Небажання правоохоронців зрозуміти суть кодексів парламентарі компенсують новими нормами
У парламенті зареєстровано законопроект «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей кримінального провадження в податкових відносинах та питань адміністрування податків і зборів» (№3448). Автори ініціативи переконані, що він дозволить захистити інтереси бізнесу. Однак чи приведе він до таких результатів?
Мінімізація ризиків
Мабуть, немає жодного юриста, який працює у сфері податкових спорів по інший від податківців «бік барикад» і не погодився би, що зміни, запропоновані проектом, спрямовані на захист платників податків від частих зловживань правоохоронців.
Проте, можливо, для того, щоб не було тиску на підприємців, а податківці дійсно займалися розслідуванням злочинів, було б краще докласти зусиль до справжнього реформування системи.
Безумовно, проект містить багато позитивних для платника податків норм. Зокрема, закриття кримінального провадження в разі неузгодженості податкового зобов’язання або його несплати у визначений строк. Також передбачене збільшення терміну для повідомлення платника про час і місце адміністративного оскарження, збільшення процесуальних строків на судове оскарження. Йдеться в ініціативі й про заборону на врахування судами вироку про затвердження угоди щодо визнання вини як преюдиційної обставини при розгляді справ з контрагентами обвинуваченого.
Однак варто подивитися на проблему з іншого боку. Мета документа — мінімізувати або виключити тиск на підприємства, їх посадових осіб до того, як податкові зобов’язання будуть узгоджені, а саме зобов’язання буде сплачене протягом установленого 10-денного терміну. Законодавці виходять із того, що нарахування податкових зобов’язань на певну суму згідно з внутрішніми методичними інструкціями податкового органу автоматично спричинить направлення інформації до слідчих податкової міліції та відкриття останніми кримінального провадження.
Щодо неможливості автоматичного відкриття кримінальних проваджень у зазначеному випадку, безумовно, варто погодитися. Доволі часто, якщо не завжди, підтвердженням правопорушення, вчиненого платником податків, є те, що він свого часу мав відносини з іншим підприємством, яке, на думку податківців, має ознаки фіктивності. При цьому такі ознаки можуть полягати також у тому, що підприємство не розташоване за місцем податкової реєстрації, не має ресурсів для ведення певного виду діяльності, засноване або має стосунок до невстановлених слідством осіб, котрі, маючи злочинну мету, використовували підприємство у протиправній діяльності.
Невстановлені особи в більшості випадків не розшукуються, а підозрюваними стають, як правило, директор та бухгалтер підприємства, яким іноді легше визнати себе вин-
ними. Отже, справа розслідувана, винні покарані, шкода, заподіяна підприємством, яким керували правопорушники, буде компенсована за рахунок інших, у тому числі добросовісних платників податків, котрі, нічого не підозрюючи, свого часу мали господарські відносини з таким фіктивним підприємством.
Читаючи чинний кодекс
Наведена ситуація відома багатьом. Проте чи дозволяє чинне законодавство правоохоронцям діяти саме в такий спосіб? Чи цікавився хтось з авторів проекту, навіщо вносити зміни до законодавства, якщо згідно з вимогами КПК слідчий зобов’язаний перевірити як ті доводи, що підтверджують вину, так і ті, що її спростовують. І якщо буде встановлено, що докази, спрямовані на захист, є обгрунтованими, то слідчий чи прокурор мають закрити кримінальне провадження. Адже така норма в КПК існує. Проте її не використовують, тому що правоохоронці через залежність від статистики не розглядають доводів, які спростовують подію і склад злочину.
Також доцільно буде звернути увагу на можливість безстрокового ведення справи правоохоронцями без повідомлення підозри, хоча в податкових злочинах винні особи відомі вже на етапі відкриття кримінального провадження. В подальшому коло підозрюваних може лише розширюватися іншими невстановленими особами, які зазвичай і є організаторами злочинної схеми. Дійсно, норми КПК передбачають необхідність повідомлення про підозру в певний часовий проміжок лише в окремих випадках (затримання на місці скоєння злочину тощо). В усіх інших ситуаціях про неї має бути повідомлено в розумний строк. Проте в більшості кримінальних проваджень (і не тільки в податкових) повідомлення про підозру передує врученню обвинувального акта й направленню матеріалів до суду. Таким чином, слідчі дії вчиняються без надання можливості захистити себе, в тому числі потерпілим, якими можуть бути контрагенти несумлінного платника податків, можливості впливати на досудове розслідування.
З другого боку, законодавча заборона здійснювати досудове розслідування кримінального провадження щодо ухилення від сплати податків доти, доки буде узгоджене податкове зобов’язання (прийняття рішення судом апеляційної інстанції), та з урахуванням 10-денного строку на сплату цього зобов’язання, може призвести до випадків, коли виявлена злочинна схема не може бути розслідувана, а винні особи — покарані, доки не спливуть вказані строки. Таким недобросовісним особам дається можливість як знищити докази, так і тривалий час ухилятися від відповідальності.
Таким чином, змінювати потрібно не закон, а людей, які його виконують. Принаймні постійно навчати на рівні судових узагальнень, внутрішніх інструкцій, тренінгів, семінарів, а не окозамилювальних тестів на готовність податківців на реальну, а не статистичну боротьбу з ухиленням від сплати податків. Потрібно притягати до персональної відповідальності осіб, які не можуть або ж не хочуть працювати так, як це передбачено не тільки буквою, а й духом закону.
Власне, ця ж теза може бути застосована й до деяких суддів, внутрішнє переконання яких залежить виключно від того, як можна швидше та легше прийняти рішення у справі. При цьому вони не заглиблюються в реальні обставини справи: є вирок щодо затвердження угоди про визнання вини — от і добре. Звернувся податковий орган стосовно проведення обшуку, де, крім іншого, просить вилучити майно, гроші та документацію підприємства без будь-якого взаємозв’язку з кримінально караним діянням, що розслідується, і суд задовольняє. Незважаючи на те що обгрунтування відсутні — як у клопотанні, так і в рішенні слідчого судді.
Тому цей та інші подібні проекти на сьогодні потрібні тому, що наші правоохоронці здебільшого вміють читати кодекси лише в тій частині, що передбачає їхні права. При цьому трактують їх у тільки їм зрозумілому сенсі.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!