Шантаж і приниження

Комітет з питань правової політики та правосуддя ВР нарешті знайшов час для розгляду кандидатур претендентів на обрання на посади суддів безстроково. Користуючись тим, що володарі мантій, за новим Регламентом, не відвідують засідань комітету, парламентарі, не добираючи слів, розповіли, що вони думають про вітчизняних законників.

Донедавна «профільники» під час дослідження суддівських довідок та підготовки висновку щодо доцільності обрання суддів залучали до участі в засіданні самих служителів Феміди. За новим же порядком, народним обранцям доведеться поквапитися, адже, як пояснив голова комітету Руслан Князевич, парламентарі наділені виключними повноваженнями щодо підготовки проекту постанови про обрання суддів безстроково. І «народитися» ця постанова повинна впродовж 30 днів від того моменту, як Вища кваліфікаційна комісія суддів звернулася з відповідним поданням.

Утім, перспектива розглянути кандидатури 359 володарів мантій окремим членам комітету здалася великим тягарем, який потребує, вочевидь, куди більше часу, ніж кілька годин спільної роботи. Зокрема, народний депутат Андрій Іллєнко взагалі проголосував проти затвердження цього питання в порядку денному.

Розв’язати проблему цього разу все ж удалось, однак за досить не­однозначних обставин. Погодившись, що обирати «безстроковиків» треба, нардепи вирішили виконати свій обов’язок з показним почуттям огиди. Так, секретар комітету Андрій Лозовий переконаний, що «суддів, для яких совість важливіша за кар’єру, можна порівняти зі зникаючими тваринами, занесеними до Червоної книги». Більшість же суддів, з погляду народного обранця, є «недолюдками в мантіях», і обирати їх безстроково можна, лише «зганьбивши авторитет ВР».

Підтримав свого колегу й заступник голови комітету Леонід Ємець, зауваживши, що на сучасних представниках суддівського корпусу «тавра нема куди ставити», бо всі вони без винятку погрузли в корупції.

Політичні гасла так захопили нардепів, що повернутися в конструктивне русло, здавалося, не вдасться. Багато хто з присутніх не виключав і можливості прийняття саме політичного рішення щодо володарів мантій, як сталось із суддею Києво-Святошинського районного суду Юрієм Бурбелою (парламент визнав недійсною постанову в частині обрання безстроково. — Прим. ред.).

Нагадати колегам, що вони є фахівцями, передусім юристами, спробував Сергій Міщенко. «Хотілося б мати професійну дискусію й визначитися принаймні з критеріями, за якими судді, на нашу думку, не можуть бути обрані», — зауважив нардеп. Він наголосив, що юридично правильних ознак невідповідності посаді повинно бути дві: наявність кримінальної справи та існування дисциплінарних стягнень, зокрема й за винесення неправосудного рішення. Втім, думка депутата, з огляду на непопулярність, підтримки не знайшла.

Як не знайшла відгуку й промова заступника голови ВККС Миколи Патрюка, який не заперечував, що мантію повинна одягати чесна й гідна людина. «Та мені дуже болить, коли ви кажете, що в системі немає жодного, хто може називатися справжнім суддею. Це твердження помилкове й образливе», — зазначив М.Патрюк.

Як зауважив член комітету Ігор Лапін, свої застереження парламентарі мають висловлювати не лише тим законникам, котрі якимось чином пов’язані з винесенням рішень у «справах майдану». Він навів приклад, коли контрабандисти, проривши підземний тунель аж до Словаччини, отримали покарання у вигляді 2 років позбавлення волі умовно. «Багаторічна адвокатська практика в кримінальних справах підказує мені, що це надто м’яка кара», — зазначив нардеп.

Зважаючи на такий неоднозначний підхід, Р.Князевич запропонував усе ж зупинитися на розробці критеріїв, за якими буде проводитися схвалення кандидатур. Спочатку пропонувалося не «пропускати» до призначення суддів, котрі ухвалювали політичні рішення, стосовно яких порушені кримінальні справи, тих, хто має дисциплінарні стягнення, а також тих, хто проходить люстраційну перевірку. Проте від останнього критерію все ж вирішили відмовитися, адже, на думку більшості членів комітету, ця процедура жодним чином не заважає ВР обирати «безстроковиків», бо люстрацію мають пройти всі 9000 служителів Феміди.

Очевидно, сумління та здоровий глузду узяли гору. І народні обранці поступово почали відмовлятися від своїх застережень стосовно окремих володарів мантій, зрозумівши, мабуть, що їхнє суб’єктивне уявлення про справедливість та чесність суддів може дещо відрізнятися від об’єктивних ознак цих понять. Отже, озвучений на початку засідання перелік зі 163 «негідників у мантіях» схуд до 146.

Після кількох годин спорів та звинувачень на адресу суддів 213 служителів Феміди отримали свої «так» від нардепів. Решта ж 146 мають знову пройти перевірку у ВККС і, як, напевно, сподіваються у ВР, потрохи звільнити суддівські лави на користь нового покоління. Адже можна не сумніватися, що в такому випадку правосуддя максимально відповідатиме потребам і критеріям нової влади.