Одночасне стягнення пені та штрафу — подвійна відповідальність чи складові неустойки?
Як законодавство, так і суди дозволяють одночасне стягнення пені та штрафу, оскільки вважають їх різними формами неустойки. Разом з тим підприємці досить часто намагаються довести, що це подвійне притягнення до відповідальності, а значить, суперечить чинним нормам.
Контроль — необхідний
Перехід економіки до розвинених ринкових відносин багато в чому залежить від правового забезпечення відповідних реформ, створення належних умов для функціонування суб’єктів господарської діяльності й суворого додержання ними вимог законодавства.
Відповідальність у господарському праві базується на загальнотеоретичних засадах і визначається як обов’язок суб’єктів підприємництва за допущені ними правопорушення опинятися в ситуації, коли настають обтяжливі для них наслідки (як правило, майнового або немайнового характеру), передбачені санкцією норми права. Інакше кажучи, відповідальність — зафіксована в нормативно-правових актах чи передбачена договором міра примусу, що застосовується до особи, яка вчинила правопорушення. Як усяка юридична відповідальність, господарська відповідальність настає лише в разі правопорушення.
За невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов’язань чи передбачених нормами права публічно-правових обов’язків, порушення правил здійснення господарської діяльності застосовуються відповідні санкції. Вони покликані стимулювати належне виконання вказаних зобов’язань, гарантувати законні права та інтереси контрагентів, споживачів і самої держави, в тому числі й відшкодування збитків. Санкції застосовуються на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом, іншими законами й договорами.
Господарсько-правова відповідальність грунтується на принципах, згідно з якими:
• потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи зазначено про це в договорі;
• передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
• сплата штрафних санкцій за порушення зобов’язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника від виконання прийнятих зобов’язань у натурі в разі відсутності на це згоди другої сторони;
• у договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.
Підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене правопорушення у сфері господарювання. При цьому учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання договору чи порушення правил діяльності, якщо не доведено, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.
Співвідношення санкцій
Одним з видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217 ГК є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК).
В ст.549 Цивільного кодексу визначено, що «неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення свого зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання».
Розмір штрафних санкцій встановлюється законом. Якщо ж цей розмір законом не визначено, то відповідно до ч.4 ст.231 ГК вони застосовуються в передбаченому договором розмірі. «При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг)».
Такий вид забезпечення виконання зобов’язання, як пеня та її розмір, передбачено ч.3 ст.549 ЦК та стст.1, 3 закону «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань». Одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов’язань можливе згідно з ч.2 ст.231 ГК.
В інших випадках порушення виконання зобов’язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень права передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст.627 ЦК, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Привід для суперечки
Разом з тим трапляються випадки, коли суб’єкт господарювання, який порушив узяті на себе відповідно до договору зобов’язання, намагається уникнути відповідальності, посилаючись на те, що закріплення в договорі можливості стягнення з нього додатково до пені штрафу у визначеному розмірі є неправомірним та фактично означає можливість подвійного притягнення до відповідальності за одне порушення. При цьому боржник посилається на те, що пеня та штраф є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.
Слід зазначити, що, за загальним правилом, розмір штрафних санкцій передбачається законом чи договором. Пріоритет у визначенні розміру санкцій надається закону.
Сторони мають право погоджувати будь-які умови договору, які не суперечать законодавству, на свій розсуд. Однак у разі недосягнення згоди щодо встановлення розміру штрафних санкцій за порушення зобов’язання законодавець ч.5 ст.231 ГК надає право заінтересованій стороні звернутися до суду.
Як приклад можна навести випадок звернення товариства до господарського суду з позовною заявою про стягнення на його користь із підприємства основного боргу в розмірі 42 тис. грн., штрафу — 4,2 тис., пені — 2,428 тис. та 3% річних у розмірі 303 грн. Позовні вимоги товариство, посилаючись на норми ЦК та ГК, обгрунтовувало тим, що воно, на виконання укладеного з підприємством договору, поставило йому металопродукцію, проте останнє її не оплатило, внаслідок чого має заборгованість у розмірі 42 тис. грн., яка підлягає стягненню з урахуванням штрафу, пені та 3% річних. Основною причиною позову стало посилання підприємства на безпідставність одночасного стягнення з нього штрафу та пені.
Господарські суди встановили, що між товариством та підприємством було укладено договір, відповідно до умов якого товариство зобов’язалося поставити підприємству металопродукцію, асортимент, кількість, якість та ціна якої визначалась у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, а підприємство — оплатити цю продукцію. Передбачалося, що строки постачання зазначаються в додатках, а датою поставки вважається дата підписання представником підприємства видаткової накладної. На виконання договору товариство та підприємство підписали специфікації, після чого перше здійснило постачання. Специфікаціями встановлювалося, що підприємство мало провести оплату партії товару шляхом переказування коштів на розрахунковий рахунок покупця протягом 5 банківських днів з дати постачання товару.
Умовами договору визначалося, що в разі прострочення оплати товару підприємство зобов’язувалося сплатити товариству пеню в розмірі 0,1% від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення. У разі прострочення більш ніж 10 календарних днів підприємство зобов’язувалося додатково до пені сплатити товариству штраф у розмірі 10% від загальної суми заборгованості.
Судове роз’яснення
Суди, задовольняючи позов, виходили з того, що суб’єкти господарювання та інші учасники відносин повинні виконувати зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — згідно зі звичаями ділового обороту або іншими вимогами, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо іншого не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Якщо він прострочив виконання грошового зобов’язання, то на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Положення договору не передбачає одночасної сплати пені та штрафу за допущене порушення, а ставить їх сплату в залежність від обставин допущення порушення, що не суперечить стст.549 та 551 ЦК.
Крім того, відповідно до ст.6 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції, оскільки згідно з ст.549 ЦК пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК — видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
У розглядуваному випадку договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов останнього у вигляді сплати неустойки — пені та штрафу. Таким чином, відповідач тільки раз притягнений до відповідальності за порушення строків оплати поставленої металопродукції.
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 2.43 МБ)
Якщо товар доставлено — за нього доведеться заплатити, і краще без затримки.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!