Чудеса галузевого синтезу

Як спецконфіскація трансформувалася із санкції у засіб безпеки

Дискусії довкола примусового вилучення за рішенням суду на користь держави грошей, цінностей та іншого майна, нажитого злочинним шляхом, не вщухають. Саме це питання стало одним з найбільш обговорюваних у рамках V щорічного зимового форуму з кримінального права та процесу Асоціації адвокатів України. Як з’ясувалося, законодавчі зміни обіцяють юридичній спільноті непередбачувану судову практику.

Неадекватний підхід

Наприкінці листопада Президент підписав закон «Про внесення змін до Кримінального та Цивільного кодексів України щодо вдосконалення інституту спеціальної конфіскації з метою усунення корупційних ризиків при її застосуванні» (№2541а), який дозволяє вилучення в осіб майна, що має стосунок до скоєння умисних тяжких злочинів, навіть якщо це майно належить третім особам.

Профільний комітет пропонував відхилити документ ще під час першого читання. Зокрема, експертів занепокоїла можливість зловживань під час кримінального провадження та перспектива тиску на осіб, які беруть у ньому участь. Натомість міністр юстиції Павло Петренко до розширення спецконфіскації поставився схвально, сподіваючись у такий спосіб дістатися майна осіб, які підривають засади нацбезпеки та оборони.

Вчені й правозахисники такої думки не поділяють. Щодо спецконфіскації як такої під час панельної дискусії з приводу новітніх тенденцій кримінального процесу відзначалося, що «суспільству пропонують у нікчемний спосіб вирішити глобальне невпорядкування економічного життя в різних сферах».

Оскільки згідно із запропонованими змінами вилучення майна відбуватиметься за достатністю підстав уважати, що воно є доказом, предметом, засобом чи знаряддям скоєння злочину або придбане злочинним шляхом, то, на думку науковців, застосування спецконфіскації не передбачає конкретних фактичних обставин, тобто не має правової підстави.

У межах розумного?

Головне науково-експертне управління ВР також наголошувало, що розробники закону взагалі не визначились із правовою природою спецконфіскації. Парламентські експерти вважають: якщо метою змін є вдосконалення відповідних процедур задля уникнення корупційних ризиків, як це випливає із назви проекту, правильним було б уважати спецконфіскацію питанням процесуального, а не матеріального кримінального права, у зв’язку із чим зміни слід уносити до Кримінального процесуального, а не Кримінального кодексу, який не призначений для регулювання таких суспільних відносин.

Науковці насамперед наполягають на тому, що в питаннях спецконфіскації кримінальна юстиція заходить на поле цивілістики (і це також можна побачити з назви закону). З точки зору цивілістики, угода не вважається дійсною, а її укладення — правомірним, якщо воно має на меті приховування кримінального походження майна, тобто власники злочинних активів не можуть скористатися з переваг добросовісного набувача.

Наразі важко передбачити, чи не призведуть законодавчі новели до розмитості загальновживаних правових форм. У такому разі суди можуть здивувати юридичну спільноту несподіваним трактуванням не тільки нового, а й добре відомого законодавства.

Захід чи санкція?

На обговореннях у Комітеті ВР з питань правової політики та правосуддя наголошувалося на суперечностях новел з іншими законами, і такі зауваження є слушними. Зокрема, згідно із ст.41 Конституції конфіскацію можна застосовувати виключно за рішенням суду після того, як установлена вина особи. Аналізуючи проект, парламентські експерти також зауважували, що «інтерпретація спеціальної конфіскації як заходу безпеки (згідно із чинним КК) суперечить тій обставині, що цей захід пропонується здійснювати поряд з покаранням винної особи, а не замість нього, що не узгоджується із загальною тенденцією кримінальної політики, яка останніми роками проявляється у вигляді численних змін до чинного КК і полягає в тому, що спеціальна конфіскація визначається у КК як специфічний вид кримінального покарання».

До того ж, якщо майно має кримінальне походження, його арешт і спецконфіскація перегукуються (ч.2 ст.170 КПК). Як із цим вузлом розбиратися суддям, очевидно, стане зрозуміло не раніше того часу, коли перші справи дістануться до вищих інстанцій. Науковці вже порівнюють спецконфіскацію з трансфертним ціноутворенням, щодо якого не існує судової практики саме через розмитість законодавчих норм. Те ж саме, на їхню думку, загрожує і спецконфіскації, яка наразі поширюється тільки на 10 складів злочинів, прямо передбачених у ст.96¹ КК .

Коментар «ЗiБ»

Станіслав КРАВЧЕНКО, заступник голови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ:

— Проблема очевидна й досить серйозна. Майже в кожній кримінальній справі вилучаються предмети як речові докази. Тут потрібно розділяти предмети, вилучені з обігу (зброю, наркотики), та інші загальнодоступні речі, наприклад зброю, на яку є дозвіл. Старий кодекс визначав цей блок питань тільки в кримінально-процесуальному аспекті. В ньому також передбачалося, що майно, здобуте злочинним шляхом, конфіскується в дохід держави, тобто механізм цей неновий. Єдина проблема — довести, як саме здобувалося це майно.

Внаслідок активної критики нашої позиції щодо конфіскації з боку Європейського Союзу з’явилася ст.96¹ КК, яка мала б урегулювати спірні питання. Натомість стало незрозуміло, що робити з іншими нетяжкими злочинами, які не підпадають під перелік, охоплений цією статтею? Адже майно, конфісковане в рамках розслідування цих злочинів, також комусь належить.

Ідея законодавця пов’язана з тим, що дуже великі суми заарештовані в Україні, і є підстава думати, що вони нажиті злочинним шляхом. Наша прокуратура й нові структури не можуть завершити розслідування. Як бути? Адже йдеться про мільярди, на які накладено арешт. Тому була ідея: якщо всі можливі слідчі дії виконані, а направити справу до суду неможливо, якщо слідчий припиняє справу, власник має право звернутися до суду й довести, що кошти набуті законним шляхом. У такому разі вони можуть бути повернені.

Хоча для суду тут величезна проблема. Уявіть, коли немає обвинувачених і точних даних, кому ці злочинні кошти належать. Хто доведе, що вони отримані злочинним шляхом?! Це — радикально новий підхід.