Адвокати отримали гарантії для безпечної та ефективної роботи
9 серпня відбулася давно очікувана юристами подія — підписання Президентом закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Яких же новел зазнала регламентація адвокатської діяльності та як зміни не тільки позначаться на житті юристів, а й вплинуть на реалізацію прав простих громадян?
Відкриті списки
Прийняттю акта передувало десятиріччя безуспішних спроб здійснити реформування адвокатури, адже чинний з 1992 р. закон «Про адвокатуру» не міг забезпечити належної правової регламентації сучасної адвокатської діяльності. Навколо запропонованих різними авторами законопроектів щодо діяльності адвокатури точилося безліч суперечок відносно того, якою повинна бути сучасна адвокатура, чи мають допускатися до участі в судовому процесі особи, які не є адвокатами, чи повинна адвокатська діяльність визначатися як підприємницька, нарешті, хто має керувати адвокатурою. Одне було очевидним — адвокатура має бути більш захищеною, що потребувало ухвалення нового акта.
Отже, новий закон прийнято й підписано Президентом. Як випливає з його «Прикінцевих положень», акт, окрім окремих положень, набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування. Закон було оприлюднено 14 серпня, таким чином, уже маємо новий давно очікуваний акт, положення якого, можна сподіватися, будуть утілені в життя.
Звичайно, діючих адвокатів турбує питання, чи необхідно їм буде якимось чином підтверджувати свій статус. Відповідь на це запитання «Перехідних положень» нового закону, згідно з яким право на заняття адвокатською діяльністю зберігається за особами, які отримали таке право до набрання чинності новаціями.
Першим кроком, спрямованим на вдосконалення системи доступу до отримання належної правової допомоги, є створення та регламентація функціонування Єдиного реєстру адвокатів. Він вестиметься Радою адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність та персональний склад вітчизняних адвокатів, адвокатів іноземних держав, які отримали право на заняття діяльністю в Україні, обрані адвокатами форми своєї діяльності.
Внесення відомостей до реєстру здійснюватиметься радами адвокатів регіонів та РАУ. Законом передбачено, що інформація, внесена до реєстру, «є відкритою на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України» (ч.4 ст.17). Як бачимо, створюються умови для одержання інформації про осіб, які отримали свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, що є позитивним кроком.
Професійні вимоги
Варто звернути увагу й на те, що дещо змінилися вимоги до осіб, які мають намір отримати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Відтепер адвокатом зможе стати фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, з моменту отримання якої обліковується стаж роботи в галузі права. У редакції старого закону про адвокатуру передбачалося обрахування стажу роботи потенційного адвоката з моменту отримання ним диплому бакалавра.
Крім того, претендент на статус адвоката зобов’язується пройти стажування під керівництвом правника за направленням ради адвокатів регіону. Проходження стажування здійснюватиметься протягом 6 місяців після складання претендентом кваліфікаційного іспиту. Тобто особа, яка навіть успішно склала кваліфікаційний іспит, повинна підтвердити свою готовність самостійно здійснювати адвокатську діяльність. Керівником стажування може бути особа, яка має досвід адвокатської діяльності не менше 5 років і в якої на стажуванні одночасно перебуває не більше 3 осіб.
Видається, що зміни є цілком виправданими, адже і держава, і її громадяни зацікавлені в отриманні правової допомоги з боку дійсно висококваліфікованих осіб, які є всебічно підготовленими для такої роботи.
Нові гарантії
Важливим кроком є забезпечення реальних гарантій діяльності адвокатів. Наприклад, положення п.6 ч.1 ст.23 закону визначають, що «життя, здоров’я, честь і гідність адвоката та членів його сім’ї, їх майно перебуває під охороною держави, а посягання на них тягнуть відповідальність, передбачену законом». Новелами є заборона «залучати адвоката до конфіденційного співробітництва під час проведення оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, якщо таке співробітництво буде пов’язане або може призвести до розкриття адвокатської таємниці» (п.8 ч.1 ст.23), а також заборона «втручання у приватне спілкування адвоката з клієнтом» (п.9 ч.1 ст.23). Разом з тим ч.2 ст.23 нового акта детально регламентовано проведення окремих слідчих дій та заходів забезпечення кримінального провадження стосовно адвоката, які повинні здійснювати за умови присутності представника ради адвокатів регіону. Такій особі «надається право ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення процесуальних дій, що зазначаються у протоколі». Із зазначеного випливає посилення захисту адвокатської діяльності, що, на нашу думку, є суттєвим кроком уперед на шляху розвитку професійної адвокатури.
Чи не найважливіші положення нового закону, які з ентузіазмом сприйняли самі захисники, стосуються врегулювання питань щодо адвокатських запитів, адже, напевне, в кожного практика виникали проблеми, пов’язані з неможливістю отримати інформацію, необхідну для здійснення професійних обов’язків. На відміну від закону «Про адвокатуру», ст.6 якого містила єдине положення щодо права адвоката запитувати й отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об’єднань, а від громадян — за їх згодою, новим актом, зокрема ст.24, чітко врегульовані питання щодо порядку направлення адвокатського запиту і, головне, запроваджено відповідальність за його ігнорування або відмову в наданні відповіді. Визначено коло адресатів, до яких може направлятися адвокатський запит: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності та підпорядкування, громадські об’єднання. Також установлено термін надання відповіді на адвокатський запит — не пізніше 5 робочих днів з дня отримання запиту (ч.2 ст.24).
Передбачено, що «відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом» (ч.3 ст.24). При цьому п.3 «Прикінцевих положень» нового закону вносяться зміни до Кодексу про адміністративні правопорушення. Згідно з ст.2123 цього кодексу тепер передбачається накладення штрафу на посадових осіб у розмірі від 25 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за неправомірну відмову в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Із аналізу положень КпАП випливає, що справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з неналежним наданням відповідей на адвокатські запити, розглядаються суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів. Таким чином, передбачений реальний механізм отримання адвокатом інформації, необхідної для надання ним належної правової допомоги, що, безумовно, має сприяти ефективності адвокатських послуг.
Закордон допоможе
Досить прогресивними положеннями нового закону фахівці вважають норми, відповідно до яких адвокатською діяльністю дозволяється займатися особам, які здобули освіту за кордоном, та іноземним правозахисникам. Передбачено, що адвокат іноземної держави набуває право на заняття адвокатською діяльністю на території нашої держави з моменту включення відомостей про нього до Єдиного реєстру адвокатів. Із цією метою іноземець повинен звернутись із заявою до відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, до якої подаються документи, що підтверджують право такої особи на заняття адвокатською діяльністю у відповідній іноземній державі (ч.2 ст.59).
Слід зауважити, що положення стосовно можливості отримувати послуги адвоката іноземної держави є новелою. Зазначені норми були внесені до закону на виконання рекомендацій Венеціанської комісії та дирекції з питань правосуддя та людської гідності в складі генеральної дирекції з прав людини та верховенства права Ради Європи (загальний висновок щодо проекту закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №632/2011 від 18.10.2011). Вказане положення нового закону підтверджує намір законодавця якомога ефективніше забезпечити доступ громадян нашої країни до якісної правової допомоги, форму якої вони можуть обирати самостійно.
Правила самоврядування
Слід відзначити, що доволі дискусійними під час прийняття нового акта виявилися положення стосовно надання більш широких, порівняно з нормами колишнього закону, повноважень органам адвокатського самоврядування. Як випливає з документа, «адвокатське самоврядування — гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури» (п.3 ч.1 ст.1). Метою є «дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів» (ч.3 ст.2).
Передбачається створення органів адвокатського самоврядування та визначаються повноваження рад адвокатів АР Крим, областей, мм.Києва та Севастополя, кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Ради адвокатів України. Вищими органами адвокатського самоврядування є з’їзд адвокатів, а в регіонах — відповідні конференції адвокатів. Також формуватимуться ревізійні комісії адвокатури регіонів та Вища ревізійна комісія адвокатури. До складу рад і комісій входитимуть виключно адвокати, що насамперед спрямовано на забезпечення незалежності захисників від органів державної влади та місцевого самоврядування.
Завданнями самоврядування визначено:
«1) забезпечення незалежності адвокатів, захист від втручання у здійснення адвокатської діяльності;
2) підтримання високого професійного рівня адвокатів;
3) утворення та забезпечення діяльності кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури;
4) створення сприятливих умов для здійснення адвокатської діяльності;
5) забезпечення відкритості інформації про адвокатуру та адвокатську діяльність;
6) забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів;
7) участь у формуванні Вищої ради юстиції у порядку, визначеному законом» (ст..44).
Органи адвокатського самоврядування самостійно вирішуватимуть питання:
• формування висококваліфікованого адвокатського корпусу;
• встановлення професійних стандартів та етичних вимог до здійснення адвокатської діяльності;
• представництва і захисту загальних інтересів адвокатів;
• співпраці адвокатури з органами державної влади та місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами;
• фінансування діяльності органів адвокатського самоврядування.
Рішення органів адвокатського самоврядування є обов’язковими до виконання адвокатами.
Чітка регламентація повноважень кожного окремого органу самоврядування є цілком доцільною. Це сприятиме уникненню ситуацій, пов’язаних з неможливістю визначення порядку підзвітності органів, обрання ключових осіб тощо.
Підбиваючи підсумок, слід зазначити, що прийняття нового закону про адвокатуру, який так детально регламентує її діяльність, безумовно, є ознакою позитивної динаміки розвитку правової культури в нашій країні. Звичайно, на шляху реалізації навіть найякіснішого правового акта виникає безліч перепон, однак це реалії життя, які можуть бути подолані передусім бажанням утілювати позитивні новації. Сподіваємося, що внесені законодавством зміни дійсно сприятимуть розвитку адвокатури, що, у свою чергу, забезпечать реалізацію гарантованих законодавством прав громадян.
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 2.99 МБ)
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!