«Обов’язковість членства в НАА адвокати відвойовували багато років»
На цьому тижні парламент прийняв за основу президентський законопроект «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що передбачає безліч нововведень, серед яких — створення системи органів адвокатського самоврядування й розширення прав і обов’язків адвоката, гарантій адвокатської діяльності.
По суті, цей документ продовжує традиції недавно прийнятого КПК. Проект активно обговорювали в суспільстві, він уже викликав чимало суперечок, але більшість експертів упевнена: чинний закон застарілий, потрібен новий. Отже, швидше за все, в найближчому майбутньому всім представникам адвокатського співтовариства доведеться звикати до нових правил гри. Чи готові вони до цього? Що чекає адвокатів після набрання законом чинності? Із цими запитаннями ми звернулися до адвоката, доктора юридичних наук, ректора Академії адвокатури України, члена робочої групи при Президентові з реформування прокуратури та адвокатури Тетяни ВАРФОЛОМЕЄВОЇ. До речі, дізнатися про її точку зору особливо цікаво, адже вона була одним з авторів чинного закону «Про адвокатуру».
«Обговорення новел організації адвокатури й адвокатської діяльності триває до сьогодні»
— Тетяно Вікторівно, законопроект «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» — головна тема для обговорення в юридичних колах. Цей документ був поданий до парламенту главою держави. А наскільки активно брали участь у його розробленні представники адвокатського співтовариства?
— Перш за все треба відзначити величезну роль Президента Віктора Януковича в тому, що в Україні вже відбулися й послідовно проводяться реформи в правовій сфері. Всі ми пам’ятаємо, що саме указом Президента від 12.01.2011 №24/2011 було поставлено завдання — здійснювати супровід у Верховній Раді проекту закону про адвокатуру (№1430) з метою створення відповідно до стандартів Ради Європи професійного самоврядного інституту адвокатури України, посилення гарантій діяльності адвокатури. Нині законопроект «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», унесений Президентом до парламенту 28 квітня 2012 року, прийнятий у першому читанні. Нарешті закінчилися довгі роки невиконання Україною рекомендації Парламентської асамблеї Ради Європи №190(1995) від 26 вересня 1995 року про створення Асоціації адвокатів у нашій країні.
Чи вдалося адвокатам узяти участь у розробленні нового закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»? Пройшло майже 20 років відтоді, як був прийнятий закон «Про адвокатуру». Думаю, цей строк переконає вас, що така можливість була в кількох поколінь українських адвокатів. Адже ще в 1990-му на установчому з’їзді Спілки адвокатів України було ухвалено рішення про необхідність розроблення й унесення до парламенту першого в нашій країні закону «Про адвокатуру». Тоді ж САУ підготувала Концепцію розвитку української адвокатури, підтриману народними депутатами. Відповідно до неї ухвалено закон «Про адвокатуру», що діє дотепер. Проте обговорення новел організації адвокатури й адвокатської діяльності триває досі.
Я б сказала, що дискусії про те, якою повинна бути адвокатура в демократичній державі, почалися відразу після набрання законом чинності, тривають і тепер. Уже в 1993 році у зв’язку з руйнівними процесами, що почалися в адвокатурі, Спілка адвокатів України звернулася до Президента Леоніда Кравчука з пропозиціями про організацію надання адвокатурою безоплатної правової допомоги, допуску до здійснення видів адвокатської діяльності виключно адвокатів, а не юристів-підприємців, створення Національної асоціації адвокатів України, захист професійних прав адвокатів, вирішення інших важливих питань функціонування адвокатури. А в 1995-му САУ подала перший проект про внесення змін і доповнень до закону «Про адвокатуру», котрий, як і всі подальші, не знайшов підтримки в парламенті. Про ці історичні події можна прочитати в науково-дослідному й видавничому проекті «Золота книга адвокатури. Золоті сторінки історії української адвокатури», заснованому у 2003 році Спілкою адвокатів України й Академією адвокатури України, продовження якого побачить світ цього року.
— Але чи брали участь рядові адвокати в обговоренні проекту, чи враховувалася думка тільки чиновників від адвокатури?
— Відповідь на ваше запитання дуже проста: адвокати мали й нині мають можливість брати участь в обговоренні майбутнього закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», тим більше що за минулі роки вимальовувалася чітка модель адвокатури, вивчено досвід застосування нових законів, прийнятих у країнах СНД, багато адвокатів безпосередньо знайомилися з організацією адвокатської діяльності в європейських країнах, США, входили до складу робочих груп Мін’юсту, Верховної Ради, працювали з народними депутатами над відповідними законопроектами. Проходили з’їзди адвокатів і САУ, формулювали своє бачення адвокатури громадські юридичні організації. У різний час приймалися меморандуми, звернення до Президента, Верховної Ради, Уряду, до міжнародних організацій. Крім того, Міжнародна науково-експертна рада адвокатури неодноразово проводила засідання для порівняння законодавства про адвокатуру України й інших країн. Відбувалися зустрічі з відомими іноземними експертами, міжнародні конференції та семінари, йшли обговорення в засобах масової інформації та в Інтернеті, приймалися резолюції з’їздів і форумів адвокатів.
Наприклад, наступного дня після ухвалення в першому читанні законопроекту «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» проводився круглий стіл «Презентація звіту про професію адвоката в Україні», організований генеральним директоратом з питань прав людини та верховенства права РЄ і Спілкою адвокатів України. Іноземні експерти й українські адвокати мали неоціненну можливість ще раз обговорити спірні питання, а також варіанти їх вирішення, що викликають серйозну критику, звірити норми проекту з міжнародними стандартами, ознайомитися з практикою їх застосування, спрогнозувати, наскільки ефективно вони працюватимуть в Україні. Дискусія розгорнулася щодо доповідей про роль асоціації адвокатури (Карстен Манке, Сергій Гончаренко), доступ до професії адвоката (К.Манке, Інна Рафальська), про дисциплінарну практику, початкове й подальше навчання адвокатів (Леонід Антохі, Ірина Піх). Дискусія дозволить запропонувати деякі зміни, уточнення до законопроекту до другого читання.
— Чи брали ви участь у засіданні профільного комітету ВР, на якому законопроект рекомендували прийняти за основу? Які стосунки у вас склалися з доповідачем проекту — Юрієм Мірошниченком, адже саме підготовлений ним документ ліг в основу нового законопроекту?
— Так. У засіданні комітету брали участь представники адвокатського співтовариства: Лідія Ізовітова, Володимир Висоцький і я. Всім нам дали можливість висловити свою точку зору щодо основних положень законопроекту. Юрій Романович давно працював разом з адвокатами над різними варіантами проекту закону Про адвокатуру й дуже добре знає проблеми адвокатури, всі питання, що стосуються захисту прав людини. Він був присутній на з’їздах, конференціях, міжнародних симпозіумах, і його виступи завжди дуже фахові. Важливо, що він слухає опонентів, серед яких, до речі, часто бувають адвокати.
«Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури формуватимуться самими адвокатами й лише з адвокатів»
— Швидше за все, в найближчому майбутньому ваші колеги отримають новий закон. У чому його принципова відмінність від того, що діє?
— Знаєте, деякі адвокати вважають, що треба було залишити старий закон і тільки відновити окремі його статті. Хоч як сумно говорити про це мені, одному з авторів чинного закону «Про адвокатуру», але він уже виконав свою історичну місію, і тепер настав час великих змін.
І все-таки майбутній закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» грунтується на законі 1992 року, яким уперше були закладені демократичні принципи інституту адвокатури, незалежності професії, міжнародні стандарти функціонування адвокатури, на чому не раз наголошували експерти Ради Європи. Саме цим стандартам відповідає законопроект, унесений до парламенту Президентом, там ураховані пропозиції, що містились у висновку Венеціанської комісії. Важливо, що фактично одночасне ухвалення Кримінального процесуального кодексу й закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» сприятиме ефективному впровадженню принципово іншої, європейської системи, покладеної в основу нового КПК.
Крім того, нарешті реалізовано конституційне право на отримання широким колом людей безоплатної правової допомоги, у тім числі вторинної, та запропоновано новий механізм її надання виключно адвокатами, який почне діяти із січня 2013 року.
— Не могли б ви назвати найбільш вдалі, з погляду досвідченого адвоката, новели законопроекту?
— Розширення в законопроекті ««Про адвокатуру та адвокатську діяльність» професійних прав адвокатів і гарантій адвокатської діяльності, положення про неухильне дотримання незалежності адвокатури й кожного її члена, невтручання в діяльність адвоката, забезпечення високого професійного рівня правової допомоги, гарантії одержання відповіді на адвокатський запит, запровадження стажування, обов’язкове підвищення кваліфікації є надійною основою успішності здійснюваних реформ.
На жаль, дотепер маються факти порушення професійних прав адвокатів, недозволеного втручання в адвокатську діяльність, обмеження можливостей збирання адвокатом доказів та інші негативні явища. Тому не можна недооцінювати закладені в законопроекті норми про захист самих адвокатів, адже архіважливим є гарантований захист тих, хто покликаний захищати інших. Наприклад, у проекті передбачено, що при затриманні адвоката або обранні йому запобіжного заходу про це обов’язково повідомляється рада адвокатів регіону, а в разі проведення процесуальних дій має бути присутній представник ради адвокатів регіону.
Новели стосуються порядку набуття, припинення й позбавлення статусу адвоката, а також можливості його відновлення, складання кваліфікаційних іспитів; установлено порядок діяльності в Україні зарубіжних адвокатів тощо.
Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури формуватимуться самими адвокатами й лише з адвокатів. Це дуже важлива ознака реальної незалежності адвокатури. Адже ще зовсім недавно ми спостерігали втручання в процес їх формування з боку місцевих органів влади. До речі, іноземні експерти на згаданому мною круглому столі підкреслювали, що КДКА і ВККА, які діють в Україні, створені з порушенням міжнародних стандартів.
Звичайно, немає межі досконалості, у тому числі й цього проекту.
— Які моменти законодавець упустив, що б вам хотілося виправити в проекті?
— Я, наприклад, уважаю, що внесок за складання кваліфікаційного іспиту (п.2 ст.9) може стати перепоною в допуску до професії адвоката, оскільки не кожен юрист може заплатити значну суму за його складання. Про це свідчать заяви, що надходять до ВККА, з проханнями про звільнення від плати за складання іспиту. У проекті передбачено, що Рада адвокатів України може встановити плату за складання кваліфікаційного іспиту. Це означає, що може й не встановити? Проте в ст.58 серед коштів на утримання органів адвокатського самоврядування вказана плата за складання кваліфікаційного іспиту, яка не може перевищувати 3 мінімальних зарплат. Також, уважаю, недоцільно на 3 роки залишати дійсними результати складеного кваліфікаційного іспиту (ст.9).
На мою думку, правила адвокатської етики повинен затверджувати з’їзд, а не Рада адвокатів. Стосовно легітимності правил, які діють, неодноразово висловлювалися сумніви на тій підставі, що вони були схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури, а не з’їздом (якого в законі «Про адвокатуру» не існує).
Соціальним правам адвоката та його помічника присвячена ст.11 чинного закону, тому виключати ці питання з майбутнього акта не можна, тим більше що в законопроекті «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» на раду адвокатів регіону покладається обов’язок сприяти захисту соціальних прав адвокатів (п.7 ст.48).
Бажано визначитися із суб’єктами, які матимуть право опікуватися підвищенням кваліфікації адвокатів. При цьому не можна обмежувати встановлену в країні та наявну в Європі систему підвищення кваліфікації, зокрема в адвокатурі, тільки органами самоврядування адвокатури (ст.61). Видається необхідним закріпити в законі систему професійної підготовки до адвокатської діяльності та постійного підвищення кваліфікації адвокатів. Про міжнародні стандарти в цьому важливому напрямі, безпосередньо пов’язаному із забезпеченням належної якості правової допомоги, детально говорили іноземні експерти й українські учасники круглого столу «Презентація звіту про професію адвоката в Україні».
«Проект під редакцією голови ВККА В.Висоцького отримав багато зауважень і не був підтриманий членами робочої групи»
— Не так давно на офіційному сайті ВККА було розміщено розгромну заяву її голови В.Висоцького з приводу президентського проекту закону «О адвокатурі і адвокатській діяльності». Як сприйняли ті висловлювання в адвокатському співтоваристві?
— Очевидно, ви знайомі з деякими негативними оцінками цієї заяви з боку адвокатів. Я поважаю позицію голови ВККА В.Висоцького, але, висловлюючи свою особисту, як він сам підкреслює, точку зору, не слід було підписувати й публікувати цю заяву від імені керівника ВККА, а також розміщувати її на офіційному сайті комісії. Неприпустимий тон публікації, далеко не безперечні висловлювані позиції, також не відповідають дійсності твердження, що законопроект, унесений Президентом, «не про адвокатів і не для адвокатів». Володимир Іванович сказав: «Для громадян особливо цінним є збереження адвокатурою своєї незалежності, самоврядності, компетентності та свободи здійснення адвокатської діяльності». Але саме ці цінності, кожна з них, стали основою законопроекту «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і забезпечені механізмами їх реального здійснення.
Стосовно твердження, що адвокати здебільшого підтримали законопроект робочої групи ВККА. Статистики такої — щодо думки 33 тис. адвокатів — не існує. У свою чергу на офіційних зборах представників регіональних КДКА та громадських адвокатських організацій цей проект отримав багато зауважень і не був підтриманий, зокрема, членами робочої групи з реформування прокуратури та адвокатури при Президентові.
— В.Висоцький, зокрема, говорив про те, що в проекті не дотримується принцип публічності адвокатури, розкритикував формування НАА з’їздом адвокатів, назвав проект «зарегульованим». З якими з висловлених зауважень ви могли б погодитись, а які, на вашу думку, не відповідають дійсності?
— Від адвокатів, учених, юристів надходить багато пропозицій. Кожен має право й можливість сформулювати їх і подати конкретну норму. Безумовно, є різні точки зору, своє бачення законопроекту. Багато поданих у профільний комітет ВР пропозицій обгрунтовані, але треба пам’ятати, що тепер, після першого читання, їх можуть уносити тільки народні депутати й у дуже короткий строк.
Пропоную всім зацікавленим у доопрацюванні законопроекту взяти участь у дискусії в Академії адвокатури України, яка відбудеться 12 червня, або направити зауваження по електронній пошті, інформація про яку міститься на офіційному сайті академії.
— У чому, на вашу думку, перевага обов’язкового членства в професійній організації, чи зможуть рядові адвокати впливати на ухвалення принципових рішень?
— Одне з головних досягнень цього законопроекту — обов’язковість членства в Національній асоціації адвокатів, яку адвокати, як я вже сказала, відвойовували багато років. З огляду на закладені в проекті повноваження регіональних рад адвокатів, а також інших органів адвокатського самоврядування адвокати будуть захищені та зможуть впливати на ухвалення принципових рішень, звичайно, за наявності активної позиції та бажання брати участь у роботі цих органів. На жаль, сьогодні помітна пасивність адвокатів: вони не з’являються на загальні збори, ігнорують навчальні заходи тощо. Думаю, що внесення норми про проведення регіональних конференцій, а не загальних зборів, базується саме на ситуації, що склалася останніми роками. Обговорення цього питання учасниками круглого столу в світлі міжнародних стандартів свідчить про необхідність забезпечити право кожного адвоката брати участь у самоврядуванні, і практика проведення конференцій демократичним способом є, наприклад, у Київській області. Разом з тим у законопроекті, очевидно, треба чіткіше сформулювати порядок організації регіональних конференцій.
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 3.25 МБ)
Тетяна Варфоломеєва
Матеріали за темою
Україна підписала Любляно-Гаазьку конвенцію
15.02.2024
За рік ринок нерухомості виріс в 1,7 разів
09.02.2024
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!