Юристи запропонували 10 радикальних змін для гарантії повної незалежності суддів
Однією з найгостріших проблем сучасного пострадянського суспільства є недовіра громадян і бізнес-товариства до судової системи. При цьому якість законів, особливо базових, досить висока. Відомі юристи — Михайло Барщевський, Андрій Клішас, Сергій Пашин і Михайло Федотов — розповіли «Российской газете» про своє бачення тих механізмів, які можуть забезпечити реальну незалежність суддів. Частина з них уже реалізована в нас, але деякі ідеї цілком можуть бути використані для подальшого реформування української Феміди.
Процедура обрання
Якщо звести суть пропозицій до однієї тези, то можна сформулювати її так: критично важливо терміново забезпечити реальну незалежність судді. Так, саме конкретного судді, який працює «на землі». Проте не шляхом декларацій-гасел, а за допомогою чітких і невитратних кроків. Треба створити спеціальну структуру, щоб забезпечити незалежність суддів від будь-якого зовнішнього тиску.
Голови судів усіх рівнів, крім верховного, повинні обиратися на посади Радою федерації за поданням голови ВС РФ. Аналогічною повинна стати й процедура відсторонення їх від посади. Необхідно повністю виключити найменшу можливість впливу регіональної виконавчої влади на цей процес.
Припинення повноважень мирових суддів, зокрема обраних населенням, повинне здійснюватися тільки законодавчими зборами суб’єкта федерації за поданням голови обласного суду. Що стосується федеральних суддів, то тут процедура виглядає ще серйознішою. Після відповідних заходів усередині суддівського співтовариства (мається на увазі порядок розгляду персональних справ у кваліфікаційних колегіях суддів) голова ВС РФ виходить з поданням до Ради федерації, де й приймається відповідне рішення.
Служба охорони та... слідства
Має бути створена спеціальна структура для забезпечення незалежності суддів від будь-яких форм зовнішнього тиску — корупційного, адміністративного, кримінального. Ця ж структура повинна запобігати корупційним проявам і всередині суддівського співтовариства. Цілком реально створити її на базі Служби судових приставів, виокремивши в самостійну службу. Умовно назвемо її ФССО — федеральна служба судової охорони.
Можуть запитати, а чим ФССО принципово відрізнятиметься від ФСБ або МВС? ФССО не розслідуватиме ніяких інших злочинів, крім скоєних відносно суддів і правосуддя і, на жаль, самими суддями. Тобто в неї не буде відомчого інтересу забезпечити «правильний вирок» у тих справах, які вона розслідує за межами «судової території». Більше того, виключно ФССО матиме право оперативно-розшукової діяльності стосовно суддів. Що знову-таки виключить можливість тиску, шантажу відносно судді при розгляді ним тієї чи іншої справи.
Очільника ФССО повинен, на нашу думку, призначати президент за поданням президії ВС РФ. Займати цю посаду дозволяється не більш ніж 2 строки, кожен — по 4 роки.
Структура системи
Не менш важливим є й організаційне питання, що стосується структури судової влади. Добре, що позитивний досвід накопичений арбітражною підсистемою.
Коротше кажучи, система апеляційних і касаційних судів для судів загальної юрисдикції повинна бути побудована за тим же міжтериторіальним принципом, що й в «арбітражників». Це, як мінімум, зменшить можливості регіональних чиновників тиснути на судову владу другого та третього рівнів.
Повноваження голів
Цілком очевидно, що голови судів сьогодні мають повноваження стосовно суддів, порівнянні з повноваженнями директора заводу. Тим часом здійснення правосуддя не є виробництвом вироків і рішень. Повноваження голів судів повинні бути значно скорочені та зведені переважно до організаційно-господарських. Голови судів — це «перші серед рівних», а значить, переслідувати своїх колег у дисциплінарному порядку, як і заохочувати їх, вони не мають права.
Так поступово ми зможемо виправити несправедливість, допущену в минулому відносно суддів, котрі відстоювали принципи мирного врегулювання спорів у процесі, ухвалювали «надто м’які», на думку голів судів, вироки, відкрито обговорювали, зокрема в пресі, проблеми судової системи й за це позбулися мантій.
Кримінальне законодавство
Відновлення довіри до судової системи не можна буде домогтися й без розв’язання низки проблем, які виходять за її межі. Тому необхідно терміново почати підготовку нового кримінального й кримінально-процесуального кодексів.
Чинні ж із певних історичних причин втратили свою системність, логічність, а значить, і справедливість. Проте робити це до затвердження президентом концепції кримінально-правової політики, на нашу думку, передчасно.
Необхідно все-таки визначитися з роллю й важливістю дізнання, особливостями слідства (встановлення істини чи тільки пошук доказів вини), правами захисту.
Контроль за слідством
Потрібно, як показав досвід останніх років, значно посилити контроль за слідством. Цього можна досягти сукупністю 3 способів:
• поверненням деяких наглядових функцій прокуратурі;
• запровадженням інституту слідчих суддів (судовий, тобто змагальний порядок вирішення найважливіших питань, що виникають при розслідуванні, — попередній висновок, обшуки, арешт майна тощо);
• забезпеченням адвокатів реальною можливістю для захисту обвинувачених.
Суд присяжних
Цілком очевидна потреба в збільшенні кількості справ, що розглядаються судом присяжних. Можлива й поява нових форм судочинства за участю представників суспільства (чи не є це реалізацією принципу народовладдя?).
Чому б у менш складних і тяжких складах злочину не розглядати справи не з повною колегією присяжних (12 чоловік), а хоча б з 2 або більше судовими засідателями.
Представництво сторін
До речі, про адвокатів і представників сторін у процесі. Тут теж не все «слава Богу». По-перше, представництво сторін у цивільних справах повинне здійснюватися не будь-ким, а тільки особами, котрі мають спеціальний допуск до участі в здійсненні правосуддя.
Мова, звісно, не йде про адвокатську монополію. Будь-який громадянин Росії, котрий не має судимостей, отримав диплом юриста та склав відповідний іспит, може бути представником сторони в суді. Особи, що мають вчені ступені з юриспруденції, від іспиту можуть звільнятися. Саме кваліфікована юридична допомога, гарантована конституцією РФ, повинна надаватися позивачам, відповідачам, потерпілим, підсудним, щоб сприяти правосуддю. Треба прибрати із суду всякого роду «фахівців», які не тямлять у законах, проте вміють «домовлятися» й «вирішувати питання». Така восьма пропозиція.
Розкриття інформації
Вважаємо, що необхідне й деяке коригування процесуального законодавства, що зобов’язує сторони розкривати інформацію до початку процесу. Так заведено в усьому цивілізованому світі. Це не дозволяє влаштовувати сюрпризи судді й другій стороні під час процесу.
Покарання… митом
Російські суди розглядають за рік понад 25 млн справ. На суддів лягає величезне, нелюдське навантаження. Яке там правосуддя? Потік, конвеєр! Це неправильно, неефективно. Тим часом достатньо підняти розмір держмита (звісно, з правом судді зменшити його для тих, кому він виявиться не по кишені), щоб багато спорів вирішувалися миром.
Невипадково інститут медіації фактично так і не запрацював. Немає мотивації домовлятися, коли можна майже безкоштовно сходити до суду. У суді необхідно створювати умови для полюбовного вирішення спорів, для примирення сторін.
Упевнені, що варто серйозно подумати і про введення стосовно широкого спектру цивільних справ так званого претензійного порядку. При цьому, природно, якщо сторона спору ухиляється від задоволення справедливих претензій другої сторони, або, навпаки, заявляє необгрунтовані вимоги, і справа потрапляє на суддівський стіл, така «незговірливість» того, хто був неправий, карається рублем.
***
Розглядаємо цю статтю як спосіб ініціювати суспільну підтримку цих пропозицій. Віримо, що саме широке обговорення необхідних заходів стосовно зміцнення довіри до судової системи — найнадійніший шлях до досягнення такого необхідного для нашої країни результату.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!