
Ще до початку зустрічі президент Литви Даля Грибаускайте зауважила: «Тут у кожного буде своя драма, а потім ми про все домовимося». Для неї, а також колег з Прибалтики й Польщі, позиція Д.Кемерона в міграційному питанні була неприйнятною. Адже саме громадяни цих країн становлять левову частку трудових мігрантів, які працевлаштовуються на Туманному Альбіоні (а поляки, за статистикою, є ще й лідерами за кількістю заробітчан в ЄС).
Для них підсумковий документ виявився ще гіршим, ніж передбачалося. Право не виплачувати допомогу трудовим «євромігрантам» отримала не тільки Велика Британія, а й решта країн — членів ЄС. Хоча ні Париж, ні Берлін спочатку це питання щодо своїх прав не порушували, а претензії Лондона обмежувалися 4-річним «антипільговим» періодом. Але, як відомо, апетит приходить під час їди, і Д.Кемерон міг навіть більшого.
В результаті починаючи з 2017-го і до 2023 року включно новоприбулі мігранти не отримуватимуть ніякої допомоги протягом 4-х років після офіційного працевлаштування,а потім лише деякі з них. За необхідності цей період може бути подовжений ще двічі на три роки, тобто до 2029-го.
Крім того, країни — члени ЄС отримали право індексувати допомогу, що виплачується на дітей трудових мігрантів, залежно від рівня життя в країні їх постійного проживання. При цьому до 2020 року ця індексація стосуватиметься тільки нових мігрантів, а з 2020-го — всіх. Знову ж таки мова йде тільки про громадян країн — членів ЄС. Для всіх інших право на будь-яку допомогу не передбачене й зараз.
Звісно, право відмовляти у виплатах ще не означає обов’язок урядів ним скористатися. Поки що про такий намір заявляли тільки на Даунінг-стрит. Але експерти не виключають, що і в Парижі, і в Берліні не відмовляться від можливості заощадити. Тим більше що ці кошти будуть потрібні для виконання ще однієї вимоги Лондона — відмови від витрат на підтримку стабільності єврозони.
Нарешті, за наполяганням Д.Кемерона, в документах ЄС буде прописаний особливий статус Великої Британії та її право не брати участь у подальшій політичній і економічній інтеграції Євросоюзу. «Визнається, що Сполучене Королівство, враховуючи його особливе становище відповідно до договорів, не несе зобов’язань щодо подальшої політичної інтеграції в Європейський Союз», — ідеться в документі. А Д.Кемерон, щоб підкреслити свою перемогу в Брюсселі, навіть заявив, що «Велика Британія ніколи не стане частиною європейської супердержави».
Гра в референдум
Попри всі поступки Лондону, референдум про доцільність подальшого членства Великої Британії в ЄС все ж таки відбудеться. Причому саме влітку цього року, а не наприкінці наступного, як озвучувалося раніше. Відразу після повернення з Брюсселя Д.Кемерон назвав і дату плебісциту — 23 червня.
Така поспішність пояснюється, з одного боку, бажанням провести голосування на хвилі задоволення громадян незалежною політикою Лондона, яка була продемонстрована на саміті. А також тим, що в робочий літній день явка буде нижча, ніж навесні чи восени. Водночас опитування говорять про те, що настрої британців нестабільні. Так, на початку цього року 43% респондентів висловилися за вихід з ЄС, і лише 40% — проти. Ближче до саміту ці цифри змінилися на діаметрально протилежні. І спрогнозувати, куди гойднуться настрої британців через 4 місяці, експерти не беруться.
У британському бізнес-середовищі кількість єврооптимістів значно більша — близько 55%. Економісти підрахували, що для Лондона розрив відносин з ЄС може обернутися падінням ВВП мінімум на 2%. І це ніяк не покриє економія на витратах щодо утримання загальноєвропейських інститутів, які несе Велика Британія (близько ‡55 млн у день).
У Брюсселі сподіваються, що саміт дасть британському прем’єрові необхідні аргументи, аби агітувати проти виходу країни з Євросоюзу. На Туманному Альбіоні таку впевненість підтримують, хоча експерти не виключають: ця ситуація — лише частина великої гри щодо ослаблення і ЄС, і єдиної європейської валюти.
Силою не бути милою
Не встигли висохнути чорнила на підсумковому документі саміту, як мер Лондона Борис Джонсон надрукував критичну статтю в The Daily Telegraph. Особливу незадоволеність одного з лідерів консерваторів викликав той факт, що від 15 до 50% британського законодавства виходить від ЄС. Він назвав це «законодавчою колонізацією, проникненням ЄС практично у всі сфери політики».
«Вся історія ЄС говорить нам про те, що до думки людей там прислухаються лише тоді, коли вони говорять рішуче ні», — вважає Б.Джонсон. На думку більшості аналітиків, його позиція може мати вирішальний вплив на врівноваження кількості прихильників і противників членства Великої Британії в ЄС.
Причому результати саміту і самого референдуму можуть мати серйозні наслідки і для Євросоюзу, і для Сполученого Королівства. Якщо британці погодяться залишитися в ЄС на правах «особливого статусу», то, на думку експертів, це фактично означатиме припинення євроінтеграції і мораторій на розширення єврозони.
Плюс — складнощі деяких країн, пов’язані з міграційною кризою. Лондон продемонстрував, що заради збереження свого проекту ЄС може піти на будь-які поступки, включаючи припинення членства в «шенгені» або відмову від єдиної міграційної політики.
Якщо ж переможе консервативна точка зору, не виключено, що це вдарить по самій Великій Британії. Наприклад, заяви Б.Джонсона виявилося достатньо, щоб умить обвалився курс фунта стерлінгів. Крім того, так вийшло, що референдум пройде напередодні Дня незалежності Шотландії, де переважають прихильники євроінтеграції. Голова Шотландської національної партії Нікола Стерджен уже заявила: якщо англійці проголосують за вихід з ЄС, то в Шотландії буде проведено новий референдум про незалежність.
Як відзначають аналітики, на саміті Д.Кемерона заздалегідь попередили, що негативний результат референдуму анулює і всі поступки Лондону. Це на той випадок, якщо на Даунінг-стрит спробують за допомогою «думки британців» домогтися ще вигідніших умов збереження членства, наприклад права вето на будь-які законодавчі рішення, про що не раз говорили британські політики.
Очевидно, що і Лондон, і Брюссель повинні готуватися до будь-якого результату плебісциту. Поки що лютневий саміт показав, що одна країна може успішно шантажувати весь Євросоюз, спростовуючи приказку, що силою не бути милою.
Результати саміту добре читалися за виразом облич лідерів трьох головних в ЄС країн.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!