Кордони на борговому засуві

Невиконання рішення як підстава для обмеження свободи пересування

Вирішення судами питання про обмеження у виїзді за кордон можливе тільки в порядку, визначеному ст.377-1 Цивільного процесуального кодексу, або за поданням державного виконавця у зв’язку з ухиленням боржника від виконання судового рішення чи рішення іншого органу, що перебуває на виконанні.

Свобода пересування та її обмеження

В Апеляційному суді Кіровоградської області провели аналіз практики застосування ст.377¹ ЦПК щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон.

Відповідно до ст.33 Конституції кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, визначених законом.

Згідно з ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права та свободи, не передбачені в конвенції та в Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно з власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, окрім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров’я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст.12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права визначено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи власну.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст.313 Цивільного кодексу, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла 16 років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена в здійсненні права на пересування лише у випадках, установлених законом.

Це право віднесено в ЦК до особистих немайнових прав фізичної особи (кн.2), а саме — до таких, що забезпечують природне існування фізичної особи (гл.21 кн.2). Відповідно до ч.3 ст.269 ЦК особисті немайнові права тісно пов’язані з фізичною особою. Остання не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд із країни та в’їзд у неї, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд за кордон, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюються законом «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України».

Положеннями ст.6 цього акта встановлено, що громадянинові нашої держави може бути тимчасово відмовлено у виданні паспорта або громадянинові України, який має паспорт, можуть тимчасово заборонити виїзд за кордон, зокрема, в таких випадках:

• якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов’язання — до виконання зобов’язань або розв’язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках або забезпечення зобов’язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України (п.2);

• якщо він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням;

• до виконання зобов’язань (п.5);

• якщо щодо нього подано позов до суду — до закінчення провадження у справі (п.8).

Право на оскарження заборони в’їзду

Відповідно до ст.8 вищезгаданого закону відмова в оформленні паспорта чи продовженні терміну його дії або тимчасове затримання паспорта чи його вилучення можуть бути оскаржені громадянином до суду за місцем його проживання. У разі заборони на виїзд за кордон з підстав, передбачених пп.1, 2 і 6 ч.1 ст.6 цього документа, особа може оскаржити її в судовому порядку за місцем свого проживання. Відмова у виїзді з України з підстав, передбачених пп.3—5 і 9 ч.1 ст.6 закону, оскарженню не підлягає.

Тимчасове затримання або вилучення паспорта в таких випадках здійснюється судом, органами прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки, Державної прикордонної служби, військовими комісаріатами та консульською службою.

Пунктом 8 ст.19 закону «Про Державну прикордонну службу України» встановлено, що на ДПС покладається, зокрема, завдання щодо запобігання та недопущення в’їзду в Україну або виїзду з неї осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в’їзд в Україну або яких тимчасово обмежено в праві виїзду з країни, у тому числі згідно з дорученням правоохоронних органів.

Відповідно до ст.124 Конституції судові рішення ухвалюються іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Примусове виконання рішень судів покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції. Умови й порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені в законі «Про виконавче провадження».

З набранням чинності з 9 березня 2011 р. законом «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» від 4.11.2010 №2677-VI та деякими іншими законодавчими актами щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) закріплено право державного виконавця, в разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду з метою встановлення тимчасового обмеження в праві виїзду боржника за кордон. У зв’язку із цим суди розглядали відповідні подання державних виконавців у виконавчому провадженні.

ЦПК доповнено ст.377¹, якою врегульовано вирішення судом питання про тимчасове обмеження в праві виїзду за кордон.

Спочатку гроші — потім виїзд

Частинами 3 і 4 ст.22 закону «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що «виїзд з України іноземця або особи без громадянства може бути за рішенням суду тимчасово відкладено до виконання ним майнових зобов’язань перед фізичними та юридичними особами в Україні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами» нашої держави, або тимчасово обмежено право виїзду з неї.

За змістом п.2 ч.1 ст.6 закону «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» можливість обмеження у виїзді не пов’язується з розглядом цивільних справ, а передбачається для громадян — суб’єктів цивільних відносин, які мають неврегульовані відносини до судового розгляду.

Вирішення судами питання про обмеження у виїзді за кордон можливе тільки в порядку, визначеному ст.377¹ ЦПК, або за поданням державного виконавця на підставі п.18 ст.11 закону «Про виконавче провадження» у зв’язку з ухиленням боржника від виконання судового рішення чи рішення іншого органу, що перебуває на виконанні (п.5 ч.1 ст.6 закону «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України»).

Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон вирішується судом за правилами цивільного судочинства в порядку, передбаченому ст.377¹ ЦПК, яка міститься в гл.VI ЦПК «Процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)». За змістом цієї статті, питання про тимчасове обмеження в праві виїзду за кордон вирішується в порядку, передбаченому ЦПК щодо боржників у виконавчому провадженні, за будь-якими виконавчими документами, передбаченими ст.17 закону «Про виконавче провадження», примусове виконання яких здійснюється ДВС.

Інші кодекси — Господарський процесуальний, Кодекс адміністративного судочинства та Кримінальний процесуальний — не містять відповідних норм у розділах, що регулюють вирішення процесуальних питань, пов’язаних із виконанням судових рішень, ухвалених за нормами цих кодексів. КАС містить розд.V «Процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах», ГПК — розд.XIV «Виконання рішень, ухвал, постанов». Разом з тим зазначені процесуальні норми КАС та ГПК не містять норм щодо процесуального порядку обмеження права боржника на виїзд за кордон.

Таким чином, ст.377¹ ЦПК є спеціальною нормою, яка застосовується на стадії виконання судових рішень, ухвалених незалежно від виду судочинства та рішень інших органів (посадових осіб).

Якщо на підставі вироку суд видав виконавчий лист про майнові стягнення, питання обмеження права боржника за цим листом на виїзд з України вирішується за ст.377¹ ЦПК.

Судова практика

До Апеляційного суду Кіровоградської області для аналізу судової практики за період 2013—2014 років надійшло 2389 справ, які свідчать про те, що суди в цілому дотримуються вимог стосовно юрисдикції зазначеної категорії справ.

Так, ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області задоволено подання відділу державної виконавчої служби Онуфріївського районного управління юстиції Кіровоградської області про тимчасове обмеження в праві виїзду за кордон Особи 1 без вилучення паспорта до погашення заборгованості за постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду та вимогою №Ф-6 Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції.

З матеріалів іншої цивільної справи Кіровського районного суду м.Кіровограда вбачається, що на виконання наказу господарського суду про стягнення з Особи 2 на користь Особи 3 боргу державний виконавець звернувся з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за кордон, яке було розглянуте в порядку цивільного судочинства. У його задоволенні було відмовлено у зв’язку з недоведеністю факту ухилення боржника від виконання зобов’язань.

Ухвалою Кіровського районного суду м.Кіровограда задоволено подання ВДВС Кіровоградського міськрайонного управління юстиції про тимчасове обмеження в праві виїзду за кордон Особи 4 до виконання зобов’язань за виконавчим написом приватного нотаріуса.

Однак мають місце помилки й у визначенні юрисдикції справ цієї категорії. Так, ухвалою Компаніївського районного суду Кіровоградської області відмовлено у відкритті провадження у справі за поданням державного виконавця ВДВС Компаніївського РУЮ Кіровоградської області про тимчасове обмеження в праві виїзду за кордон Особи 5 до виконання рішення окружного адміністративного суду на підставі п.1 ч.2 ст.122 ЦПК. Суд дійшов виснов­ку, що подання не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У переважній більшості справ, які надійшли для аналізу судової практики, подання державних виконавців у порядку ст.377¹ ЦПК уносилися у зв’язку з невиконанням зобов’язань, покладених на боржників судовим рішенням у цивільних справах (стягнення аліментів, кредитної та іншої заборгованості). Подання державних виконавців у порядку ст.377¹ ЦПК уносились і з метою виконання написів ДПІ, постанов окружного адміністративного суду, рішень господарського суду про стягнення боргу, та постанов Державної митної служби про стягнення штрафу.

Справи про застосування заходів тимчасового обмеження щодо виконання рішень інших органів, а також судових рішень про виконання зобов’язань немайнового характеру для аналізу судової практики не надходили.

Правила підсудності

Частиною 1 ст.377¹ ЦПК передбачено, що подання державного виконавця вирішується судом за місцезнаходженням органу ДВС.

Таке місцезнаходження визначається з урахуванням положень ст.93 ЦК, а також даних, унесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців.

У випадку надходження до суду подання державного виконавця, поданого з порушенням правил підсудності, суддя відповідно до положень ст.115 ЦПК постановляє ухвалу про його повернення для подання до належного суду. Копія ухвали разом з поданням та всіма додатками до нього надсилається державному виконавцю.

Суди першої інстанції в основному дотримуються правил підсудності.

Наприклад, ухвалою Кіровського районного суду м.Кіровограда повернуто подання Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ щодо Особи 6, оскільки ВДВС перебуває на території, на яку поширюється юрисдикція Ленінського районного суду м.Кіровограда. Така практика грунтується на вимогах ст.377¹ ЦПК і є правильною.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право в разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження в праві виїзду боржника — фізичної особи або керівника боржника — юридичної особи за кордон до виконання зобов’язань за рішенням.

Більшість державних виконавців зверталися до судів з поданнями, зміст і форма яких стосувалися питань, які необхідно вирішити при розгляді справ, та котрі згодом були врегульовані в Інструкції з організації примусового виконання рішень, що набрала чинності з 17.04.2012 та була затверджена наказом Мін’юсту від 2.04.2012 №512/5. Ця інструкція містить окремий розд.XI «Обмеження у праві виїзду за межі України та заборона в’їзду в Україну», в якому передбачено зміст подання державного виконавця при зверненні до суду, що полягає в такому:

• у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець може звернутися з поданням до суду за місцезнаходженням органу ДВС щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника — фізичної особи або керівника боржника — юридичної особи за кордон до виконання зобов’язань за рішенням;

• подання повинне містити найменування суду, до якого воно направляється; реквізити виконавчого документа, який перебуває на виконанні; реквізити виконавчого провадження; прізвище, ім’я та по батькові особи (боржника), дату народження (число, місяць, рік); підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов’язань;

• у поданні мають бути визначені заходи (тимчасове обмеження в праві виїзду з України з вилученням паспортного документа чи без такого), найменування органів, які мають їх здійснити; у разі тимчасового обмеження особи (боржника) у праві виїзду з України з вилученням паспортного документа зазначаються його вид (для громадян України — дипломатичний паспорт, службовий паспорт, паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, посвідчення особи моряка тощо; для іноземців та осіб без громадянства — паспортний документ, що підтверджує громадянство іноземця або посвідчує особу без громадянства), серія та номер, а також найменування та місцезнаходження державного органу, до якого повинен надсилатися вилучений паспортний документ;

• до подання додаються копії виконавчого документа, постанови про відкриття виконавчого провадження та копії інших документів (за потреби); у поданні також можуть зазначатися адреса місця проживання боржника та інші дані, відомі про цю особу державному виконавцю;

• державний виконавець повідомляє боржника про направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження в праві виїзду;

• для забезпечення контролю за особами (боржниками) та проведення їх однозначної ідентифікації під час перетинання ними державного кордону України потрібно зазначати: прізвища та імена громадян України — тільки українськими літерами; громадян Російської Федерації та Республіки Білорусь — тільки російськими літерами; іноземців та осіб без громадянства — тільки латинськими літерами (ці дані містяться в машинозчитувальній зоні його паспортного документа, а за її відсутності — з надрукованих на цій сторінці паспортного документа даних про особу).

У разі відсутності цих даних державний виконавець отримує їх у суді, який ухвалив рішення щодо такого боржника, або у відповідних органах, котрі здійснюють реєстрацію місця проживання громадян України та іноземців.

До подання додаються копії виконавчого документа, постанови про відкриття виконавчого провадження, а також інші документи виконавчого провадження, які, на думку державного виконавця, підтверджують факт ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, відомості про характер та розмір невиконаних зобов’язань боржником.

У випадку внесення подання про тимчасове обмеження в праві виїзду за кордон керівника боржника — юридичної особи до подання додавався витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, у якому зазначається, хто є керівником юридичної особи — боржника.

За необхідності до подань державних виконавців додавалися копії інших документів, належним чином засвідчені. Подання підписувалося державним виконавцем із зазначенням дати його подання.

Подання про тимчасове обмеження в праві виїзду за кордон, з яким звертався до суду державний виконавець, відповідно до вимог ч.1 ст.377¹ ЦПК погоджувалося з начальником відділу ДВС, котрому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (суб’єкт подання). Такі подання зауважень не викликають.