Адвокатська трилогія має шанс завершитися хепі-ендом. Або — продовжитися в судах
Напередодні 3-ї частини ІІІ з’їзду адвокатів у правничій спільноті рідше обговорювалися кандидатури претендентів на дві посади, яких мали дообрати, ніж висловлювалися прогнози щодо завершення роботи форуму. Адже засідання, що розтягнулося більш ніж на півроку, вже перетворювалося на трилогію з елементами драматургії й навіть екшену у вигляді «громадських» пікетів. Однак особливої інтриги сюжет і не передбачав, й чимало його учасників з нетерпінням очікували епілогу.
Головна увага учасників форуму впродовж усіх трьох «серій» була прикута не до сюжету як такого, а до процедурної чистоти власної «гри». Тут і поява нового терміна «кооптовані делегати», і видозмінення порядку денного в період між мукачівським і двома київськими етапами, і пошуки фальші в чужих діях та рішеннях.
За час, що минув між 2-ю та 3-ю «серіями», додалися нові приводи для дискусій. Зокрема, щодо правомірності повторного голосування за кандидатів на посаду члена Вищої ради юстиції, які не отримали необхідної підтримки у делегатів, після того як два призначені до Ради представники уже склали присягу, а отже, це питання слід уважати вичерпаним. Викликала сумніви й легітимність оприлюднення оголошення про добір претендентів до Вищої кваліфікаційної комісії суддів без проведення повторного конкурсу на місце у ВРЮ. Тобто одне питання порядку денного читаємо, а інше — перегортаємо.
Деякі правники звернули увагу й на той факт, що від початку делегати запрошувалися на Закарпаття, а рішення приймалися в столиці. Хоча місце ухвалення — один з обов’язкових реквізитів документа. Та й призначати представників до ВРЮ і ВККС за новою процедурою мали б нові делегати. Адже торік вони відряджалися своїми колегами на форум з одним наказом, а тепер під час голосування фактично висловлюють суто власну думку, що не зовсім узгоджується із представницьким мандатом.
Як наслідок, дедалі ймовірнішою ставала загроза перенесення суперечок з Будинку кіно до храмів Феміди. Тим більше що створений прецедент міг стати в пригоді у майбутньому не тільки адвокатському самоврядуванню, а й громадським організаціям та навіть господарським товариствам. Скликав збори чи зібрання — і продовжуй їх за потреби коли завгодно і де завгодно з незмінними делегатами чи представниками.
Однак навряд чи суди посприяли б створенню такої практики. І тоді під сумнівом виявилася б легітимність як самого з’їзду, так і суддівських органів, у роботі яких брали участь новопризначені представники адвокатури.
Тож чи не єдиним хепі-ендом для адвокатської трилогії міг би стати консенсус: не оскаржувати рішень ІІІ з’їзду і водночас ніколи не повторювати подібної процедури. Що й записати до регламенту. А краще — до нової редакції профільного закону.
Втім, не можна виключати, що допитлива адвокатська думка згодом не знайде шпарину для чергових процесуальних вивертів.
Яким би не було волевиявлення учасників з’їзду, останнє слово в питаннях призначення членів ВРЮ і ВККС може залишитися за судами.
Матеріали за темою
Тепер у адвокатської спільноти є спікер
07.11.2023
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!