Міністра юстиції Естонії Крістена Міхала викликали на допит у кримінальну поліцію, як і його однопартійця, депутата парламенту Калева Лілло. Вони обидва, як стало відомо, офіційно визнані підозрюваними у справі про порушення, пов’язані з партійним фінансуванням.
Суворе покарання — навіть гіпотетично — фігурантам справи не загрожує. Стаття 4021 Кримінального кодексу Естонії, за якою порушено справу («Порушення обмежень, встановлених щодо господарської діяльності і майна партій»), як покарання передбачає лише штраф. Правда, якщо обвинувачення підтвердяться, політикам, очевидно, доведеться подати у відставку.
Тим часом у прокуратурі вже заявили, що мають у своєму розпорядженні додаткові свідоцтва якихось громадян, імовірно причетних до махінацій.
Ініціатор скандалу Сильвер Мейкар є радником Інституту прав людини. Він був депутатом парламенту двох скликань, їздив спостерігачем на вибори до України у 2004 році (пізніше залишився там на період «помаранчевої революції»), у 2006-му побував на виборах у Білорусі й жив деякий час у наметовому містечку в Мінську (згодом він з жалем відзначав, що підняти хвилю «помаранчевої революції» в цій країні не вдалося).
З викриттями на адресу соратників С.Мейкар виступив у кінці травня. Реформіст заявив, що в партії поширені махінації з пожертвуваннями: представники партії передають соратникам гроші невідомого або сумнівного походження, а ті жертвують ці кошти від свого імені.
В одному з таких епізодів С.Мейкар, за його словами, особисто брав участь. Мова йде про пожертвування в розмірі 115 тис. крон, яке він зробив у 2009—2010 рр. Зараз він стверджує, що це були не його гроші і про їх походження він нічого не знає. За словами С.Мейкара, оформити пожертвування від свого імені йому доручив тодішній генеральний секретар партії К.Міхал, а гроші для цього йому передав К.Лілло.
В Естонії, як відзначає Postimees, законодавство забороняє партіям отримувати фінансування від юридичних осіб, пожертвування ж від приватних осіб дозволені, але за умови, що вони робляться за рахунок власних коштів і на добровільній основі. Бізнесмени, котрі фінансують партії, можуть удаватися до прийомів з різних причин: наприклад, щоб приховати зв’язок передаваних грошей з лобіюванням того або іншого законопроекту.
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 3.59 МБ)
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!