Між правами та можливостями

Юристи виявили причину, що заважає прийняти закон про захист інтелектуальних прав у Інтернеті

Підписання угоди про асоціацію з Європейським Союзом ставить Україну перед необхідністю впорядкувати царину захисту інтелектуальних прав у Інтернеті. Правники наполягають на прийнятті відповідного закону. Однак на заваді стають не юридичні тонкощі, а протистояння правовласників і провайдерів.

Межі відповідальності

На спільному засіданні комітетів Асоціації правників України з питань засобів масової інформації, інтелектуальної власності та рекламного права, з питань телекомунікацій, інформаційних технологій та Інтернету юристи вкотре зазначили, що європейська спільнота чекає від держави рішучих дій, спрямованих на боротьбу з піратством у всесвітній мережі. Старий світ стурбований постійною присутністю України в горезвісному спеціальному звіті 301, в якому офіс торгового представника США повідомляє про порушення прав інтелектуальної власності в різних країнах. В угоді про асоціацію України з ЄС, враховуючи приписи директиви ЄС №2031 про електронну комерцію, європейські фахівці вказують основні напрями, які слід охопити, оголошуючи війну піратам.

Наприклад, юристи, присутні на засіданні, визнали надзвичайно цікавим розділ угоди, присвячений звільненню від відповідальності інтернет-провайдерів. Визначальним принципом, переконані фахівці, є те, що інформаційні послуги мають бути у вільному обігу.

Отже, від відповідальності звільняється посередник, якщо він не ініціює передання, не обирає одержувача й не модифікує інформацію; зберігач, якщо він не модифікує інформацію, гарантує вільний доступ до неї, виконує правила стосовно її оновлення, а також постачальник, якщо йому фактично невідомо про незаконний характер інформації та якщо після одержання подібних відомостей він унеможливлює до неї доступ.

Усі інші операції з інформацією в Інтернеті, зазначили правники, мають регламентуватися спеціальним законом, прийняття якого й вимагає від України європейська спільнота.

Ціна питання

Спроби написати проект такого документа вже робилися неодноразово. Для цього навіть запрошували закордонних фахівців, які були авторами антипіратських актів у багатьох країнах Старого світу. Саме з-під їхнього пера вийшов проект, який отримав високу оцінку закордонних експертів, однак не був сприйнятий вітчизняними фахівцями. Справа в тому, що, як розповіли на засіданні учасники довготривалого процесу створення спеціального закону, прийняттю подібного акта заважають реалії українського підприємництва. Виявляється, якщо підприємці, які мають права на інформацію в мережі, бажають захистити свої права, то провайдери або телекомунікаційники, наділені можливостями передавати та зберігати цю інформацію, воліють залишити все як є. За твердженням правовласників, на момент написання проекту іноземцями провайдери не були зацікавлені в регуляції сфери своєї діяльності та дали зрозуміти, що будуть саботувати будь-який подібний акт.

Здавалося б, безапеляційну позицію телекомунікаційників удалось похитнути посадовцям. Представники Державної служби інтелектуальної власності зібрали провайдерів і правовласників за одним столом, закликали їх до співпраці, погрожуючи, що в разі відсутності погодженого проекту Міжнародний валютний фонд відмовить Україні в кредитах. Чиновники патетично закликали підприємців подумати не про себе, а про державу, що, однак, справило враження на телекомунікаційників, які висунули свої вимоги.

Каменем спотикання виявилися меркантильні інтереси. Адже регламентація інформаційних процесів у Інтернеті передбачає не тільки санкції за правопорушення, а й суцільну монетизацію, тобто перетворення процесів на послуги з визначенням вартості кожної. В ідеалі тягар оплати має бути поділений між учасниками інформаційних трансакцій, але не виключено, що левову частку доведеться сплачувати кінцевому споживачу, тобто пересічному громадянинові, який вмикає комп’ютер, аби дізнатися про новини або подивитись улюблений серіал.

Так, провайдери, відстоюючи свій шматок пирога, змушують правовласників погодитися (на законодавчому рівні) з необхідністю плати за користування технічним забезпеченням. Останні ж обурюються такою позицією, вважаючи, що тим самим реалізовуватиметься принцип: «Ми виконуватимемо закон, якщо нам за це заплатять».

Дві концепції

Проте в ході тривалих переговорів, запевнили фахівці, обидві сторони дійшли консенсусу з більшості питань. Результатом стало «народження» двох однойменних концепцій «Механізми захисту права на об’єкти авторського та суміжних прав в мережі Інтернет (український сегмент)».

Цікавинкою цих документів, принаймні в тому вигляді, в якому вони стали доступними для редакції «ЗіБ», є те, що один з них (від провайдерів) описує форму, а інший (від правовласників) — сутність відносин в Інтернеті. Провайдери у своїй концепції воліють регламентувати структуру ринку, засади його функціонування, протидію протиправному використанню об’єктів авторського права та розподілу прибутку від використання аудіовізуальної продукції. Зокрема, пропонується створити прозорі «білінгові» платформи, що незалежно від сегменту ринку дозволить усім учасникам отримувати статистичні та «білінгові» відомості, достатні для проведення взаєморозрахунку.

Правовласники ж більше дбають про права та обов’язки учасників відносин, а також про можливість саморегулювання в цій царині. Зокрема, вони вважають доцільним створення координаційного органу суб’єктів регулювання, який стежитиме за виконанням вимог нового закону, розроб­лятиме ефективні механізми управління авторськими та суміжними правами з метою дистрибуції прав і збільшення доходів учасників ринку. Реєструватись у такому органі пропонується добровільно в обмін на спрощення ідентифікації учасників ринку.

Говорячи ж про відповідальність, правовласники підкреслюють необхідність звільнення від неї кінцевих споживачів, які користуються об’єктами інтелектуальної власності в Інтернеті в особистих цілях. Натомість у концепції провайдерів про кінцевих споживачів узагалі не йдеться.

Як би там не було, концепції, визнали правники, є лише програмою дій, що аж ніяк не позбавляє від необхідності прийняття спеціального закону. Вони переконані: якщо учасники ринку продовжуватимуть ділити гроші, написання проекту відкладатиметься й надалі.

Чиї інтереси превалюватимуть в Інтернеті — держави чи підприємців та на якій позиції врешті опиниться кінцевий споживач, покаже час. Однак юристи вчергове нагадали підприємцям, що реалізація прав володільців інтернет-інформації не можлива без технічних засобів, якими володіють провайдери.