Сарай не розкіш

У парламенті збираються розширити пільги на відрахування з господарських споруд на прибудинкових територіях

Нині законодавство передбачає ліміти квадратних метрів для квартир та будинків, з яких не сплачуються податки. Однак не встановлено відповідних «безкоштовних» метрів для нежитлової нерухомості. Тож доведеться платити і за хлів, і за льох.

У Верховній Раді зареєстровано проект закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо усунення розбіжностей та врегулювання інших питань сплати податку на майно» (№3346). Зокрема, пропонується внести зміни до п.4 ст.266 ПК, який установлює пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Чинна норма передбачає, що база оподаткування об’єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності платника податку, зменшується: для квартир незалежно від їх кількості — на 60 м², будинків — на 120 м², різних типів об’єктів (у разі одночасного перебування у власності квартири та будинку) — на 180 м².

Водночас немає аналогічних пільг для нежитлової нерухомості. Тож у проекті пропонується доповнити відповідне положення нормою, що встановлює пільги на сплату податку і для господарських (присадибних) будівель, розташованих на прибудинковій території, незалежно від їх кількості — на 150 м².

У пояснювальній записці до документа йдеться про закон №71-VIII, яким унесено зміни до ПК у сфері оподаткування нерухомості, відмінної від земельних ділянок. Метою цих змін було оподаткування саме «розкоші» — квартир та житлових будинків заможних громадян з великою площею, а також нежитлових приміщень великих підприємств. Але на практиці ці зміни вдарили по соціально та фінансово незахищеним верствам населення.

Адже вийшло, що до бази оподаткування потрапили, крім будинків, і прилеглі до них господарські (присадибні) будівлі, як-от: сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси тощо. Й люди, які живуть у сільській місцевості й не мають великих доходів, змушені платити додатковий податок.

Автори проекту посилаються на численні звернення громадян, які скаржаться, що їхні доходи дозволяють ледь виживати, й вони просто не мають фінансової можливості сплачувати ще й податки на нежитлову нерухомість. Так, учасники одного з гаражних кооперативів у м.Житомирі розповіли, що замість 1175 грн. на рік тепер мають заплатити 107414 грн. земельного податку (1% нормативної грошової оцінки землі).

Крім того, проектом пропонується значно зменшити ставку податку на земельні ділянки, зайняті житловим фондом, об’єднаннями та асоціаціями об’єднань співвласників багатоквартирних будинків, кооперативами, споживчими товариствами та спілками. Сьогодні вона не може перевищувати 3% нормативної грошової оцінки ділянки. Натомість запропоновано обмежити ставку 0,3% вартості ділянки.

Автори ініціативи зазначають, що зміни в податковому законодавстві призвели до підвищення розміру земельного податку та орендної плати для деяких категорій платників у 30 та більше разів. Це торкнулося таких неприбуткових організацій, як гаражні, дачні, садівничі, житлово-будівельні кооперативи, об’єднання співвласників багатоквартирних будинків. Члени цих організацій зібрали близько тисячі підписів під зверненнями щодо внесення змін до законодавства в частині плати за землю.

Крім того, хоча ПК і дає можливість сільським, селищним, міським радам установлювати ставки місцевих податків і зборів у зазначених межах, місцева влада часто не досліджує ці питання. Водночас сплачувати земельний податок у розмірі навіть 1% та 3% орендної плати неприбуткові організації не мають можливості.