Люстраційне застереження

У ВРЮ не хочуть звільняти суддю за порушення вимог несумісності, хоча цього вимагає Мін’юст

Члени Вищої ради юстиції вказали на те, що не зобов’язані безапеляційно підтримувати пропозиції Мін’юсту про звільнення суддів. Як наслідок, десятки законників можуть залишитися на посадах або хоча б уникнути застосування обмежень.

Втрата місця роботи

Відповідно до ст.4 закону «Про очищення влади» особи, які перебувають на окремих посадах (у тому числі й судді), мають подати власноручно написану заяву, в якій повинні повідомити про те, чи застосовуються до них заборони, передбачені цим документом. Також у заяві необхідно дати згоду на проходження перевірки й оприлюднення відомостей. Неподання такої заяви у визначений строк є підставою для звільнення.

Здавалося б, написання заяви для суддів мало б стати лише формальністю, але на практиці виявилося, що для десятків законників вона може бути підставою для втрати посади.

Як повідомляв «ЗіБ», на цю проблему звертав увагу голова ВРЮ Ігор Бенедисюк під час зустрічі із журналістами в січні. За його словами, до Ради вже надійшло 65 заяв Мін’юсту, якими пропонується звільнити суддів.

На думку І.Бенедисюка, матеріали міністерства переважно стосувалися суддів з Донецької та Луганської областей, які фізично не могли пройти люстраційну перевірку. «Матеріали, які ми почали розглядати, свідчать про те, що суддя міг не бути навіть належним чином повідомлений», — наголошував очільник Ради. Водночас, як свідчить практика колегіального органу, можливо, суддям вдасться уникнути застосування санкцій.

Обтяжений переїзд

Дисциплінарна секція ВРЮ 16 лютого розглянула заяву Мін’юсту щодо звільнення судді Луганського окружного адмінсуду Андрія Каюди за порушення вимог законодавства про несумісність. Як повідомив член ВРЮ Олексій Маловацький, законник не подав заяву, передбачену ч.1 ст.4 закону «Про очищення влади».

Це було зумовлено тим, що в листопаді 2014 р. його суд відновив роботу в м.Сєвєродонецьку Луганської області, однак А.Каюда вирішив не переїжджати. Як пояснював, не мав можливості. Натомість за кілька днів до відновлення роботи установи він надіслав до Ради заяву з проханням звільнити його за власним бажанням.

Коли ж до нього звернулись із суду з проханням написати «люстраційну» заяву, він вирішив цього не робити. Адже фактично процес складення повноважень вже мав бути запущений: ВРЮ мала задовольнити його звернення впродовж місяця.

Проте на заваді добровільному звільненню стала проблема відсутності Ради, яка в той час не працювала. «Право на звільнення судді є безумовним, але може бути реалізоване лише на підставі відповідного подання ВРЮ», — пояснив О.Маловацький. Як наслідок, підкреслив член колегіального органу, неспроможність Ради звільнити суддю за власним бажанням може призвести до звільнення з підстав недотримання вимог щодо несумісності і, як наслідок, до заборони впродовж 10 років обіймати посаду.

«За таких обставин рішення ВРЮ про звільнення судді за поданням Мін’юсту не може бути ухвалене з дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів судді й цілями, на які спрямоване це рішення», — зробив висновок О.Маловацький.

Також член Ради нагадав, що відповідно до ч.2 ст.1 закону про очищення влади люстрація проводиться з метою недопущення до участі в управлінні державними справами певних осіб, які вчинили протиправні дії. Водночас, відзначив О.Маловацький, фактів учинення суддею таких дій Мін’юст не навів. Також доповідач звернув увагу на п.95 проміжного висновку Венеціанської комісії щодо закону про очищення влади, відповідно до якого «ВРЮ може не бути зобов’язана цією пропозицією (Мін’юсту про звільнення судді. — Прим. авт.) і повинна оцінити самостійно суть кожного випадку».

Тому член Ради наголосив, що підстав для звільнення судді за порушення вимог несумісності немає. Секція підтримала таку позицію.

Нові сподівання

Переконання секції в наявності права колегіального органу оцінювати заяви Мін’юсту, а не беззастережно виконувати всі формальні приписи закону, може дати надію й іншим суддям, яких пропонують звільнити за «люстраційними» обмеженнями.

Так, на початку лютого ВРЮ розглянула звернення Мін’юсту щодо звільнення за порушення вимог несумісності Миколи Юненка з Апеляційного суду Вінницької області. Він наприкінці 1980-х років проходив військову службу в КДБ, а вже на початку 1990-х залишив роботу в цій структурі. Про особисті якості законника говорить той факт, що він став одним із тих суддів, які відмовилися працювати в Криму й переїхали на підконтрольну українській владі територію. Більшість же його колег залишились на півострові.

«Я вважаю, що повинен відповідати за свої діяння, а не за діяльність у цілому органів КДБ», — наголошував суддя під час засідання Ради. Доповідач у цій справі Анатолій Мірошниченко наполягав на необхідності відмовити у відкритті провадження за зверненням міністерства. Однак тоді Рада таку позицію не підтримала, хоча остаточного рішення не ухвалила. Зараз же М.Юненко та десятки інших суддів можуть сподіватися на позитивний для себе результат.

Також, відстоюючи свої права, законники зможуть скористатися позицією суддів Конституційного Суду. В окремих думках до висновку щодо проекту конституційних змін вони вказали, що Основний Закон закріплює вичерпний перелік підстав для звільнення суддів (див. «ЗіБ» №6/2015). Тому без змін до Конституції розширювати його не можна. Отже якщо судді й не зможуть відстояти свою позицію у ВРЮ, згодом матимуть непогані шанси для оскарження її подання.