Профдеформація юриста

Будь-яка трудова діяльність формує в людини певні якості

Як відрізнити «деформованого» юриста від «нормального»? Знайдіть у себе симптоми професійної деформації — підозрілість, нігілізм, формалізм і т.п. — і виріште, чи потрібно з цим боротися.

Жертви професії

Найчастіше на особу впливають професії, пов’язані із спілкуванням. Причому більшою мірою професійна деформація виражена в тих, хто працює з людьми, що мають відхилення від норми (фізичної, інтелектуальної, поведінкової). Тобто адвокати, слідчі, судді і т.п. — в лідерах серед «профдеформованих».

Відрізнити «деформованого» юриста від «нормального» можна за особливостями, які можуть виявлятися в манері поведінки й мовленні, в ідеях, думках і навіть у зовнішності. Юристи й самі помічають за собою деякі ознаки так званої професійної деформації і зовсім не соромляться цього.

Правовий нігілізм — неповага до права, законів, нормативного порядку. Здавалося б, як може юрист не поважати законів? Але саме стикнувшись з юридичною практикою, він дізнається, що закон, на жаль, дишло, і університетська наука від римського права до сучасних нормативних актів — не більше ніж красива утопія. Розчарування в юриспруденції може привести до правової невихованості, відсталості, неуцтва, антиправового настрою, неповаги до норм професійної етики, бажання вирішувати проблеми клієнта виключно поза правовим полем.

Правовий ідеалізм, по суті, зворотна сторона нігілізму. Ще одна крайність, в яку можуть впасти юристи. Як правило, ідеалізм властивий адвокатам, котрі є початківцями, щиро вважають, що все в житті має відбуватися відповідно до норм права. Проте соціальні норми не завжди збігаються з правовими, і бездумне дотримання останніх може привести до негативних наслідків, причому не тільки для клієнтів юриста, але й для його оточення.

Формалізм. Ситуації, з якими працюють юристи, доволі типові. У кожній сфері права, в кожному виді справ, незважаючи на позірну індивідуалізованість, найчастіше є свій стереотипний підхід до рішення. Типові договори, позови за шаблоном, однотипні прийоми й методи захисту — до всього цього юрист звикає, і йому починає здаватися, що й до будь-якої життєвої ситуації можна застосувати якийсь формальний підхід, це стосується зокрема особистих, сімейних проблем і т.п.

До симптомів і проявів деформації відносять і особливості мовлення й аргументації: підтвердження кожної тези, постійні посилання на щось, гранична логічність, використання в усному мовленні канцеляризмів, зокрема виразів «як випливає з вищесказаного», «унаслідок того, що», «відповідно» і «безпосередньо». Плюс риторика — схильність в бесіді не говорити, а виголошувати.

Емоційне вигорання

Буває, звичайно, що до юриста звертаються з радісних приводів — наприклад, оформити вигідний шлюбний контракт або спадок, що залишився після заморського шестиюрідного дядечка. Багато, так би мовити, нейтральної роботи. Але дуже часто доводиться вирішувати серйозні проблеми. Стикаючись з людським горем, юристи мимоволі повинні емоційно захищатися, а в результаті вони стають черствими, не здатними проявити просте людське співчуття. Клієнт починає сприйматися як об’єкт, а його проблеми — як поломка, яку потрібно усунути. Це переноситься і на особисті стосунки юриста — він стає черствим і до близьких людей, негативно ставиться до своїх колег, та і рівень самооцінки знижується. Така емоційна холодність особливо характерна для працівників правоохоронних органів, суддів, держвиконавців. Це так званий синдром емоційного вигорання.

ВВВ — відчуття власної важливості

Термін, популярний в Інтернеті, підходить і до «деформованих» юристів. Простіше кажучи, це щось схоже на завищену самооцінку, але результати набагато сумніші. До типових проявів відчуття власної важливості відносяться синдром гуру — бажання вчити інших і наставляти на шлях істинний; спори — відстоювання своєї точки зору, доведення й навіть внутрішні діалоги з уявними опонентами; бажання отримати визнання, постійне «перетягування» уваги на себе; образ героя у своїй особі — це відчуття постійної боротьби із зовнішнім світом, з умовами життя, з людьми, з їх «тупістю», «помилками», образ страждальника, мученика в боротьбі за світлу ідею.

«Синдром Станіславського»

Підозрілість — одна з найбільш характерних ознак професійної деформації працівника правоохоронних органів (слідчого). У зв’язку з тим що у своїй діяльності слідчий часто стикається з обманом, у нього може виробитися підвищена критичність і зайва пильність. Вплив негативного досвіду деколи приводить до того, що слідчий значною мірою втрачає віру в людей, готовий підозрювати всіх і кожного в скоєнні непристойних дій, в будь-якому упущенні бачить намір, в кожному підозрілому — злочинця. Саме тому від співбесідників юристи вимагають конкретики й аргументів, не бажають приймати що-небудь апріорі.

Крім того, відповідаючи на запитання, юристи найчастіше не можуть сказати односкладово — «так чи ні». Адже «все, що сказане, може бути використано проти вас». До формулювань юристи навчені підходити грунтовно, з поясненнями й докладною аргументацією. Виходить, окрім зовнішньої дотепності й логічного мислення, є й інша сторона — необхідність вишукувати помилки, тонкі місця, двозначність.

Дві сторони медалі

Так само як у будь-якій професії, профдеформація юриста виявляється через стереотипні дії. На початку роботи формування стереотипів корисне, оскільки це прискорює розуміння ситуацій. Проте коли стереотипи починають домінувати, сприйняття дійсності стає спрощеним, а впевненість у своїх можливостях — надмірною, що погано позначається на аналітичних здібностях, гнучкості мислення, умінні поглянути на речі з іншої позиції.

Варто згадати ще про один термін — професійний тип особистості. Далеко не всі особливості характеру й поведінки юристів треба сприймати в чорному кольорі. Набір певних якостей властивий і навіть потрібний кожному. По суті, «нормальних» юристів не буває, і спостерігати за собою доволі цікаво, головне — не перегнути палиці й не допустити незворотності згубних процесів.

Юридична професія може дуже позитивно впливати на особу. Наприклад, підвищуються комунікативні здібності, уміння розбиратися в людях, ефективно вирішувати конфлікти, контролювати свої емоції і т.д. Розвивається мислення, пам’ять, увага, ораторські навички, дисциплінованість, відповідальність. Для одних юристів професійна деформація може призвести до рівня професіоналізму, проблем у сім’ї, а деколи стає причиною кінця кар’єри. Для других усвідомлення труднощів і пошук можливостей їх подолати відкриває нові перспективи.

Як міру профілактики професійної деформації психологи радять змінювати вид діяльності в неробочий час — наприклад, займатися спортом. Якщо виникає пересиченість спілкуванням, слід побути наодинці з собою. Крім того, розвивайте в собі почуття гумору й самокритичність. Здатність посміятися над собою завжди дозволяє залишатися при здоровому глузді.