Скарби імперії

Нащадок махараджів хоче через суд повернути діамант «Кохінор»

Нащадки останнього махараджі Сикхської імперії вирішили повернути скарби, вивезені до Великої Британії з Індії в колоніальну епоху. Вони претендують на знаменитий діамант «Кохінор», що прикрашає корону британських монархів, золотий трон сикхських імператорів, а також рештки останнього махараджі, ще підлітком вивезеного до Шотландії.

До суду звернулася сім’я 50-річного Джасвіндера Сингха Сандханвалії, який живе в Амстердамі. Він і його родичі хочуть на підставі історичних документів довести, що є спадкоємцями останнього сикхського махараджі Дуліпа Сингха. Якщо їм це вдасться, Індія отримає шанс отримати скарби, повернення яких безуспішно вимагає з часу отримання незалежності. Розглядати справу Дж.Сингха буде суд у місті Чандигарх — столиці Пенджабу, на території якого до початку британської колонізації знаходилася Сикхська імперія.

Головним доказом спорідненості Джасвіндера з махараджами є лист його предків, адресований Дуліпу. Для Дж.Сингха найважливішим місцем у цьому посланні є одна-єдина фраза, в якій автори листа дякують махараджі за призначення їх своїми спадкоємцями.

Ця фраза вселила в Джасвіндера надію на те, що він зможе відсудити у Великої Британії скарби сикхів, і в першу чергу відомий діамант «Кохінор».

До середини XIX століття камінь був у Д.Сингха — махараджі Сикхської імперії, що проіснувала на півночі сучасної Індії з 1799 до 1849 року. 15-річного Дуліпа, що прийняв християнство, британці забрали до Шотландії, де виховували в традиціях місцевої аристократії, а також вивезли алмаз «Кохінор» і золотий трон сикхів. Офіційно було оголошено, що Дуліп підніс їх у дар королеві Вікторії.

У Великій Британії алмаз спочатку не справив особливого враження. Європейцям він здався недостатньо витонченим, і його було вирішено віддати голландським ювелірам на обробку. В результаті камінь утратив майже половину своєї ваги: замість 186 карат став важити 109. Діамант переходив з однієї корони в іншу, поки в 1937 році не опинився у вінці королеви Єлизавети всередині мальтійського хреста. Там він знаходиться до цього часу.

Індійці вимагають повернути камінь з 1947 року — з того часу, як отримали незалежність.

Лондон завжди мотивував свою відмову повернути коштовності тим, що алмаз був подарований королеві Вікторії його законним власником. Британському прем’єр-міністру Девіду Кемерону довелося пояснювати, що, коли він погодиться віддати щось одне, Британський музей відразу ж опустіє: свого будуть вимагати Єгипет і Греція.

Такі пояснення, звичайно, не задовольнили індійців, і вони з радістю підтримають позов Джасвіндера. І не виключено, що чандигархський суд винесе рішення на його користь.