Радник ЮФ «Астерс» Ярослав Петров:

«Юристи — люди прагматичні, які не займаються громадською роботою заради самої роботи»

29 січня Ліга студентів АПУ відсвяткувала десятиріччя. З моменту створення організація здобула статус і повагу в професійному співтоваристві, її структура і напрями розвитку зазнавали численних змін. Детально про те, як і де готують вітчизняну правову еліту, редакції «ЗіБ» розповів співзасновник ліги, радник ЮФ «Астерс» Ярослав ПЕТРОВ.

«Ми хотіли дати всім охочим можливість додаткового навчання»

— Ярославе, як виникла ідея створення Ліги студентів?

— Ідея не виникла із чистого аркуша. Історія створення всеукраїнських об’єднань юристів датується 1995—1996 роками, коли засновувалася Українська асоціація студентів-правників. Це було перше й досить ефективне об’єднання з такою спрямованістю. Ця організація виростила дуже багато відомих юристів. На початку 2000-х відбулися зміни, і в якийсь момент організація залишилася без керівництва. Враховуючи, що студенти часто необов’язкові, все потихеньку почало розвалюватися, і рік-два асоціація фактично не працювала. Оскільки я спостерігав за її діяльністю, то в 2003-му спробував разом з моїм другом Олегом Веремієнком «реанімувати» організацію. Проводилися збори, представники локальних відділень асоціації намагалися домовитися щодо подальшої роботи, відбулися вибори. Потім я на рік поїхав до США, а коли повернувся, зрозумів, що моя спроба «реанімації» не була ефективною. Але ідея залишилася.

В Америці я дивився, як функціонують студентські організації. Після повернення в Україну в 2004 році багато спілкувався із зацікавленими людьми, хотів запропонувати ринку організацію, яка працювала б стабільніше. Під час переговорів у мене та виконавчого директора АПУ Ірини Нікітіної виникла ідея створення студентського підрозділу. Ця ідея була узгоджена з президентом асоціації Ігорем Шевченком. В АПУ була тоді підгрупа членів, яка об’єднувала студентів-юристів, і саме на цій базі все почалося. До ініціативної групи входили люди, які раніше працювали в локальних підрозділах УАСП, включаючи представників кількох відділень, які долучилися до роботи.

Безпосередньо започаткувати та реалізувати програму діяльності мені допомагала Ольга Галабала (Ситник) та ще кілька активних студентів із різних куточків України. Весь перший рік ми створювали концепцію організації, заходи тоді майже не проводилися. Ми розробили положення про Лігу студентів, його затвердило правління АПУ, і вже на основі цього документа почала працювати організація. — Як ви вирішували питання з фінансуванням своєї діяльності?

— Для цього потрібні були кошти, ідеї та підтримки АПУ було мало. Враховуючи, що я був випускником програми студентського обміну, отримав грант $5000 в IREX, який адміністрував програму, за якою я вчився в США. Ми використали ці гроші для запуску самої організації та проведення перших заходів. Наступного року я отримав грант $20000 від посольства США за програмою «Демократичні гранти», і ми провели кілька всеукраїнських заходів. Узагалі перші кілька років організація існувала за рахунок грантової підтримки, після чого лігу почали підтримувати й підтримують досі юридичні фірми.

Пам’ятаю, як для нас важливо було завоювати їхню довіру, аби вони зрозуміли, що це не просто групка студентів, які ходять і щось роблять, а професійна організація, спрямована на розвиток майбутніх фахівців. Ми хотіли дати всім охочим можливість додаткового навчання, і ми цього досягли!

— Студенти платять членські внески?

— Звичайно. За статутом, студенти повинні формально стати кандидатами в члени АПУ і заплатити відповідний внесок.

«Потрібно дуже хотіти себе реалізувати, щоб потрапити на виборну посаду»

— Як змінювалася структура ліги впродовж десятиліття? Що вона являє собою зараз?

— Я активно займався організацією в 2005—2006 роки. У 2006-му  виїхав до Швеції й спостерігав за роботою колег звідти. Під час мого навчання організацією фактично керувала О.Галабала. Щороку мінялося керівництво, мінялися люди, але організація продовжувала бути ефективною, і механізм співпраці з АПУ в результаті себе виправдав.

Ми починали працювати на рівні своїх локальних університетських організацій. Потім все переросло у всеукраїнську організацію, і вихід на цей масштаб став найяскравішою подією тих часів. Реалізовувалися цікаві проекти, зустрічалися з цікавими людьми, іноді опинялися на межі існування нашої організації, бувало й так, що обирали не найвідповідальніших керівників, але продовжували працювати щосили.

Робота могла бути не зовсім цікава — підготовча, адміністративна, технічна. Півроку працюєш на захід, який раз — і відбувся. І ти або отримуєш безліч задоволення й колосальний заряд енергії тому, що ти це зробив, або твоє бажання витрачати час на громадську роботу сходить нанівець. Узагалі потрібно дуже хотіти себе реалізувати, щоб потрапити на виборну посаду в правління ліги, підготувати програму.

Зараз в організації криза зростання, вона велика, структура складна. Мені цікаво послухати тих наступників, з якими я спілкуюся. Адже, коли я починав, таких проблем не було й не могло бути в принципі: в керівництві нас було до 15 чоловік по Україні, які могли всі питання вирішити в телефонному режимі. Коли над локальними підрозділами створили регіональні, які почали самі керувати, запускати власні проекти всередині організації, — це була подія.

Тепер все ще складніше. Є правління, в якому кілька рівнів. Тобто відбувається постійний пошук управлінських рішень. Нині вже й не віриться, що починалося все це на рівні органів студентського управління, ініціативних груп університетів. Був голова, був заступник і керівники локальних управлінь — ось такий кістяк правління.

Потім в якийсь момент до правління почали входити люди, які відповідали за напрями діяльності, згодом виникли регіонального масштабу виборні посади. І така людина, як член правління, не тільки відповідала за свій регіон, а й могла і мала контролювати діяльність ліги по всій Україні, після чого на загальних зборах звітувала, що було зроблено і в яких університетах.

— Ліга позиціонується як інкубатор для юридичної еліти. Що додає студентам елітарності?

— У будь-якій організації відбувається поділ на споживачів, які хочуть щось отримати для себе — інформацію, спілкування, і активістів, котрі хочуть робити щось корисне для інших і можуть допомогти в реалізації проектів. Таким чином, ліга виростила багато свідомих членів, які успішно реалізують свій потенціал на базі держорганів і юридичних фірм. Вона стала майданчиком для унікального навчання тому, чому не вчать в університетах.

Кілька профільних шкіл, організованих в рамках діяльності ліги, дозволяють студентам ознайомитися з галузями права, затребуваними «на практиці», почути від практиків, як вести роботу в тих чи інших напрямах. Це дає студентам розуміння того, як працює ринок і чим займатися далі. Крім того, члени ліги подорожують по Україні в рамках регіональних заходів.

— Як здійснюється організація заходів ліги, визначається їх тематика?

— Коли ми проводили заходи, то робили ставку саме на практикуючих юристів як спікерів. Завдяки тому, що ми є підрозділом АПУ, доступ до таких спікерів у нас був. Зараз все змінилося, зокрема технології та підхід. Раніше робився наголос на друковану продукцію — брошури, публікації, анонси, плакати. Нині все через соцмережі робиться.

Коли тільки з’явилися чати, пам’ятаю, як ми у них сиділи, дискутували щоночі. Коли ми починали, були базові напрями роботи — конференції, семінари, ігрові судові процеси (moot-courts). Згодом (я вже, правда, в цьому не брав участі) люди настільки дібрали смаку, що почали проводити безліч освітніх заходів у школах, допомагати дитячим будинкам. Грунтуючись на тому, що було на той момент на ринку, що робили інші організації, ми також переймали позитивний досвід, запрошували їх до членства в лізі.

Пам’ятаю, як організовували одну з перших наших шкіл — з міжнародного арбітражу. Я недавно дивився звіт ліги і відзначив для себе, що школи досі залишаються найбільш затребуваним форматом серед усіх проектів ліги, їх і юридичні фірми підтримують, які спеціалізуються на відповідних галузях права.

А як ми запускали програму стажування, обговорювали з юридичними фірмами її стратегію! Зараз це дуже популярний тренд. Ліга дає можливість студентам визначитися, ким вони хочуть бути. Деякі з тих, хто прийшов у організацію, розуміють, що їм юриспруденція нецікава, і продовжують свій життєвий шлях у сферах, пов’язаних із громадською роботою, йдуть у політику, суміжні сфери.

Наприклад, О.Галабала, яка разом зі мною ставила лігу на ноги, зараз активно займається політичною діяльністю, Світлана Коломієць (Леонова) — заступник міністра екології та природних ресурсів, Артем Атепаліхін — директор зі стратегічного розвитку ЮФAstapov Lawyers, Наталія Дугінова (Докучаєва) — менеджер з розвитку бізнесу в ЮК «Правовий альянс», Юлія Патій — молодший партнер та відповідальна за розвиток АО AVER LEX, адвокат Сергій Гула активно займається боротьбою з корупцією. І таких прикладів, коли люди змогли реалізувати себе в суспільній і політичній діяльності завдяки навикам, придбаним в лізі, дуже багато.

Я дуже радий, що причетний до створення Ліги студентів, що вона зростає. Іноді ходжу на заходи, дивлюся, як молоді люди розвиваються: в них є свій корпоративний стиль, все дуже якісно. Це багато чому вчить. Рівень уже настільки високий, що все виглядає дуже професійно.

«Якщо ти прагнеш займатися громадською діяльністю, значить, це у тебе в крові»

— Студенти яких вишів є потенційними членами ліги? Чи встановлено якийсь ценз для охочих вступити в організацію?

— Стати членом ліги може будь-який студент будь-якого ВНЗ. Коли ми починали, ценз був дуже простий: потрібні були студенти, які щось робили в ключових містах України, де тоді діяли студентські організації, — Львові, Донецьку, Дніпропетровську, в Криму.

З Харковом і Києвом були проблеми. Станом на 2006 рік членами ліги в м.Києві були близько 150 студентів та, незважаючи на це, осередку досі не було створено. Процес був не з простих, оскільки була відсутня практика створення осередків із чисельністю понад ста членів. Мабуть, у зв’язку із цим перша спроба зібрати установчі збори осередку завершилася невдачею: не було кворуму, і збори не проводилися. Але питання створення організаційної системи стояло дуже гостро, тому було прийнято рішення провести установчі збори шляхом представництва на базі Національного університету ім. Т.Шевченка. Такий підхід спрацював, і діяльність ліги в Києві нарешті була налагоджена.

— Що дає студентам членство в цій організації?

— Ми, юристи, люди прагматичні й ніколи не робимо ту ж суспільну роботу заради самої роботи. За кожною діяльністю стоїть якась мета. Для юристів-початківців ліга — це спосіб реалізувати себе, отримати роботу. Якщо ти вкладаєш свій час у громадські ініціативи відповідно до своєї діяльності, напевно, хочеш створити якесь коло спілкування, клієнтську базу.

Крім того, якщо правильно скористатися можливостями, що відкриваються, щонайменше кілька років після роботи там у тебе є список актуальних контактів і майданчик для професійного спілкування по всій Україні, не кажучи вже про досвідчених практикуючих юристів, перед якими можна себе зарекомендувати, отримати перспективу співпраці.

— Як громадська діяльність вплинула на ваш життєвий шлях?

— Передусім я реалізував свою амбіцію: в мене була мета, і я її досягнув. Крім того, я отримав знайомства на ринку, корисні на момент початку моєї кар’єри. Те, що я зараз працюю в ЮФ «Астерс», теж можна пов’язати з лігою: коли влаштовувався на роботу, вже був знайомий зі старшим партнером Арменом Хачатуряном. Також я зараз дуже багато займаюся громадською діяльністю, співпрацюю з різними організаціями у сфері енергетики, є генеральним секретарем Української арбітражної асоціації. Частково це тому, що продовжую використовувати отриманий у лізі досвід. Адже якщо ти прагнеш займатися громадською діяльністю, значить, це у тебе в крові раз і назавжди.

Довідка «ЗіБ»

Ліга студентів АПУ — це професійне об’єднання студентів-правників в Україні. Нині в організації задіяно близько 2700 учасників.

Минулого року проведено 31 всеукраїнську школу, в рамках яких 166 експертів поділилися досвідом у різних галузях права, а також — 3 стипендіальні конкурси з призовим фондом 19000 грн., в яких взяли участь 43 особи.

Торік на організацію діяльності ліги витрачено понад 200 тис. грн.

Учасники ліги проводять різноманітні зустрічі, конференції, майстер-класи, круглі столи на різні теми. Активно працює 20 регіональних осередків по Україні та 5 локальних осередків у Києві. Завдяки активістам ліги відкрито 150 стажувань у юридичних фірмах по всій Україні.