РСУ не вдалося б обрати без домовленостей. А от уникнути складнощів можна було б завдяки знайомству з кандидатами
Делегатам ХІІІ з’їзду суддів знадобилося 3 дні та 5 спроб, аби обрати всіх 33 членів. Якщо одні бачать причину затягування формування нового складу органу суддівського самоврядування в тому, що цьогорічне зібрання законників нещасливе за ліком, то інші зовсім не вірять у містичний збіг обставин. Вони вважають, що ситуація з тривалим обранням представників РСУ виникла через відсутність процедури попереднього висунення кандидатів та використання «обов’язкових рекомендацій».
Довга дорога до РСУ
Мабуть, ніхто не очікував, що сформувати РСУ у скороченому складі виявиться важче, ніж із 40 осіб. Так, на минулому з’їзді проблем із цим не було. І це при тому, що довелося змінювати вже звичний формат роботи ради у складі 11 членів і визначатися аж з чотирма десятками тих, хто гідний представляти всю суддівську спільноту. На ХІІ з’їзді повний склад РСУ обрали з другої спроби: спочатку — 35 осіб, а згодом — ще 5.
Як повідомляв «ЗіБ», 13 листопада з’їзд визначився з 26 членами РСУ, а на
24 число відклав обрання всього-на-всього семи осіб. Деякі експерти прогнозували, що після перерви в роботі зібрання варто очікувати на сюрпризи делегатів. Передбачення здійснилися: продовження з’їзду розпочалося з незвичної пропозиції, а закінчилося обранням нового складу РСУ тільки з п’ятої спроби.
24 листопада представник Господарського суду Миколаївської області Олександр Ткаченко заявив: під час обрання членів РСУ він «був позбавлений права вибору, адже не вислухав усіх 60 претендентів». Тому він запропонував «скасувати» результати попередніх днів роботи й провести нове голосування.
Деякі делегати відповіли на пропозицію так: «Це ваша проблема, що не знаєте кандидатів». І 322 учасники з’їзду висловилися проти того, аби розпочинати процедуру обрання членів ради із чистого аркуша.
Багато делегатів у кулуарах говорили, що «господарник» порушив важливе питання: не можна обирати серед тих, кого не знаєш. Потрібно висувати та обговорювати кандидатури не на з’їзді, а за якийсь час до його проведення.
Усупереч прогнозам окремих експертів жоден з делегатів не запропонував уважати, що два голосування, які відбулися 13 листопада, були першим та повторним. Тому й ніхто не наполягав, аби сімох осіб обирали за правилами, передбаченими для нового волевиявлення.
Один із делегатів у розмові віч-на-віч із журналістом «ЗіБ» пояснив, що висування нових кандидатур на ці посади може зайняти багато часу і для декого було дуже важливо, аби до ради потрапили «погоджені кандидатури», яким не вдалося заручитися підтримкою делегатів з першого разу.
Таку версію «підтвердив» і один з учасників зібрання. Він розмістив на своїй сторінці у Фейсбуку «рекомендований» список осіб — претендентів до складу ради, який пропонував підтримати.
Погоджувальна нарада
Однак після повторного голосування виявилося, що «попередні домовленості» жодним чином не гарантують отримання очікуваного результату, і стало очевидним, що без нових виборів не обійтися.
Крім цього, квоту не змогли заповнити й представники місцевих загальних суддів. Так, на 5 місць у раді претендували 11 осіб. Лише трьом з них удалося подолати прохідний бар’єр у 195 і більше голосів.
Таким чином, за результатами повторного голосування до попередньо обраних 26 членів РСУ додалося ще четверо. Залишалося визначитися з трьома. І саме заради них оголосили нове волевиявлення.
Щоб уникнути хаотичності в процесі висунення нових кандидатів, суддя Верховного Суду Валентина Сімоненко запропонувала делегаціям зібратися й домовитися, скількох претендентів і з яких регіонів варто внести до бюлетенів. Вона звернула увагу: 30 уже обраних «самоврядників» представляють понад 10 областей. Володарі мантій з інших регіонів не отримали місця в раді. «Можливо, потрібно врахувати це і внести на розгляд кандидатів з інших регіонів», — зауважила В.Сімоненко.
Консультувалися делегації довго. А в цей час учасники з’їзду ділилися враженнями з пресою. Так, один із суддів припустив: тривала «погоджувальна нарада» є підтвердженням того, що без «попередніх вказівок» делегатам важко визначитися з кандидатурами, домовитися з яких регіонів володарі мантій повинні змагатися за посади в органі суддівського самоврядування.
У результаті запропонували таких кандидатів: на одне місце — Григорія Алейнікова з Апеляційного суду Запорізької області (був членом РСУ, балотувався на посаду судді Конституційного Суду, але його підтримали лише 25 делегатів) та Василя Огурецького з Апеляційного суду Донецької області; на дві «місцеві» посади — п’ятьох осіб.
Делегати висловили довіру Г.Алейнікову. Що стосується «посланців» від місцевих загальних судів, то жодний з них не набрав необхідної кількості голосів. Як сказав один зі служителів Феміди в кулуарах: «Коли нашим суддям дають право вибору і не радять, яких осіб підтримувати, кожен, як у тій байці про лебедя, щуку і рака, тягне у свою сторону. І віз не вдається зрушити з місця».
Неймовірними зусиллями
Після таких результатів виборів багато делегатів упали у відчай. З’явилася пропозиція закрити з’їзд. Водночас інші володарі мантій наполягали на проведенні повторного голосування. Комусь спало на думку порахувати, чи є кворум на з’їзді (необхідна присутність 258 осіб). Перший підрахунок обнадіяв прибічників закриття зібрання: для кворуму не вистачало кількох голосів. На прохання президії з’їзду всіх делегатів «загнали до зали». Застосування «жорсткого заходу» принесло результат: надвечір на зібранні залишилося 260 законників.
Потім голосували за дві пропозиції: проведення повторних виборів та закриття з’їзду. Першу підтримали 172 володарі мантій (потрібно щонайменше 195), а другу — 131. Зібрання знову опинилося в глухому куті.
Тоді представник Фастівського міськрайсуду Київської області Вадим Бутенко нагадав: відповідно до регламенту, якщо не вдалося обрати членів РСУ, необхідно проводити повторні вибори. «І не потрібно голосувати за це. Чи за закриття. Процедура вже визначена регламентом», — наголосив В.Бутенко.
Урешті-решт делегати дообрали двох «самоврядників». Але й це волевиявлення було під загрозою зриву: 259 учасників зібрання отримали бюлетені (кворум, нагадаємо, 258 осіб).
Наостанок один зі служителів Феміди запропонував новообраним членам РСУ подумати над розробленням порядку висунення кандидатів у «самоврядники». «Необхідно завчасно розміщувати, наприклад, на сайті «Судова влада», інформацію щодо претендентів, аби кожен хоча б заочно міг познайомитися з ними. Тоді легше буде робити вибір», — наголосив суддя. Що ж, незабаром побачимо, чи «переформатований» склад ради не знехтує побажаннями колег, які довірили їм посади у вищому органі суддівського самоврядування.
До речі, після закінчення ХІІІ з’їзду відбулося перше, організаційне, засідання РСУ. Мабуть, ні для кого не стало несподіванкою, що орган знову очолила В.Сімоненко. Адже в одному з інтерв’ю «ЗіБ» на запитання: «Коли збори суддів ВС рекомендували вас на посаду члена РСУ, вже тоді виникали думки, що можете очолити цей орган» — вона відповіла так: «Відверто кажучи, виникали. Адже коли РСУ очолює суддя ВС, то й статус у цього органу зовсім інший».
Заступником голови ради обрали Богдана Моніча із Житомирського апеляційного адмінсуду, а секретарем — представницю Господарського суду м.Києва Оксану Марченко. Таким чином, у керівництві РСУ був дотриманий «баланс видів юрисдикції».
Розстановка сил
Хто ж до наступного з’їзду, котрий, як передбачають експерти, може відбутися вже наступного року, опікуватиметься інтересами суддівської спільноти?Так, до ради увійшло 20 «самоврядників» з попереднього складу (балотувалися 31) й 13 нових.
«Незмінними» залишилися представники Верховного, вищих спеціалізованих та апеляційних загальних судів. Апеляційні господарські «делегували» до РСУ нових володарів мантій. Від решти установ прийшли як «старі», так і нові люди.
Якщо в попередньому складі РСУ були представлені всі 24 області України плюс столиця, то в нинішньому — тільки 16 та м.Київ. Хоча В.Сімоненко неодноразово закликала до «регіонального рівноправ’я». Особливістю органу, обраного ХІІІ з’їздом, є те, що в ньому четверо «посланців» зі столичних установ. При цьому від м.Києва, Харківської та Дніпропетровської областей у раді представлені всі три види юрисдикції.
На думку деяких членів РСУ, така розстановка сил не означатиме, що суддів ділитимуть на «своїх» та «чужих». А те, що в органі семеро осіб з установ Києва та області, четверо — з вищих судів, розташованих у столиці, — не мінус, а швидше великий плюс: рада може оперативно збиратися на засідання, не маючи проблем із кворумом.
У той час як новообрані «самоврядники» розробляють плани на майбутнє, з’ясовують, які питання потрібно вирішувати у першу чергу, служителі Феміди сподіваються не тільки на захист з боку РСУ. Вони хочуть, аби вибори наступного складу ради обійшлися без будь-яких домовленостей, а кандидатів представляли задовго до початку з’їзду. Можливо, РСУ піде на те, аби заздалегідь знайомити зі списком охочих поборотися за місця в ній. Однак, імовірно, без консультацій та агітації за того чи іншого кандидата не обійтися, адже претендентам потрібно заручитися хоча б мінімальною підтримкою колег — принаймні 200 осіб. А як таке «суддівське підкріплення» знайти без попередніх домовленостей?
пряма мова
ГРИГОРІЙ АЛЕЙНІКОВ, суддя Апеляційного суду Запорізької області:
— По-перше, я відстоюватиму позицію, що для працюючих суддів оцінювання має заключатися у вивченні їхніх досьє. Якщо є необхідність — провести співбесіду із суддею. І на цьому крапка. Є ще багато справ, які РСУ має довести до логічного завершення. Це стосується розроблення нової єдиної для всіх судів (від місцевого до Верховного) інструкції з діловодства. Також варто відпрацювати схему роботи електронного суду в різних інстанціях.
РУСЛАН АРСІРІЙ, суддя Окружного адміністративного суду м.Києва:
— У позаминулому складі РСУ я працював над організаційними питаннями. Нині у раді є комітет адміністрування та організаційного забезпечення діяльності суду. Тому планую ввійти до його складу. На мою думку, є дуже важливим використання цифрової техніки в судочинстві. Адже це може полегшити роботу судді: суттєво зменшити навантаження, спростити певні процедури.
Новий склад Ради суддів можна переглянути тут
За результатами нового голосування жоден з п’яти претендентів від місцевих загальних судів, кандидатури яких погодили делегації, не зміг подолати «прохідного бар’єру».
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!