Експерт ЦППР Роман Куйбіда:

«Зараз виник найкращий момент запровадити процес переобрання суддів на всі посади»

Претенденти на мантії активно обговорюють проект закону №2358а, розмірковуючи, якими можуть бути наслідки його прийняття. «ЗіБ» поцікавився у фахівців, чи має право на життя такий документ і якою є мета його ухвалення. На запитання відповів експерт Центру політико-правових реформ Роман КУЙБІДА.

— Романе Олексійовичу, в парламенті зареєстрований законопроект, яким пропонується запровадити процедуру переоцінювання знань кандидатів у судді, які не були призначені на посади. Чи вважаєте ви за доцільне змушувати претендентів, які вже пройшли всі етапи відбору, повторно складати кваліфіспит?

— Я нейтрально ставлюся до цього проекту, бо розумію, що існує недовіра до тих результатів, які оголошувала Вища кваліфікаційна комісія суддів попереднього складу. Звісно, багатьох турбує ситуація, що доведеться призначати тих, хто, можливо, отримав місце в рейтингу в обхід прозорої процедури. Однак я не виключаю, що через запровадження змін, які пропонуються, якийсь відсоток дійсно порядних фахівців, котрі пройшли добір, може постраждати. Та я раджу сприймати подібні ініціативи як необхідні в перехідний період.

Ми бачимо, що законодавець не хоче впливати на систему радикально і спрямовує норми лише на окрему категорію потенційних суддів. Утім, на мою думку, треба було б відійти від точкового впливу й поширити подібні норми на все суддівство. Адже всім відомо, що рівень довіри до суду в державі занизький. І не треба казати, що імідж Феміди псують ЗМІ та політики. Адже в інших країнах вони теж є, але ситуація там трохи інакша.

— А чи існують доведені факти махінацій з боку колишнього складу ВККС?

— Взагалі-то ні. Наскільки мені відомо, жодної справи із цього питання, яка б закінчилася вироком суду, немає. Проте ми проводили власне дослідження шляхом інтерв’ю. Його результати вказували на велику ймовірність втручань у процес добору з боку ВККС.

До того ж уважаю, що немає сенсу підходити вибірково до окремих категорій суддів. Зараз, напевне, виник найкращий момент запровадити процес переобрання суддів на всі посади. Звісно, за умови створення більш зрозумілої триланкової системи судоустрою через унесення змін до Конституції.

— Тобто ви пропонуєте оновити кадровий склад судів усіх інстанцій?

— Так. І якщо триланковість все ж вдасться запровадити, починати переобрання треба з вищої інстанції (або з кількох, якщо адміністративну ланку відокремлять в окрему юрисдикцію). За таких умов кількість суддів треба істотно зменшувати й оголошувати конкурс на посади в касаційній інстанції. Переконаний, що в такому разі допускати до участі в конкурсі потрібно не тільки суддів, а й осіб з позасудового осередку.

— Проте кандидати на посаду мають відповідати певним вимогам щодо віку та стажу...

— Від цих умов можна легко відмовитись. Адже вони встановлюються законом, а не Конституцією. До того ж, наприклад, для отримання посади судді Конституційного Суду бути суддею необов’язково. Я не думаю, що до Верховного Суду не може прийти людина, яка в суді не працювала, але зарекомендувала себе як кваліфікований фахівець з гарною репутацією.

— Чи відомий вам міжнародний досвід переобрання всього суддівського корпусу в державі?

— Досвід застосування подібних процедур є. Аналогічні процеси проходили свого часу в Боснії і Герцеговині, в Німеччині (під час возз’єднання західної та східної частин). Хоча в останньому випадку новий конкурс не оголошувався. Діючі судді просто пройшли перевірку і переатестацію.

Негативний досвід із цього питання мала Сербія. Вона пішла шляхом переобрання всіх суддів. Однак Конституційний суд країни згодом скасував відповідний закон, яким регламентувалося оновлення суддівських лав. Це призвело до поновлення звільнених осіб на посадах, що збільшило кількість діючих суддів майже удвічі.

Хоча досвід переобрання суддівського корпусу існує, говорити про те, що він поширений, не доводиться. І Східна Європа, власне, від цього страждає. Прикладом може слугувати досвід Словаччини, яка не провела люстрації суддів. Тодішня влада централізовано дала незалежність усім без винятку суддям, уключаючи тих, хто цього не вартий. І наразі словацькі фахівці визнають, що їхня судова система потопає в корупції. Та навіть там рівень довіри до судів є вищим за український, хоча й утричі нижчим порівняно з країнами Західної Європи.