Зобов’язання, самостійно визначене в поданих деклараціях і не сплачене до бюджету, є податковим боргом, який можна примусово стягнути за рішенням суду. До такого висновку дійшов ВСУ в постанові від 10.06.2014 №21-135а14, текст якої друкує "Закон і Бізнес".
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
10 червня 2014 року м.Київ №21-135а14
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого — Кривенка В.В.,
суддів: Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова
Ю.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Державної податкової інспекції в Ічнянському районі Чернігівської області (наразі — Прилуцька об’єднана державна податкова інспекція головного управління Міністерства доходів і зборів у Чернігівській області) до Закритого сільськогосподарського акціонерного товариства «Імені О.М.Агеєва» про стягнення заборгованості зі сплати податку з доходів фізичних осіб,
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2010 р. ДПІ звернулася до суду з позовною заявою до товариства.
На обгрунтування позовних вимог ДПІ зазначила, що товариство має статус юридичної особи, взяте на облік як платник податків та зборів і зобов’язане сплачувати в установленому порядку податок з доходів фізичних осіб (працівників). З жовтня 2006 р. і по вересень 2009 р. включно відповідач таких податків не сплачував, внаслідок чого виникла заборгованість.Суд установив, що в ході проведення ДПІ планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.10.2006 до 30.09.2009 встановлено, що товариство за вказаний період часу виплачувало своїм працівникам заробітну плату в повному обсязі, утримувало з них податок з доходів фізичних осіб, однак до місцевого бюджету його не перераховувало, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 326662 грн. 82 коп.
Не перераховуючи утриманий із працівників податок, відповідач відображав заборгованість у щоквартальних звітах, які направляв на адресу позивача.
Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 15.04.2010 позов задовольнив частково: постановив стягнути з товариства 933 грн. 7 коп. заборгованості зі сплати податку з доходів фізичних осіб. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, звернувшись у березні 2010 р. до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача боргу, початком
виникнення якого є жовтень 2006 р., позивач пропустив строк звернення до суду з позовною заявою, встановлений ст.99 Кодексу адміністративного судочинства, у зв’язку з чим заборгованість, що виникла в період з жовтня 2006 по березень 2009 р., не підлягає стягненню.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 17.02.2011, залишеною без змін ухвалою ВАС від 18.02.2014, рішення суду першої інстанції скасував і прийняв нове — про відмову в задоволенні позовних вимог. Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив із того, що відповідно до п.1.3 ст.1 закону «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-ІІІ (чинного на час виникнення спірних відносин) податковий борг (недоїмка) — це податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене в установлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання. Таким чином, для набуття статусу податкового боргу сума податкового зобов’язання платника податків маєбути самостійно узгодженою або узгодженою в адміністративному чи судовому порядку. Оскільки податкове повідомлення-рішення, яким би відповідачу було визначено суму податкового зобов’язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб, податковим органом не приймалося, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
У заяві про перегляд Верховним Судом ухвали ВАС від 18.02.2014 з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 КАС, ОДПІ просить ухвалу суду касаційної інстанції, рішення судів апеляційної та першої інстанцій скасувати і стягнути заборгованість зі сплати податку з доходів фізичних осіб у розмірі
326662 грн. 82 коп.
На обгрунтування мотивів перегляду судового рішення ОДПІ послалася на неоднакове застосування судом касаційної інстанції закону №2181-ІІІ та закону «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 №889-ІV (чинного на час виникнення спірних відносин), а також додала копію ухвали ВАС від 4.04.2013, яка, на її думку, підтверджує неоднакове
правозастосування касаційним судом...
Вінницький міський суд Вінницької області
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!