Зневага до рішень ЄСПЛ спричиняє невдоволення людей вітчизняним судочинством
Звертаючись до суду, особа розраховує на захист свого права, адже це випливає із суті та цілей правосуддя. Сьогодні держава неповно забезпечує право громадян на справедливий суд, оскільки більшість судових рішень залишаються без виконання.
Неефективне правосуддя
Рішення, яке набрало законної сили, повинне виконуватись усіма, кого воно стосується. Позивач, довівши свою правоту в суді, пройшовши процедуру апеляційного оскарження та отримавши законне рішення, вважає, що справедливість нарешті на його боці. Та, на жаль, ситуація з виконанням рішень в Україні є катастрофічною.
Стикнувшись із проблемою невиконання, громадяни нерідко змушені знову звертатися до суду з новими позовами про зобов’язання виконати раніше ухвалене рішення. Складається абсурдна для правової держави ситуація замкненого кола, де невиконання судових рішень набуває системного характеру. І в підсумку ми отримуємо тотальне невдоволення громадян ефективністю судочинства та зневіру в правосудді в цілому.
У розвиненій правовій державі невиконання судових рішень — нонсенс. Європейський суд з прав людини систематично нагадує нам, що така практика є неприпустимою. Так, у справі «Шмалько проти України» ЄСПЛ зазначив, що «право на звернення до суду було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов’язкову силу, не виконувалося. Було б незрозуміло, якби ст.6 конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі (справедливий, публічний і швидкий розгляд), і водночас не передбачала виконання судових рішень».
Є дані, що в нашій державі не виконується близько 95% рішень Євросуду. Нещодавно Голова Верховного Суду Ярослав Романюк повідомив, що рівень виконання рішень національних судів становить лише 6—8%. З усіх заяв, які Європейський суд надіслав Уряду для ознайомлення, 60% — заяви, в яких громадяни скаржаться на невиконання рішень національних судів. Про яку ефективність судової влади за таких умов можна говорити? Не дивно, що люди, зневірені в можливості захистити себе, підбурювані політичною пропагандою, вважають саме судову владу відповідальною за такий стан речей. І хоча судовий контроль не всеосяжний, для громадян не надто важливо, як і хто буде контролювати виконання рішення суду. Їх цікавить кінцевий результат — захист порушеного права. А відсутність позитивного ефекту після звернення до Феміди свідчить саме про неналежну роботу судів.
Втомилися від зобов’язань
Проте трагічність ситуації полягає ще й в іншому. Держава, як універсальний інститут, ухвалюючи закони і беручи на себе відповідальність за їх виконання, відверто ігнорує свої зобов’язання, змушуючи в такий спосіб тисячі осіб звертатися до суду по захист порушених прав. Досить часто відмова від виконання судового рішення не спричиняє жодних негативних наслідків. І замість зміни відповідних механізмів в Україні сьогодні публічно нівелюється сама сутність правосуддя, принципи верховенства закону і права. Натомість, поки увага громадськості прикута до судової реформи, не було ініційовано відкритого та гласного процесу притягнення до відповідальності тих осіб, які не виконують постановлених рішень. То коли ж невиконання судових рішень стало нормою?
Відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держави-учасниці зобов’язуються виконувати остаточні рішення ЄСПЛ у будь-яких справах, в яких вони є сторонами. Крім того, вердикти Європейського суду тягнуть за собою зобов’язання держав-учасниць щодо вжиття дієвих заходів для запобігання новим подібним порушенням. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що держава повинна мати відповідний, адекватний та достатній правовий арсенал для забезпечення зобов’язань, які вона взяла на себе відповідно до конвенції. Але наша реальність говорить сама за себе.
На початок 2015 року Україна посіла 4-е місце серед 47 країн — членів Ради Європи за станом невиконання рішень ЄСПЛ. У переважній більшості від України вимагається саме внесення змін до законодавства й усунення системних порушень прав людини. За 2014 рік державою остаточно виконано лише 7 рішень ЄСПЛ.
Невиконаними залишаються й сотні тисяч вердиктів вітчизняних судів, чимало з яких стосується спорів громадян з приводу нарахування пенсій і соціальних виплат. Не покращив ситуації й закон «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Судове рішення — це не просто документ, за кожним з них стоїть людська доля. Тому державним службовцям, які колись присягнули вірно служити українському народові, не варто забувати, що вони повинні дбати про охорону прав, свобод та інтересів громадян, вживаючи всіх заходів для забезпечення виконання актів суду.
Реформа Пандори
Про низький рівень довіри до судової влади нині говорять усі, а про реальні механізми підвищення цієї довіри — одиниці. Судова влада прагне реформ, але таких, які б відповідали європейським стандартам. У справі «Олександр Волков проти України» вказується на системні порушення та недоліки в побудові судової влади, які ставлять під сумнів її незалежність. Неодноразово давала свої висновки із цього питання й Венеціанська комісія. І вкрай важливим є відображення цих рекомендацій у національному законодавстві.
Ефективна судова реформа неможлива без зміни правил виконання судових рішень. На початку 2015 року державну виконавчу службу було ліквідовано, і зміни в цій сфері тривають. Та реформу не можна зводити лише до створення сучасної системи державного примусу. Для забезпечення права на судовий захист на зміну політиці тотальної зневаги до суду повинна прийти беззаперечність його авторитету. Невідворотна відповідальність за невиконання судового рішення повинна стати правилом, а не винятком.
Чи готові поборники «очищеного» суду вже завтра беззаперечно виконати його законне та справедливе рішення, навіть якщо воно ухвалене не на їхню користь? Чи зможуть вони уникнути спокуси вкотре піддати сумніву суддівський авторитет та верховенство права? Настав час нарешті усвідомити, що показова зневага до суду, як і ігнорування судових рішень, — це скринька Пандори, яка дуже скоро може обернутися проти тих, хто її відкриває.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!