Під кутом забезпечення

Законники скаржаться на неможливість працювати в належних умовах

Прагнення суддів до оновлення наражається на певні перепони з боку суспільства та держави. І якщо перше намагається чинити психологічний тиск, то держава не бажає забезпечити суд відповідно до міжнародних стандартів. Обидва чинники вкрай негативно впливають на якість здійснення судочинства. У цьому переконані члени Ради суддів загальних судів.

Під ковпаком громадськості

Судді загальних судів, попри всі заяви про прагнення відновити довіру до вітчизняної Феміди, продовжують відчувати на собі докірливий погляд суспільства. Про це повідомив член РСЗС Олександр Домарєв. Йому було доручено провести аналіз звернень суддів до ради з питань правового захисту та соціально-побутового забезпечення.

Окремо О.Домарєв зупинився на випадках втручання сторонніх осіб у діяльність законників. Такі прояви значно почастішали з лютого 2014 року, коли «революційні події» породили спочатку жагу помсти окремим володарям мантій, а потім перетворилися на обрамлену законом реформаційну модель зміни зовнішнього вигляду всієї системи. О.Домарєв повідомив, що з того часу відносно суддів посилився тиск з боку окремих представників громадськості, який виявлявся як під час вирішення справ, так і при обранні на адмінпосади.

Так, О.Домарєв доповів, що наприкінці лютого група невідомих осіб, озброєних дерев’яними битами, проникла до Камінь-Каширського районного суду Волинської області та змусила голову установи під погрозою фізичної розправи написати заяву про складання повноважень. «Публічний тиск і силовий привід голови суду до райадміністрації, де він і змушений був написати заяву про складання повноважень, відбувався за участю певних осіб, рішення у справах щодо яких набрали законної сили», — додав член РСЗС.

Подібні випадки траплялися, за твердженням члена ради, і на Івано-Франківщині. Тоді місцева громада не погодилася з рішенням зборів суддів про призначення голови Косівського районного суду. «Активісти забарикадували приміщення шинами та фанерними щитами із зображенням загиблих учасників лютневих подій у Києві та в такий спосіб унеможливили вільний доступ до установи», — наголосив О.Домарєв. «Така поведінка супе­речить ст.126 Конституції, де сказано, що вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється», — заявив промовець. Він також переконаний, що такі явища, на які правоохоронні органи нерідко заплющують очі, можуть стати загрозою встановленню верховенства права в державі. «Це не тільки підриває основи правопорядку, а ще й принижує авторитет держави на міжнародній арені», — наголосив член РСЗС.

Натомість голова ради Павло Гвоздик переконаний, що таке ставлення громади може бути наслідком недопрацювання з боку самих володарів мантій. «Незважаючи на те що суди розширюють свої контакти з громадськістю, певна її частина не до кінця розуміє роль суду в забезпеченні правопорядку», — наголосив П.Гвоздик, зауваживши, що проведення розслідування, серед іншого й терористичних актів, зокрема в частині надання дозволу на проведення негласних слідчих дій, відбувається із залученням судового процесуального механізму. Отже, ставити перешкоди суддям в їх діяльності недоцільно.

Галасливі правоохоронці

Свій внесок у формування негативного ставлення громадян до суду, на думку керівника РСЗС, роблять і органи внутрішніх справ. «Вони в окремих випадках діють поза межами закону та поширюють інформацію суто процесуального характеру, яка має залишатися таємною», — зауважив він. Така практика, на думку П.Гвоздика, не сприяє посиленню незалежності суддів. «Людина, яка є незахищеною особисто, не може захищати права інших осіб», — переконаний він.

Із цього приводу суддя запропонував звернутися до Генеральної прокуратури та Міністерства внутрішніх справ стосовно наявності в їх провадженнях справ, де потерпілими виступають саме служителі Феміди. У такий спосіб «загальники» вирішили з’ясувати, чи удостоїлися уваги правоохоронців факти протиправного втручання в діяльність суддів. «Так, було проголошено, що суддя Сергій Зубков загинув не від рук відомих нам осіб. Але ж він загинув, його родина є потерпілою. На жаль, жодної позитивної інформації щодо розслідування ні цього резонансного злочину, ні аналогічного жорстокого вбивства судді Володимира Трофімова в Харкові ми не маємо», — зауважив голова РСЗС. Аби мати можливість обліковувати й виявляти такі справи, П.Гвоздик запропонував ініціювати перед МВС та відповідним статистичним управлінням питання щодо оприлюднення таких випадків. На його думку, це може стати одним з елементів правового захисту судді.

Уперта статистика

Втім, обговорення питань порядку денного виявило низку не менш загрозливих чинників. Зокрема, у низці установ навіть у часи задекларованого впровадження новітніх технологій судочинство через брак елементарного технічного устаткування здійснюється не на належному рівні. Про це РСЗС із завзятою періодичністю інформують голови районних судів, повідомив П.Гвоздик. Він також висловив здивування тим, що, попри всі заяви Державної судової адміністрації, невирішеною залишається ситуація з технічним обладнанням судів зони проведення антитерористичної операції. «Ми нещодавно розглядали це питання, і ДСАУ запевнила, що жодних проблем у східних регіонах із приводу технічного забезпечення немає. Однак через кілька днів те саме питання порушувалося на Раді суддів. І, як виявляється, менш гострим воно не стає», — наголосив П.Гвоздик.

Аби показати рівень матеріально-технічного забезпечення загальних судів, в.о. голови ДСАУ Людмила Гізатуліна вирішила звернутися до офіційної статистики. Так, адміністрація на організаційне забезпечення місцевих та апеляційних судів у звітному періоді витратила 36,2 млн грн. За словами Л.Гізатуліної, кошти пішли на забезпечення установ комп’ютерною технікою та програмним забезпеченням, витратними матеріалами. ДСАУ також доклала зусиль для забезпечення доступу до приміщень судів і забезпечення участі в судових засіданнях людей з обмеженими можливостями. «Це дуже добре, що ми піклуємося про таких людей, але в деяких судах пандуси мають такі кути, що й здоровій людині подолати їх украй важко», — зауважив П.Гвоздик.

Член РСЗС Олександра Ткач поцікавилася, чим врегульований рівень технічного забезпечення судів: «Звідки ми можемо дізнатися, скільки, зокрема, комп’ютерів повинен мати суд і якими вони мають бути? Хтось розробляє такі стандарти?» Запитання виникло через те, що, за даними пані Олександри, половина судів Західного регіону змушені працювати на комп’ютерах, які вже морально застаріли, а отже, не можуть підтримувати належне функціонування такого продукту, як «Електронний суд». Така ситуація, за твердженням члена ради, не сприяє ні швидкому розгляду справ, ні якості самого судочинства.

Погодившись із колегою, П.Гвоздик поставив перед Л.Гізатуліною питання руба: скільки техніки є і скільки ще бракує? «Ні для кого не є секретом, що протягом двох останніх років на організаційно-технічне забезпечення коштів у державному бюджеті передбачено не було», — повідомила представниця ДСАУ. «То давайте тоді й казати відверто, що це питання наразі не вирішується з певних перепон. Ви також можете запропонувати й алгоритм їх подолання», — звернувся голова РСЗС до Л.Гізатуліної, зазначивши, що констатація фактів проб­леми недофінансування не розв’яже. На переконання П.Гвоздика, ДСАУ не варто приховувати того, що через брак фінансів вона не може забезпечити ні безперебійного функціонування мережі, ні дотримання певних положень Кримінального процесуального кодексу (малися на увазі вади із забезпеченням відеоконференцзв’язку).

Програмна складова

Не менш цікавим для РСЗС стало питання щодо програмного забезпечення. Так, очільник ради поцікавився наявністю в ДСАУ ліцензій. «Чи можемо ми з огляду на впровадження певних новел КПК щодо надання судами дозволу на проведення негласних слідчих дій гарантувати конфіденційність і безпеку при обробці таємної інформації?» — запитав він.

Одразу відповісти на це запитання у в.о голови ДСАУ не вийшло. Л.Гізатуліна тільки припустила, що в установах, де створені режимно-секретні підрозділи, така техніка, вочевидь, наявна. «На жаль, ні. Адже на всю країну є лише кілька одиниць таких пристроїв. І цього вкрай мало», — констатував П.Гвоздик.

Певних нарікань з боку законників удостоїлась і програма діловодства суду Д-З, яка, попри постійне вдосконалення, час від часу працює нестабільно. Як запевнив голова РСЗС, завданням будь-якого програмного забезпечення є створення можливості вільного доступу до документів.

Небезпеку, на думку членів ради, становить і поширена останнім часом ситуація з нестабільним енергопостачанням в окремих місцевостях. «Часом суди мають розглянути доленосне для людини питання за 24 год., зокрема щодо направлення особи на примусове лікування в психіатричний заклад. А як можна вкластись у строки, коли будівля суду по кілька годин на добу знеструмлюється?» — поцікавився голова РСЗС. Рада доручила ДСАУ вивчити це питання.

Натомість, як зауважив фахівець ДСАУ, рівень організаційно-технічного забезпечення підтримувався, зокрема, за рахунок іноземних партнерів. «У 403 судах держави за рахунок європейського проекту (мається на увазі проект Європейської комісії та Ради Європи «Прозорість та ефективність судової системи України». — Авт.) було прокладено локальні мережі, які працюють і забезпечують належний рівень функціонування електронних систем», — запевнила вона.

От і виходить, що вітчизняні борці за справедливість, хоча й прагнуть незалежного суду, мають обмежені можливості для втілення своїх побажань у життя. Легше, очевидно, сховатися за цифрами статистики, яка, хоч і є річчю впертою, втім, не завжди правдивою. Б.Шоу колись сказав: «Якщо мій сусід б’є свою дружину щодня, а я — ніколи, то в світлі статистики ми обидва б’ємо своїх дружин через день». Тому П.Гвоздик заявив: «Якщо в краї­ні вирішено робити все по-новому та по-справжньому, то називаймо речі своїми іменами». Можливо, для того, щоб розв’язати проблему, якою сьогодні є недостатній та неналежний рівень технічного забезпечення судів, треба хоча б її визнати?

ПРЯМА МОВА

Павло ГВОЗДИК,
голова Ради суддів загальних судів:

— Сьогодні проголошена боротьба з корупцією. А корупційні дії можливі там, де між громадянином і органом, який прий­має рішення, існують перешкоди. Для того щоб цього уникнути, треба створити єдиний інформаційний простір, а зробити це без відповідної матеріально-технічної бази неможливо. Громадянин повинен мати змогу слідкувати за рухом свого звернення з будь-якого куточка світу. Більш того, всі процеси, які відбуваються навколо його звернення, повинні бути прозорими та зрозумілими. Можливо, варто порушити питання про функціонування єдиного державного реєстру судових рішень: зробити кроки до оптимізації та прискорення його роботи. Наразі через те, що в нас немає належної техніки, люди думають, що суд хоче щось приховати від суспільства.

Олександра ТКАЧ,
член Ради суддів загальних судів:

— Певні питання в суддів виникають щодо функціонування системи електрон­ного документообігу, зокрема стосовно електронного підпису. Фактично ми маємо два оригінали рішення — в електронному й паперовому вигляді. Втім, немає гарантії, що захист системи Д-3 досконалий. А тому є ймовірність, що в рішеннях можуть з’явитися розбіжності після якоїсь хакерської атаки. До того ж у нашому законодавстві не передбачено здійснення електронного судочинства, як, наприклад, у Португалії. Отже, фактично оригінальним має бути паперовий варіант рішення. Потрібно прискорити вирішення цього питання на законодавчому рівні, аби судові рішення були легітимними й захищеними.