Бачиш адвоката?.. І я не бачу. А він є!

РАУ встановила додаткові умови для зупинення права на адвокатську діяльність

Наприкінці жовтня з Єдиного реєстру адвокатів України раптово зникли дані про кілька тисяч столичних захисників. Згодом з’ясувалося, що інформацію було деактивовано через неперерахування Радою адвокатів м.Києва частини внесків на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, належної Національній асоціації адвокатів. Це дало кращим умам юридичної професії багату поживу для роздумів і суперечок, що тривають досі.

Невидимі та пасивні

Згідно із законодавством брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, а також виконувати функції захисника в кримінальному процесі мають право лише адвокати, зареєстровані в ЄРАУ. І якщо перспектива недопуску до участі в слідчих діях цікавила професійну спільноту переважно як ще одна зачіпка для подальшого оскарження дій тих, хто приймав рішення про деактивацію інформації в реєстрі, то позбавлення можливості участі в самоврядуванні розлютило юристів не на жарт. Адже на момент «збою» була запущена процедура організації ІІІ з’їзду адвокатів (що розпочався 20 листопада), який мав обирати члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від адвокатської спільноти.

Міну вповільненої дії було закладено рішеннями РАУ від 4—5.07.2014 №№75, 76, якими вносилися зміни до Положення про внески на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування та Порядку ведення ЄРАУ.

Зокрема, цими актами встановлювалося, що наслідком несплати адвокатом щорічного внеску — джерела фінансування ведення реєстру є перехід відомостей про нього в стан неактивних та невидимих для користувачів офіційного веб-сайту НААУ, обробка й підтримка яких адміністратором ЄРАУ не здійснюється. Такий адвокат позбавлявся права брати участь у діяльності (роботі) органів адвокатського самоврядування у зв’язку з відсутністю даних про нього в ЄРАУ.

Така «санкція» мала накладатися до моменту сплати адвокатом заборгованості.

Крім цього, аналогічні обмеження фактично стосувалися адвокатів у разі, якщо їх рада адвокатів регіону не перерахувала внески чи перерахувала їх не в повній мірі. Така собі колективна відповідальність. І хоча про обмеження участі в роботі органів адвокатського самоврядування в цьому випадку в документі не йшлося, через невидимість даних у реєстрі й відсутність можливості їх підтвердження дехто справедливо наголошував на обмеженнях самоврядної роботи і в цьому випадку.

Знакове рішення ВКДКА

«Перебої» в роботі ЄРАУ зачепили Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, яка змушена була вирішувати питання «невидимості» адвоката. Напередодні дводенного засідання, що розпочалося 6 листопада в Києві, секретар комісії, представник м.Києва Ірина Піх направила до ВКДКА офіційний лист, яким повідомила, що відомості про неї не відображаються в ЄРАУ (хоча внесок був сплачений), і попросила розглянути питання про можливість її участі в роботі комісії.

Таке автоматичне покарання без суду та слідства, у тому числі в частині позбавлення права брати участь у самоврядуванні, викликало в членів ВКДКА сумніви в можливості та правомірності його застосування.

Голова ВКДКА Валентин Загарія зауважив, що закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», окрім припинення права на заняття адвокатською діяльністю, передбачає єдиний випадок для такого обмеження. Це ч.5 ст.31, згідно з якою адвокат не може брати участі в роботі органів адвокатського самоврядування протягом терміну зупинення права на заняття адвокатською діяльністю. І саме відомості про зупинення вносяться до ЄРАУ (ч.6 цієї ж статті). Однак така санкція — це вид дисциплінарного стягнення, що передбачає певну процедуру, яка, зокрема, гарантує дотримання презумпції невинуватості та право на захист. Чого не можна сказати в разі накладення «невидимості».

Заступник голови комісії Олег Макаров також висловив переконання в тому, що особа, право на заняття адвокатською діяльністю якої не припинено або не зупинено, може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування.

З такою позицією погодилися всі присутні члени ВКДКА. Оскільки І.Піх не притягувалася до дисциплінарної відповідальності, її одноголосно допустили до роботи на засіданні.

Це процедурне рішення відразу викликало певний інтерес серед адвокатів. У професійних групах Фейсбуку деякі навіть назвали його прецедентним у контексті підготовки та проведення з’їзду адвокатів.

Стягнення без провадження

Правильність такої позиції наступного дня (7 листопада) фактично підтвердив Окружний адміністративний суд м.Києва, який ухвалив постанову у справі за позовом Ради адвокатів м.Києва до НААУ.

Суд констатував, що перехід відомостей про адвоката в стан неактивних і невидимих позбавляє його права брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, у тому числі конференціях та з’їзді адвокатів, нівелює облік та надання відкритої та достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, а також створює перешкоди в здійсненні професійних обов’язків, зокрема в частині виконання функцій захисника в кримінальному процесі.

Крім того, внесені РАУ зміни «створюють підстави для застосування дисциплінарного стягнення та встановлюють додаткові умови для зупинення права на адвокатську діяльність, що не узгоджується із загальними умовами дисциплінарної відповідальності».

У постанові суду такий висновок обгрунтовується положеннями стст.33—35 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до яких адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності лише в порядку дисциплінарного провадження й тільки з підстав, передбачених цим законом.

Дисциплінарне провадження (процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку) здійснює кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.

Підставою для притягнення до відповідальності є вчинення адвокатом дисциплінарного проступку. До адвоката може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень:
1) попередження; 2) зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року; 3) для адвокатів України — позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з ЄРАУ а для адвокатів іноземних держав — виключення з ЄРАУ.

«Таким чином, — доходить виснов­ку суд, — переведення відомостей про адвокатів, які містяться в ЄРАУ, в стан неактивних та невидимих має ознаки дисциплінарного стягнення, що застосовується без процедури дисциплінарного провадження».

За таких підстав суперечливі положення рішень РАУ від 4—5.07.2014 №№75, 76 були визнані протиправними та скасовані.

Хто винен і що робити?

Після такого судового рішення інформація про адвокатів стала знову з’являтись у реєстрі. Про це принайм­ні свідчать коментарі в соціальних мережах. Хтось став «видимим», але залишилися й «неактивні».

Мін’юст відхрестився від ЄРАУ (як від недержавного) ще до рішення суду, тож питання про стабільність роботи реєстру наразі залишається актуальним. Більше того, це питання прямо пов’язане з довірою до очільників адвокатського самоврядування, які мали б створити чіткий, прозорий та стабільний механізм функціонування ЄРАУ. Чи не мали?

Відповідно до ст.17 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ведення реєстру забезпечує Рада адвокатів. Водночас відповідно до п.3 розпорядження голови НААУ, РАУ від 23.12.2013 «Про організацію та забезпечення роботи секретаріату Національної асоціації адвокатів України (секретаріату Ради адвокатів України)» цю функцію перекладено на секретаріат НААУ.

Далі — складніше. Внесення відомостей до ЄРАУ здійснюється на двох рівнях: радами адвокатів регіонів (перший рівень) та Радою адвокатів (другий рівень). При цьому згідно з Порядком ведення ЄРАУ (затвердженим рішенням РАУ від 17.12.2012 №26, зі змінами) відповідальність за достовірність, повноту та точність інформації, внесеної до реєстру, або за невнесення обов’язкових відомостей, а також внесення до ЄРАУ відомостей без обов’язкового документального їх підтвердження на першому рівні несуть персонально голови відповідних рад адвокатів регіонів. А от відповідальність на другому рівні несе лише начальник відділу ведення бази даних ЄРАУ секретаріату Ради адвокатів або особа, визначена наказом голови НААУ.

ПРЯМА МОВА

Катерина Коваль,
заступник голови Ради адвокатів України:

— Адвокати поважатимуть те керівниц­тво, яке поважає закон і статут. Керівниц­тво має враховувати інтереси адвокатів — членів організації, які, у свою чергу, повинні відчувати свою відповідальність за виконання закону. Дуже важливо, аби завжди існувало інформаційне джерело, з якого можна дізнатися про стан справ у НААУ, і був відкритий доступ до будь-якої інформації членів корпорації.

Ці принципи вбирають суть демократичного стану та взаємин професійної спільноти, а саме — свідчать про те, що дотримання цього основного правила призводить до виникнення юридичної визначеності для адвокатів та органів самоврядування. Важливо говорити й про мудрість у ставленні один до одного, як і вчитися на помилках один одного.

РАУ мала звертати увагу не тільки на успішні, а й на «невдалі» свої проекти та прийняті рішення.

Були сподівання, що асоціація не стане новим зарегульованим «міністерством адвокатури», а діятиме як орган, котрий лобіює інтереси та просуває адвокатські ініціативи і є відповідальним представницьким органом регіональних адвокатських спільнот.

Володимир Павленко,
адвокат АО «Спенсер і Кауфманн»:

— Ситуацію, що склалася навколо внесків, та маніпуляції з ЄРАУ не можна назвати нормальними. Конфлікти між керівниками адвокатського самоврядування ніколи не повинні заважати роботі, так би мовити, пересічних адвокатів. Інакше навіщо таке самоврядування?

Є закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» із чітким переліком видів дисциплінарних стягнень, підстав для притягнення до відповідальності та відповідною процедурою. Все, що занадто, якими б благими цілями не керуватися, є протиправним. Тому рішення, винесене
7 листопада Окружним адміністративним судом м.Києва, є цілком обгрунтованим.

На цьому фоні дещо непереконливими виглядають заперечення представників НААУ в судовому процесі, наведені в текс­ті рішення. Крім твердження про відповідність оскаржуваних рішень РАУ закону, вони намагалися посилатися також на неналежність відповідача (рішення ухвалювала РАУ, а відповідач — НААУ), неналежність позивача (відсутність у Ради адвокатів м.Києва порушеного права) та непідсудність самого спору (неможливість розглядати цей спір у порядку адміністративного судочинства). Складається враження, що за браком аргументів вони намагалися знайти що-небудь.