Європейський суд може стати ефективним захисником підприємців
Українські підприємці, яким не вдалося захистити свої інтереси на Батьківщині, можуть звернутися до Європейського суду з прав людини. Звичайно, трапляється, що чекати рішення доводиться довго — до 5 років, проте можна не сумніватися: воно буде виконане.
Деякі європейські компанії вже протоптали стежку в Страсбург, нині там шукає правди навіть керівництво сумнозвісного «Юкосу».
Не людиною єдиною
Попри те що Євросуд було створено як установу для захисту прав громадян (фізичних осіб), він уповноважений розглядати також заяви юридичних осіб. Аби заяву було визнано прийнятною й розглянуто по суті, позивач має вичерпати всі внутрішньодержавні засоби захисту свого права. Якщо ж предметом скарги є неефективне судочинство (ст.13 конвенції), то можливе подання заяви ще при розгляді спору в суді першої чи другої інстанції.
Проте компанії не завжди використовують своє право на звернення до Євросуду. Безумовно, страсбурзький суд є специфічною установою і не покликаний замінити господарські суди чи комерційні арбітражі. Однак в окремих випадках саме звернення в Страсбург є найбільш ефективною дією.
Направляючи до Євросуду заяву з вимогою ви¬знати порушення державою конвенції, заявник уже викликає до себе підвищену увагу з боку влади. Особливо це стосується колишніх радянських республік, зокрема й України.
Прагнучи інтегруватися в європейські структури, держава зацікавлена в мінімізації кількості негативних відгуків, пов’язаних з порушеннями прав людини. Крім того, недавно Прем’єр-міністр Микола Азаров повідомив, що сьогодні міжнародні суди ведуть 15 процесів, відповідачем в яких виступає Україна, а сума виплат у всіх цих справах перевищує два державні бюджети країни. У таких умовах державі іноді простіше домовитися з позивачем, ніж доводити справу до суду. Тому, звертаючись у Страсбург, компанія значно підвищує свої шанси домовитися з державою і врегулювати спір мирним шляхом.
За все заплатять
Крім того, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод дозволяє вимагати з держави і так звану справедливу компенсацію. Потенційним заявникам варто знати, що за всю історію Євросуду максимальний розмір компенсації, виплаченої заявникові, становив $30 млн (рішення від 9.12.94 у справі «Нафтопереробні заводи «Країн і Стратіс Андріадіс» проти Греції») з метою відшкодування матеріальних збитків, завданих унаслідок порушення ст.1 Протоколу №1 («Захист права власності»).
Більш того, нині Європейський суд прийняв у провадження кілька позовів, за наслідками розгляду яких ця рекордна сума може суттєво збільшитися. Так, у березні 2010-го Суд почав розгляд позовної заяви колишнього керівництва компанії «Юкос» проти Російської Федерації. Сума компенсації, заявлена за цим позовом, сягає $98 млрд. Також однією з найбільш резонансних подій минулого року було прийняття судом заяви ПП «Укртрансконтейнер» проти України в травні 2010 року на суму $1,4 млрд. Таким чином, подання заяви в Європейський суд також дозволяє компанії не тільки встановити факт порушення державою конвенції, а й вимагати від¬шкодування завданих збитків.
Ще однією важливою обставиною є те, що рішення Євросуду потрібно виконати. Як відомо, за весь час існування цієї установи не було зафіксовано жодного випадку невиконання її рішень державами — членами Ради Європи. І це не дивно: згідно зі Статутом Ради Європи невиконання рішення Суду може призвести до припинення членства або навіть виключення держави з Ради.
Це особливо актуально для України, де не виконуються багато рішень судів, прийнятих для захисту інтересів підприємств. Звернувшись у Страсбург, компанія може бути впевнена у виконанні рішення суду. При цьому контроль за виконаннм рішень Євросуду не обмежується контролем за виплатою грошової компенсації.
Робота над помилками
Згідно з підходом, прийнятим Судом, констатація факту порушення конвенції припускає, що держава зобов’язан, крім виплати грошової компенсації, якщо така була присуджена, вжити заходів індивідуального характеру з метою усунення наслідків порушення, а також заходів загального характеру з метою запобігання ризику подібних порушень конвенції в майбутньому. При цьому держави вільні в обранні засобів для досягнення бажаного результату, тобто усунення наслідків допущеного порушення. Застосування тих чи інших заходів залежить від конкретних обставин справи і встановлених порушень.
Одним з найдієвіших методів є перегляд справи національним судом. Необхідно відзначити, що така можливість передбачена і чинним господарсько-процесуальним законодавством. Так, якщо компанія добивається позитивного вердикту Європейського суду з прав людини, вона має право звернутися до нашого Верховного Суду із заявою про перегляд справи, при розгляді та винесенні рішення в якій було порушення Україною норм конвенції.
Після розгляду Верховним Судом справа направляється для розгляду в суд, який виніс оскаржуване рішення. При цьому новий розгляд здійснюватиметься з урахуванням тих фактів, які встановив Європейський суд. Таким чином, маючи на руках страсбурзьке рішення на свою користь, підпри¬ємство значно підвищує ймовірність позитивного результату справи, котру розглядає український суд.
Варто також відзначити, що не завжди є необхідність у перегляді рішення суду. Якщо обставини конкретної справи дозволяють державі виправити наслідки порушення конвенції шляхом уживання певних адміністративних заходів, то це суттєво зменшує час, необхідний для поновлення компанії в правах.
З мінусів звернення до Суду можна назвати тільки досить тривалий час розгляду: в деяких справах рішення виноситься тільки через 3—5 років після подання заяви. Проте, якщо заявник уважає, що затримання розгляду справи завдасть суттєвої шкоди, він може звернутися до Суду із заявою про пріоритетний розгляд справи. Якщо судді вважатимуть доводи заявника переконливими, скарга буде розглянута поза чергою.
Підбиваючи підсумки, варто підкреслити, що звернення до Європейського суду з прав людини є дуже ефективним способом захисту прав юридичної особи, оскільки він надає в розпорядження заявника всі засоби захисту, які не були йому надані національною правовою системою. Додатковим стимулом для звернення в Страсбург є і те, що після прийняття рішення Суд контролює його виконання державою. При цьому слід відзначити, що заява, направлена в Євросуд, має бути аргументованою. Найефективнішими аргументами є рішення самого страсбурзького суду, котрі стали прецедентом для тієї чи іншої категорії справ. У зв’язку з цим доцільно залучати до підготовки заяви юристів, які мають практику розгляду справ у Європейському суді з прав людини.
Олександр КІФАК, адвокат
Георгій МАКЕДОНСЬКИЙ, адвокат,
м.Одеса
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!