У Відні можуть порушити справу проти українських можновладців
Австрійське видання припускає, що невдовзі у Відні може розпочатися процес проти Президента України Петра Порошенка і мера м.Києва Віталія Кличка. Наразі це звернення — на стадії підготовки, але журналісти вже порівнюють майбутнє розслідування зі «справою Алієва».
Справа по-віденськи
«Колишній український високопоставлений представник влади і політик (Андрій Портнов. — Прим. ред.) готує позов до прокуратури Відня проти Президента України П.Порошенка і мера м.Києва В.Кличка, звинувачуючи їх у таємній змові. І в нього непогані шанси виграти справу. Адже політики обговорювали умови змови у Відні», — пише австрійська Kurier. Зокрема, колишній перший заступник глави АП звинувачує українських можновладців у тому, що в березні 2014 року — безпосередньо перед тим, як вони зайняли свої посади, —
між ними було укладено таємну угоду щодо нелегального розподілу влади й «усунення» парламенту.
Угоду укладено в березні 2014 року у Відні. Тому, виходячи з «місця скоєння злочину», А.Портнов уважає, що справа належить до компетенції судової влади Австрії, навіть незважаючи на те, що шкоду було завдано Україні. На сьогодні, пише видання, він працює з віденськими адвокатами над заявою про кримінальне правопорушення.
В органах австрійської юстиції ніхто не готовий до публічних висловлювань, поки не буде офіційної заяви. Проте, виходячи з «принципової компетенції за місцем скоєння злочину», шанси А.Портнова оцінюються як дуже високі.
«Прецедент Алієва»
Втім, уже зараз журналісти порівнюють можливий судовий процес зі «справою Алієва». Тоді австрійська юстиція розслідувала два ймовірні вбивства, скоєні в Казахстані. В них, зокрема, підозрювали Рахата Алієва — зятя чинного президента республіки Нурсултана Назарбаєва.
Наприкінці минулого року прокуратура Відня висунула йому офіційне обвинувачення в організації та замовленні вбивств двох співробітників «Нурбанку», великим акціонером якого був і сам Р.Алієв. За даними казахстанської прокуратури, зять президента вимагав від посадовців банку переписати на нього їхнє майно. Двоє з них зникли безслідно.
Р.Алієва заочно засудили в Казахстані до 20 років ув’язнення. Однак, будучи на той момент послом в Австрії, Р.Алієв попросив політичного притулку, наполягаючи, що обвинувачення мають політичні мотиви, оскільки він мав намір скласти конкуренцію своєму тестю на президентських перегонах. Австрія залишила запит Казахстану на екстрадицію зятя президента без задоволення.
Коли через 4 роки тіла зниклих банківських менеджерів було знайдено та ідентифіковано, розслідування поновилося. Записи спілкування по скайпу та телефонних розмов зі співучасниками злочину, що велися Р.Алієвим з Відня, поряд з іншими доказами стали обгрунтуванням підсудності цієї справи органам юстиції Австрії. Р.Алієва та двох його спільників узяли під варту. Однак наприкінці лютого цього року Р.Алієв учинив самогубство в тюремній камері.
Українські перспективи
Паралелі зі «справою Алієва», які проводять австрійські журналісти, не випадкові. Адже, як пояснив на своїй сторінці у Фейсбуку А.Портнов, саме на території Австрії відбулося «планування, підготовка та укладення угоди про неконституційний поділ влади між П.Порошенком та В.Кличком».
Про наявність такої угоди у червні цього року заявив сам Президент України під час прес-конференції. Документ, зокрема, містив домовленості про поділ посад керівників центральних органів влади, створення штучних умов для розпуску парламенту, а також низку інших зобов’язань, що належать до виключної компетенції Верховної Ради. За словами А.Портнова, «імплементація даної угоди була б неможлива без фальсифікації справ, запровадження інституту люстрації, встановлення контролю над правоохоронною системою і тотального переслідування суддів Конституційного та загальних судів».
Наразі експерти розмірковують над тим, чи є перспективи у звернення А.Портнова до віденської прокуратури. Частина вітчизняних правників сподівається, що загальне поблажливе ставлення європейських політиків до України унеможливлює успіх у подібних судових розглядах. Інші ж стверджують, що в країнах ЄС правосуддя відокремлене від політики, і наводять приклад з недавньою відмовою Австрії в екстрадиції до США українського олігарха Дмитра Фірташа.
Про перспективи другої «справи Алієва» висловився в коментарі Kurier один австрійський прокурор: «Якби у Відні здійснювалася таємна змова з метою вбивства президента США, це також було б у нашій компетенції». Оскільки із місцем «злочину» — укладання угоди — питань не виникає, А.Портнову залишилося переконати віденську прокуратуру в її кваліфікації за статтями кримінального кодексу. А далі — ніякої політики, тільки право…
Коментар
МАКСИМ РАЙКО, заступник міністра юстиції України (2013—2014 рр.), магістр права Університету Лондона:
— Сама по собі політична угода про принципи взаємодії політиків у ході виборчого процесу — цілком демократична і легальна практика. Якщо, звичайно, не містить положень, що прямо суперечать закону, і реалізується правомірними способами. Натомість низка положень угоди, про яку говорить А.Портнов, дійсно змушує задуматися.
Яким чином, наприклад, розподіляли державні посади й лобіювали своїх людей на них новообрані чиновники, в чию компетенцію такі повноваження не входять? Як було реалізовано угоду в частині створення штучних умов для розпуску парламенту й формування нового складу, без участі в його обранні цілих регіонів? Якими принципами керувалися нові чиновники при люстрації одних і наданні індульгенції іншим?
Питань дійсно дуже багато, зокрема суто правових. Фінансування реалізації угоди є окремим об’єктом дослідження і, ймовірно, ніяк не може обійтися без залучення американської юрисдикції.
Звичайно ж, хотілося б, щоб подібні питання могло розглядати українське правосуддя, а не європейська чи заокеанська юрисдикція. Проте при поголовному ходінні суддів якщо не на допити, то на переатестації про подібні об’єктивні процеси в Україні найближчими роками навіть мріяти не доводиться.
МАРИНА ПАРИНОВА, правозахисник:
- Вважаю перспективу кримінального переслідування Президента України Петра Порошенка і мера Києва Віталія Кличка за позовом в Австрії цілком реальною.
Укладена у Відні угода про розділення влади і посад 50 на 50 суперечить Конституції, яка передбачає механізми призначення ключових посадовців, які залежать не тільки від волі Президента або мера. Тобто договір передбачав втручання в законну процедуру призначення чиновників. Крім того, була реалізована умова угоди про розпуск законно обраного парламенту без наявності конституційних підстав, що спричинило серйозні негативні наслідки.
При формуванні нового парламенту кілька мільйонів громадян України, які проживали на території Донбасу і мали альтернативну нинішній владі електоральну позицію, були позбавлені можливості проголосувати. Учасникам угоди було наперед відомо про те, в яких умовах будуть проходити нові вибори, однак вони не відмовилися від реалізації ідеї штучного розпуску парламенту, чим домоглися істотного збільшення свого політичного впливу і значно обмежили опозицію.
Беручи до уваги місце укладення угоди, що спричинило порушення прав громадян, зазначені факти можуть лягти в основу обвинувачення на території Євросоюзу.
Можливо, незабаром українським чиновникам доведеться завітати до прокуратури Відня.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!