Анатолій Ковлер: «Російські справи нарозхват у європейських суддів»
Дедалі частіше лунають повідомлення, що громадянинові Росії вдалося відстояти свої права в Європейському суді з прав людини. Нерідко це фактично означає, що позиція російських судів, які раніше розглядали справу, була неправильною.
На що саме скаржаться в Страсбург, що дає рішення Суду громадянинові Росії та чого він може добиватися, маючи такий вердикт, розповів суддя від Росії в Євросуді Анатолій Ковлер в інтерв’ю виданню Право.ru.
— Анатолію Івановичу, хто з росіян найчастіше скаржиться до Євросуду?
— Останнім часом з Росії до Страсбурга стали час¬тіше приходити скарги від військовослужбовців, суддів, співробітників правоохоронних органів, чиновників. Скарги складні, демонструють гарне знання проблем «зсередини». Наприклад, колишні співробітники відділу боротьби з організованою злочинніс¬тю, які опинилися там, від чого народна мудрість рекомендує не зарікатися, до¬сить кваліфіковано оскар¬жують умови перебування в цих установах. Дуже активно скаржаться пенсіонери на невиконання або скасування судових рішень на їхню користь, акуратно присилаючи всі необхідні документи. Значно більше стало приходити скарг із Сибіру і з Далекого Сходу.
В останні два роки різко зросла кількість скарг від осіб, які підлягають екстрадиції чи висланню з Росії, на порушення їхніх процесуальних прав і тривалість тримання під вартою.
— Які основні мотиви скарг? Що не влаштовує росіян, котрі звертаються до Євросуду?
— Впродовж кількох останніх років порушення системні, тобто такі, що повторюються: невиконання судових рішень національних судів щодо соціальних проблем; невиконання з подальшою відміною нагляду судових рішень, що вступили в законну силу; зловживання арештом і взяттям під варту як запобіжним заходом за шаблонними формулюваннями процесуальних рішень; умови тримання в СІЗО (переповненість, неадекватна медична допомога); неефективність слідчих дій у насильницьких і посадових злочинах, за фактами вбивств і зникнення родичів заявників (останні — з Чечні).
— Скільки справ нині чекають розгляду?
— На 1 вересня 2010 ро¬ку свого розгляду в Суді чекали 138 тис. справ (з них з Росії — 38100, тобто 27,6%). Оскільки щомісячно цей по¬казник зростає на 2 тис., мож¬на легко обчислити т嬬¬п嬬¬рішні показники. Швид¬-кість просування спра¬ви залежить передусім від її складності, від завантаженості й працездатності юриста, котрий веде справу, від «пропускної спроможності» палат Суду і, нарешті, категорії справи.
На решту 37 держав припадає 21,3% від загальної кількості. Серед цих країн такі гіганти, як Німеччина, Франція, Велика Британія, Іспанія.
Найскладніші скарги, що мають певний правовий підтекст, — з Великої Британії (близько 3 тис. скарг). Це пояснюється і професіо¬налізмом адвокатів, і правовою обізнаністю населення. Не випадково ця країна — чемпіон з кількості справ, розглянутих Великою палатою, а нею, як правило, розглядаються справи, що вимагають творчого тлумачення конвенції.
Росія на цьому фоні ви¬глядає досить цікаво: тематика дуже обширна, порушення нерідко мають демонстративно «опуклий» характер. Крім того, судді-доповідачі нарозхват беруть справи з РФ, оскільки російські юристи, які ведуть ці справи, працюють досить швидко, професійно і готують дуже якісні проекти.
— Чим пояснюється така велика кількість скарг?
— Передусім проблемами національних правових систем, що не справляються з потоком позовів своїх громадян. Крім того, не можна виключати і відомого соціологам «демонстративного ефекту», коли людина дізнається із ЗМІ або від знайомих про позитивне вирішення в Страсбурзі справи, схожої, на її думку, на її випадок.
— Чи існують такі категорії справ, які Євросуд розглядає позачергово?
— Із січня минулого року Суд, виходячи з ст.41 Регламенту, чітко визначив кілька категорій справ, яким він надає пріоритет. Це справи, пов’язані з порушенням «абсолютних прав»: право на життя (ст.2 конвенції), право не піддаватися тортурам (ст. 3), право на волю (ст.5), особливо тоді, коли в’язень страждає від тяжкої хвороби (СНІД, туберкульоз тощо) і підтверджує це довідками. Також — з правами неповнолітніх, з обмеженням прав літніх людей (з Росії дуже багато скарг пенсіонерів), з проблемами порушення конвенції.
— Існує думка, що до Євросуду надходить від росіян багато скарг, пов’язаних із захистом прав на свободу зборів і мітингів. Чи дійсно таких скарг з Росії більше, ніж з інших країн?
— Таких скарг небагато, але вони, як кажуть, на очах у всіх, та й преса про них охочіше пише, ніж про пенсіонерок. З 18 рішень, винесених Судом минулого року щодо порушення ст.11 («Свобода зборів і об’¬єднань»), 9 — проти Туреччини, 4 — проти Молдови,
3 — проти Вірменії. По одному проти Азербайджану і Македонії і жодного проти Росії.
— Часто можна почути, що за рішенням Євросуду Росія виплатить компенсацію тому чи іншому громадянинові РФ, оскільки його права були порушені. Росія повинна обмежуватися ви¬платою матеріальної компенсації чи все-таки зобов’язана забезпечити громадянинові відновлення його порушених прав?
— За виконанням рішень Суду, згідно з ст.46 конвенції, наглядає Комітет міністрів Ради Європи. Він веде так званий моніторинг виконання. Комітет може відзначити виконання рішення Суду і обмежитися «індивідуальними заходами»: виплата компенсації, перегляд справи національним судом тощо, а потім зняти справу з моніторингу.
Проте Комітет міністрів може також вимагати від держави-відповідача вжити заходів «загального характеру», наприклад, змінити законодавство з метою уникнення подібних порушень у майбутньому.
— Як часто ви висловлюєте окрему думку у справах, що розглядає страсбурзький суд? І якщо часто, то з чим це пов’язано?
— Досить часто. Це пов’язано насамперед з тим, що я буваю незадоволений, з одного боку, зайвим формалізмом при тлумаченні колегами конвенції або прецедентів. З другого — проявами «суддівського активізму», коли судді виступають з радикальними позиціями щодо питань, відносно яких в юридичному співтоваристві ще не склалося чіткої позиції.
В усякому разі практично жодне рішення Суду із серйозної, складної проб¬леми не виноситься без висловлення окремих думок. У суддів є право на публічний вираз особливої (незгода), окремої (часткова згода/незгода) або такої, що збігається (згода, але з інших мотивів), думки, яка стає складовою тексту вердикту.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!