Правосуддя б’є по кишені

Як не збанкрутіти на оскарженні податкового повідомлення-рішення?

Поки парламент готується до розгляду законодавчих ініціатив щодо податкової лібералізації та оговтується після прийняття держбюджету на 2016 рік, бізнес і юридичні радники намагаються призвичаїтися до нової редакції закону «Про судовий збір». П’ятий місяць поспіль питання щодо відміни верхньої межі судового збору при поданні позову майнового характеру для юридичних осіб не сходить з вуст фахівців.

Ціна питання

Зокрема, правникам цікаво, яким чином платникам податків слід сплачувати судовий збір у разі оскарження податкових повідомлень-рішень. Чи можна вважати вимоги про скасування таких повідомлень немайновими з огляду на принцип «права на справедливий суд», який полягає у вільному доступі до правосуддя?

Допомагаючи правникам розібратися в нюансах податкових спорів, суддя Київського апеляційного адміністративного суду Ірина Желтобрюх, представники Окружного адміністративного суду м.Києва Тетяна Скочок та Наталія Клочкова зауважили: якби була встановлена верхня межа збору в адміністративному процесі, питання взагалі не виникало б.

«Однак при прийнятті закону не було дотримано регламенту, тож не дивно, що внесені зміни тягнуть за собою не тільки дохідну частину, а й видатки, — прокоментувала ситуацію Н.Клочкова. — Але про видатки ніде не зазначено, тому державні органи теж мають сплачувати судовий збір».

Відміну пільг для держорганів при сплаті збору деякі правники також схильні сприймати як тривожний сигнал. Хоча такий стан речей цілком відповідає меті законодавця — поповнити державну скарбницю. Нині питання «Чи є майновим спором оскарження податкового повідомлення-рішення?», перетворюється на суто фінансовий інтерес платника податку. З одного боку, на таку особу чекає судовий збір у розмірі 1,5% від ціни позову, а суми, вказані в податковому повідомленні-рішенні, можуть сягати десятків мільйонів. З другого — чималі донарахування податкових зобов’язань.

«На кого натрапиш»

Замість того щоб розбиратися, що саме слід уважати ціною позову в цій категорії спорів, судді пропонують звернути увагу не на теорію, а на практику. Зокрема, тут може допомогти клопотання про розстрочку сплати або зміну суми збору. Однак, за словами І.Желтобрюх, такі клопотання зазвичай нічим не обгрунтовані, отже, не підлягають задоволенню.

Наприклад, таке клопотання підкріплене довідкою з банку про стан рахунку, який залишає бажати кращого. Але як суд має переконатися, що це — єдиний рахунок підприємства?! Потрібно надати відповідні докази.

Ще один інструмент урегулювання критичної ситуації — клопотання про часткову сплату до вирішення справи по суті. Воно має бути підкріплене доказами не майнового стану, а правомірності позиції платника податків. Якщо додати аргументи на користь того, чому кошти для сплати збору не можуть бути вилучені з бізнесу саме зараз, це допоможе спростити реалізацію права на доступ до правосуддя.

Правники до порад поставилися із сумнівом. Адже зазвичай судді залишають заяву без руху, якщо збір не сплачено в повному обсязі. Судді погодилися, що й таке може бути. «Це вже на кого натрапиш», — резюмувала І.Желтобрюх. Водночас вона наголосила, що часто юристи лінуються обгрунтовувати свої клопотання, тому не слід квапитися із висновками щодо відповідної практики.

Однак, поки законодавець не визначиться з граничною межею в законі про судовий збір, в юристів і суддів завжди будуть приводи для взаємного незадоволення.

Надія на законодавця

Прикметно, що така ситуація підштовхує юристів до вивчення практики Європейського суду з прав людини.

Зокрема, І.Желтобрюх зауважила, що аналіз рішення у справі «Інтерсплав» проти України» свідчить про майновий характер спорів з приводу можливого настання негативних наслідків для платників податків. Нагадаємо: такі наслідки у цій справі мали виникнути у зв’язку з виявленням зловживань з боку постачальників «Інтерсплаву», спрямованих на незаконне бюджетне відшкодування ПДВ.

А от у справі «Креуз проти Польщі», в якій позивач вимагає відшкодування збитків, заподіяних державними службовцями муніципалітету, виникають сумніви щодо майнового характеру предмета спору. Більше того, згідно з рішенням від 19.06.2001 «сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та повинні мати законну мету».

Зазначене кореспондується із нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Рекомендацією щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.81. Тож українські юристи сподіваються на позитивну практику, адже наші суди все частіше спираються у своїх висновках на правові позиції ЄСПЛ.

У свою чергу судді покладають надії на законодавця. Зокрема, І.Желтобрюх поскаржилася, що Кодекс адміністративного судочинства залишає неврегульованими багато питань, звідси й білі плями в практиці.

Перейматися чи ні?

Ще одне питання, яке цікавить представників у адміністративному процесі: яким чином учасник процесу має забезпечити явку свідка?

Допит свідка як засіб доказування адміністративним процесом не передбачений, і сторона може від нього відмовитися. Водночас такий допит може заощадити чимало часу під час подальшого оскарження. У податкових спорах свідки можуть суттєво вплинути на розгляд справи, однак, за підрахунками Н.Клочкової, «з викликаних свідків приходять у кращому випадку 5%». І хоча підприємець не може застосувати привід до свідка, є випадки, коли сторона сама забезпечує його явку. Наприклад, якщо контрагент-свідок зацікавлений у подальшій співпраці зі стороною тощо.

Юристи скаржаться: суддя відкриває провадження й відразу постановляє ухвалу про забезпечення явки директора контрагентів. Якщо ж цього не зробити, можна негативно вплинути на внутрішнє переконання законника. Тобто суди обтяжують учасника процесу обов’язком, не передбаченим для адміністративної юстиції. При цьому на учасника покладається обов’язок здійснити привід свідка.

Судді заперечують: нікого ні до чого не зобов’язують, а на виконання ухвали можна показати виписку з телефонного рахунку. Якщо учасник процесу дзвонив свідку хоча б один раз, жодних негативних наслідків для нього не наставатиме. Зокрема, таку думку висловила під час дискусії Н.Клочкова. Вона також зауважила, що, за її спостереженнями, серед юридичних представників мало хто переймається виконанням ухвал.

«Навіть про витребування доказів ухвалу ніхто не виконує, перше засідання проходить марно, — наголосила суддя. — Щоб потім справу не повертали на новий розгляд, звичайно, судді просять забезпечити явку свідків».

Відверта дискусія

В більшості випадків невжиття заходів забезпечення позову призводить до зупинення діяльності суб’єкта господарювання. Про таку статистику говорять юристи. Зокрема, радників турбує незабезпечення позовів у справах щодо оскарження рішення про анулювання ліцензії. Адже це не зупиняє його дію, відповідно, до набрання законної сили рішенням суду суб’єкт господарювання не може займатися ліцензійною діяльністю.

Судді чесно зізнаються, що через зловживання в минулому інститут забезпечення позову отримав негативне забарвлення, і сумніви у правомірності його застосування спричиняють відкриття дисциплінарних проваджень. «Тобто наслідки для судді негативні, якщо він забезпечить позов, а за незабезпечення таких наслідків немає», — прокоментувала ситуацію Н.Клочкова.

Стосовно податкових спорів вона розповіла, що раніше фіскальна служба формувала списки й виживала вказаних в них суддів з професії. Однак, на думку І.Желтобрюх, забезпеченню позову в більшості випадків заважає не можливий тиск на суддів, а погана робота представників. На її переконання, зазвичай заяви про забезпечення позову не містять достатнього обгрунтування відповідної вимоги.

Попри суперечності в поглядах на процесуальні моменти, і судді й правники сподіваються, що відверта дискусія допоможе позбутися незрозумілостей у питаннях правозастосування. «Раніше публічність суддів засуджувалася, тепер все навпаки», — зауважила Н.Клочкова і висловила надію, що подібні зустрічі не виявляться марними для їхніх учасників.