Помидоры по предоплате
Можно требовать либо передачи товара от продавца, либо возвращения средств
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
28 листопада 2011 року м.Київ
Верховний Суд України у складі:
головуючого — Берднік І.С.,
суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В.,
Григор’євої Л.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І.,
Колесника П.І., Короткевича М.Є., Косарєва В.І., Кривенди О.В.,
Кузьменко О.Т., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Онопенка В.В.,
Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф.,
Пилипчука П.П., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б.,
Редьки А.І., Сеніна Ю.Л., Таран Т.С., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,
Шицького І.Б., Школярова В.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ЗАТ «Тепличний» про перегляд Верховним Судом постанови ВГС від 9.06.2011 в справі №43/308-10, за позовом фізичної особи — підприємця Особи 1 до ЗАТ «Тепличний» про стягнення 237847 грн.,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2010 року фізична особа — підприємець Особа 1 звернувся до суду із позовом до ЗАТ «Тепличний», в якому просив з урахуванням доповнень стягнути з відповідача 174000,00 грн. попередньої оплати, 55234,56 грн. інфляційних втрат, 3% річних від простроченої суми в розмірі 13530,30 грн.
Посилаючись на те, що відповідач не виконав умови договору купівлі-продажу №* від 29.02.2008 в частині поставки товару, за який отримав попередню оплату, та на положення ч.2 ст.693 ЦК, позивач просив задовольнити позов.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.02.2011, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2011, у задоволенні позову відмовлено.
ВГС постановою від 9.06.2011 скасував постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2011 і рішення Господарського суду Харківської області від 14.02.2011 в частині відмови у стягненні із ЗАТ «Тепличний» 174000 грн. попередньої оплати та прийняв нове рішення про задоволення вказаних позовних вимог.
У заяві про перегляд постанови ВГС від 9.06.2011 з підстав, передбачених ст.11116 Господарського процесуального кодексу (далі — ГПК), ЗАТ «Тепличний» , посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень ст.693 та ч.2 ст.530 ЦК, просило скасувати цю постанову, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
До поданої заяви заявник долучив копії постанов ВГС в аналогічних справах: від 18.01.2010 в справі №42/423, від 26.01.2010 в справі №1/300, від 18.03.2010 в справі №15/122, у яких, на його думку, по-іншому застосовано судами касаційної інстанції одні й ті ж норми матеріального права у подібних правовідносинах.
Ухвалою від 16.09.2011 ВГС допустив до провадження господарську справу №43/308-10 для перегляду ВС постанови ВГС від 9.06.2011.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені заявником обставини, ВС вважає, що заява не підлягає задоволенню з нижченаведених підстав.
Відповідно до ст.655 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 663 ЦК передбачає, що продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, установлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, — відповідно до положень ст.530 цього кодексу.
У справі, що розглядається, судами встановлено, що 29.02.2008 між ЗАТ «Тепличний» (продавець) та ФОП Особою 1 (покупець) було укладено договір №*, відповідно до умов якого відповідач зобов’язався передавати, а позивач приймати і оплачувати овочеву продукцію за цінами, вказаними у витратній накладній.
Пунктом 9.1 цього договору передбачено, що договір діє до моменту виконання сторонами всіх взятих на себе зобов’язань.
Згідно із п.5.1 згаданого договору оплата за товар здійснюється в готівковій та безготівковій формах шляхом внесення грошових коштів у касу підприємства або перерахування на розрахунковий рахунок на умовах попередньої оплати, а відвантаження продукції — в термін 60 днів після внесення передплати.
29.02.2008 ФОП Особою 1 (позивачем) здійснено попередню оплату товару (помідорів) в сумі 190000,00 грн. згідно з договором №* від 29.02.2008, що підтверджується прибутковим касовим ордером №**.
Порушивши умови п.5.1 вказаного договору, ЗАТ «Тепличний» (відповідач) тільки 8.06.2008 поставило позивачеві помідори та в кількості лише 2000 кг на суму 16000,00 грн. (видаткова накладна №*** від 8.06.2008).
Частиною 2 ст.693 ЦК передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред’явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов’язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред’явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред’явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі — формі позову.
Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням ч.2 ст.124 Конституції та позиції Конституційного Суду в рішенні від 9.07.2002 №15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст.124 Конституції (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов’язком особи, яка потребує такого захисту.
Скасувавши постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2011 і рішення Господарського суду Харківської області від 14.02.2011 в частині відмови у стягненні з ЗАТ «Тепличний» 174000 грн. попередньої оплати та прийнявши нове рішення про задоволення цих вимог, ВГС свою постанову від 9.06.2011 мотивував тим, що вказані вимоги позивача відповідають положенням ч.2 ст.693 ЦК.
На думку ВС, такий висновок ВГС грунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Крім того, поставивши в поданій заяві про перегляд постанови ВГС від 9.06.2011 питання про скасування цієї постанови в повному обсязі, заявник взагалі не навів мотивів та підстав для скасування постанови у частині відмови в задоволенні вимог про стягнення 55234,56 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 13530,30 грн., нарахованих позивачем відповідно до ч.2 ст.625 ЦК, та не долучив копії конкретних різних за змістом судових рішень, у яких має місце неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Зазначене не дає можливості дійти висновку щодо неоднаковості застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права при вирішенні наведених вимог.
Згідно із ч.1 ст.11126 ГПК Верховний Суд відмовляє у задоволенні заяви про перегляд судових рішень господарських судів, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
За таких обставин подана заява ЗАТ «Тепличний» про перегляд постанови ВГС від 9.06.2011 в справі №43/308-10 не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 11116, 11123, 11124, 11126 ГПК, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні заяви ЗАТ «Тепличний» про перегляд постанови ВГС від 9.06.2011 у справі №43/308-10.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.2 ч.1 ст.11116 ГПК.