Чи можлива революція в окремій взятій за горло боргами латиноамериканській країні?
Через півроку в Аргентині відбудуться президентські вибори. Опозиція не може дочекатися цього моменту й вирішила негайно порушити питання про можливий імпічмент нинішній главі держави — Кристині Фернандес де Кіршнер. У країні вже кілька місяців не припиняються протести, викликані важкою економічною ситуацією. Оливи у вогонь народного обурення підлила й загадкова смерть прокурора, котрий підписав ордер на арешт гаранта.
Слідами чоловіка
Перемогою на виборах у 2007 році й своїм переобранням у 2011-му К.Кіршнер, як писали місцеві ЗМІ, багато в чому зобов’язана своєму чоловікові — Нестору Кіршнеру. За час його президентства країна змогла впоратися з наслідками важкої фінансової кризи в 2001—2002 роках. При Н.Кіршнері зростання ВВП становило 8—9% на рік, значно знизилася кількість безробітних.
Перед виборами глави держави, перемогу на яких отримала Кристина, Н.Кіршнер підвищив рівень мінімальної заробітної плати, пенсії та соціальної допомоги, зменшивши при цьому податок на майно. Досі не зрозуміло, чому він сам не став балотуватися на другий термін. За деякими даними, він вирішив піти в тінь через підозри в корупції, а згодом знову повернутися до влади.
Кристині для того, щоб отримати перемогу, потрібно було пообіцяти дотримуватися політики чоловіка. Так, головним гаслом її передвиборної кампанії стало «Продовження змін». Підтримали «королеву Кристину», як її називають в Аргентині, переважно бідні верстви населення й робітники, умови життя яких покращали під час президентства її чоловіка.
Проте з кінця 2012 року ситуація змінилася. Перші масові акції протесту пройшли в Аргентині у вересні 2012-го. Тоді представники партії К.Кіршнер «Фронт за перемогу» заговорили про можливу зміну конституції й переобрання чинного глави держави на третій термін. Демонстранти проголошували гасла «Так демократії, ні переобранню», «Ні корупції» і «Вистачить нестабільності». Більшість мітингів організовувалися через соціальні мережі.
Після звістки про те, що на пост від партії «Фронт за перемогу» балотуватиметься наступник Кристини — губернатор Буенос-Айреса Даніель Сциолі, — мітинги припинилися.
«Не плач за мною, Аргентино»
Нової сили акції протесту набрали у 2014 році. Ще в березні 2014-го Die Zeit повідомляла, що в Аргентині проходить близько 500 страйків на місяць: «Понад 12 млн аргентинців (тобто кожен четвертий) живуть за межею бідності, за останні кілька років уп’ятеро зросли ціни на поїздки в автобусах і метро». За рік було проведено 5000 демонстрацій. За офіційними даними, інфляція становить 19,8%, на думку незалежних експертів, — 35%.
Одним з наймасовіших мітингів став «Марш тиші» 18 лютого в пам’ять про прокурора Альберто Нісмана. На вулиці аргентинської столиці вийшли понад півмільйона чоловік. Протестувальники закликали підтримати розслідування А.Нісмана проти президента.
Приводом для акції протесту стала загадкова смерть державного обвинувача 18 січня цього року. Як писала El Pais, «смерть прокурора А.Нісмана отруїла політичну атмосферу в Аргентині». Його знайшли у ванні зачиненої зсередини квартири з кулею в скроні. Поряд лежали пістолет і гільза. У сміттєвому кошику виявили ордер на арешт президента з детальним переліком обвинувачень. Слідчі досі не знають: був прокурор убитий чи вчинив самогубство. На користь першого варіанту свідчить те, що на його руках не виявили пороху.
За кілька днів до загибелі А.Нісман повідомив, що зібрав докази проти президента К.Кіршнер і міністра закордонних справ Ектор Тімерман, які намагалися приховати причетність Ірану до найбільшого в історії Аргентини теракту (вибуху в Єврейському культурному центрі в Буенос-Айресі). Прем’єр Хорхе Капітанич назвав обвинувачення безглуздими. Проте опозиція запросила А.Нісмана виступити в парламенті. Він збирався зробити це 19 січня, пообіцявши розкрити нові деталі.
«Нині робиться серйозна спроба усунути від влади К.Кіршнер. Приводом стала загадкова смерть прокурора. Це може бути вигідно США, щоб повернути собі той вплив на регіон, який був у них раніше. Останні 20 років країни Латинської Америки (особливо провідні — Аргентина, Бразилія, Венесуела, якоюсь мірою Мексика) проводять незалежну політику, яка не влаштовує американців», — розповів незалежний експерт з Латинської Америки Михайло Бєлят.
Після дефолту
31 липня 2014 року Аргентина оголосила дефолт, відмовившись виплачувати американським хедж-фондам борги. Абсолютна більшість кредиторів, уключаючи МВФ, ММВБ, погодилися списати велику частину боргів, решту домовилися реструктуризувати й виплачувати на пільгових умовах. Проте так звані банки-стерв’ятники в США (банки, які скуповують державні цінні папери в країнах-банкротах потім вимагають за них великі гроші) відмовилися піти на ці умови.
Влітку минулого року суд Нью-Йорка несподівано виніс рішення на користь цих фінансових установ. Дещо пізніше це підтвердив Верховний суд США. Небезпека для Аргентини полягає в тому, що інші кредитори можуть піти слідами «банків-стерв’ятників» і також зажадати повернути їм відразу всю суму.
На думку експертів, нинішні протести вигідні не тільки правій опозиції Аргентини, а й правій опозиції США, яка намагається зірвати переговори з Іраном щодо його ядерної програми. Є також спроби звинуватити в цій справі й Венесуелу. Проте фахівці схиляються до думки, що опозиція спробує отримати владу конституційним шляхом на президентських виборах.
Та й такий чинник, як солідарність країн Латинської Америки, які настраждалися в минулому від військових путчів, не варто скидати з рахунку. Латиноамериканці вкрай насторожено ставляться до таких речей і вже не раз втручалися, коли права опозиція намагалася влаштовувати насильницькі перевороти в Болівії, Еквадорі та Венесуелі.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!