Немотивированный отказ
Непредоставление защитнику, только вступившему в дело, времени на ознакомление с его материалами и результатами предварительных процессуальных действий лишает подсудимого права на защиту
Верховний суд України
Іменем України
Ухвала
20 вересня 2011 року м.Київ
Колегія суддів Судової палати в кримінальних справах Верховного Суду України
у складі:
головуючого — Гриціва М.І.,
суддів: Ковтюк Є.І. та Школярова В.Ф.,
за участю прокурора Матюшевої О.В.,
захисників засудженого Особи 8 — Особи 5, Особи 6, Особи 7,
розглянувши в судовому засіданні кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційною скаргою потерпілого Особи 9, касаційними скаргами захисників Особи 10, Особи 1 та Особи 6, касаційною скаргою засудженого Особи 8 на вирок Апеляційного суду Херсонської області від 29.12.2009,
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком Особу 8 , Інформація 1, уродженця та мешканця м.Херсона, громадянина України, такого, що не має судимостей, засуджено за ч.2 ст.185 КК до позбавлення волі на строк 4 роки та за ч.1 ст.263 КК до позбавлення волі нас строк 5 років і на підставі ст.49 КК звільнено від покарання за ці злочини у зв’язку із закінченням строків давності;
за: ч.1 ст.101 КК 1960 року до позбавлення волі на строк 5 років; ч.2 ст.140 КК 1960 року до позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців із конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; ч.2 ст.17 — ч.2 ст.141 КК 1960 року до позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців із конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; ч.1 ст.15 — ч.3 ст.186 КК до позбавлення волі на строк 6 років; ч.3 ст.142 КК 1960 року до позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; п.«а» ст.93 КК 1960 року до позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; пп.6, 12, 13 ч.2 ст.115 КК до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; ч.4 ст.187 КК до позбавлення волі на строк 12 років із конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; ч.1 ст.15 — пп.1, 5, 12, 13 ч.2 ст.115 КК до позбавлення волі на строк 12 років; ч.1 ст.14 — ч.2 ст.187 КК до позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; ч.1 ст.15 — п.13 ч.2 ст.115 КК до позбавлення волі на строк 12 років; ст.348 КК до позбавлення волі на строк 12 років.
На підставі ст.70 КК Особі 8 за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання — довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, з поміщенням у кримінально-виконавчу установу закритого типу.
Постановлено стягнути з: Особи 8 на користь потерпілої Особи 11 25000 грн. на відшкодування моральної шкоди; Особи 8, Особи 12, Особи 13 солідарно на користь Особи 14 540 грн. на відшкодування матеріальної шкоди; Особи 8, Особи 12, Особи 13, Особи 15 та Особи 16 солідарно на користь Особи 17 800 грн. на відшкодування матеріальної шкоди; Особи 8, Особи 18 і Особи 19 солідарно на користь Особи 20 1500 грн. на відшкодування матеріальної шкоди; Особи 8, Особи 12, Особи 21 солідарно на користь Особи 22 9324 грн. 56 коп. на відшкодування матеріальної шкоди; Особи 8 і Особи 23 солідарно на користь Особи 9 1957 грн. 50 коп. на відшкодування матеріальної шкоди; Особи 8 на користь експертних установ судові витрати в розмірі 896 грн. 45 коп.
Як установив суд, злочини були скоєні за таких обставин.
12 серпня 1997 року приблизно о 20.30 Особа 8 знаходився в кафе-барі «Бриз», розташованому на Станіславському шосе в селищі міського типу Білозерка Херсонської області. Там у нього виникла сварка з відвідувачем бару Особою 24, який своїми неправомірними діями фактично ініціював сварку. Суперечка переросла в бійку, під час якої Особа 8 умисно завдав декілька ударів руками по голові та інших частинах тіла Особі 24, що призвели до черепно-мозкової травми із помірно вираженим астенічним синдромом, порушення пам’яті, постійних стійких явищ амнезії, і за цими ознаками відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Уночі 14.01.98 Особа 8 за попередньою змовою в групі з Особою 12 і Особою 13 (засуджені за цей злочин вироком Апеляційного суду Херсонської області від 7.12.2004) в с.Молочному Чаплинського району Херсонської області пробралися в підсобне приміщення обійстя потерпілої Особи 14, що за Адресою 1, звідки таємно викрали 54 курки на загальну суму 540 грн.
Особа 8 попередньо домовився із Особою 12, Особою 13, Особою 15 і Особою 16 (засуджені за цей злочин вироком Апеляційного суду Херсонської області від 7.12.2004) заволодіти майном сім’ї Особи 17. Із цією метою вони приготували спеціальні маски, розподілили між собою ролі, яких мали дотримуватися під час злочину; Особа 8 озброївся обрізом мисливської рушниці. У ніч із 22 на 23.02.98 всі учасники групи прибули до садиби сім’ї Особи 17, розташованої за Адресою 2, і проникли в гараж, де намагалися відкрито заволодіти майном. Усередині гаража Особа 8 завдав удар прикладом обріза рушниці по тілу Особи 25, який там знаходився, і почав домагатися видачі майна. Проте завершити задумане не зміг з незалежних від його волі причин, оскільки потерпілому вдалося втекти і покликати людей на допомогу.
У ніч із 23 на 24.02.98 Особа 8 в тому ж складі групи, з тією ж метою та з використанням тих же засобів і знарядь розбили шибку у вікні й проникли в будинок Особи 25, де стали шукати гроші та інші цінні речі. Однак довести до кінця злочин не змогли, позаяк злякалися криків Особи 17, яка вибігла з будинку на вулицю і стала кликати людей на допомогу.
Особа 8, Особа 12, Особа 21 (засуджений за цей злочин тим же вироком, що й Особа 12) та невставлена особа попередньо домовилися напасти і заволодіти майном сім’ї Особи 22. Озброївшись двома обрізами мисливської рушниці, один з яких мав Особа 8, і газовим пістолетом, у ніч з 24 на 25.07.98 Особа 8 та інші учасники групи прибули до будинку потерпілих за Адресою 3. Натягнули на обличчя завчасно заготовлені маски й увірвалися в будинок. Усередині стали завдавати удари руками і ногами по різних частинах тіла Особи 26, пригрозили йому та його дружині Особі 22 зброєю, зв’язали їх, завдавши перед тим удар сковорідкою по голові Особі 22, від якого вона знепритомніла. Після цього заволоділи грошима потерпілих у сумі $2150, коштовностями, побутовою технікою та іншим майном на загальну суму 10434 грн. 56 коп.
15 листопада 1998 року приблизно о 22.00 на дискотеці в будинку культури с.Григорівка Чаплинського району Херсонської області Особа 8 затіяв сварку з Особою 27 і на грунті особистих неприязних відносин умисно завдав удар ножем у ліву частину живота, спричинивши колото-різану, проникаючу в черевну порожнину рану, поєднану з ушкодженням шлунка, яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.
У ніч із 11 на 12.06.99 Особа 8 за попередньою змовою в групі з Особою 18 і Особою 19 (засуджені за цей злочин вироком Апеляційного суду Херсонської області від 7.12.2004) в с.Хлібодарівка Чаплинського району Херсонської області проникли в належну потерпілій Особі 20 крамницю і таємно викрали звідти касовий апарат та продукти харчування на загальну суму 2368 грн. 90 коп.
Особа 8, Особа 28, Особа 29 і Особа 30 (засуджені за цей злочин вироком Апеляційного суду Херсонської області від 7.12.2004) попередньо домовилися напасти на сім’ю Особи 31 і заволодіти їх майном. Для втілення свого задуму озброїлися металевими палицями, а Особа 8 — обрізом мисливської рушниці, та приготували маски на обличчя. 6 січня 2000 року всі учасники групи прибули до обійстя Особи 31, розташованого за Адресою 4. Особа 29 залишився біля будинку пильнувати безпеку, а інші учасники групи натягнули на обличчя маски й увірвалися всередину будинку. Там стали завдавати удари металевими палицями по тілу Особи 31 та Особи 32. Домагаючись видачі грошей і коштовностей, погрожували вогнепальною зброєю, вистрілили у двері однієї з кімнат. Під час нападу Особа 8 здійснив постріл із обріза мисливської рушниці в ліву частину грудей Особи 32 й із корисливих мотивів умисно вбив його.
Восени 1997 року Особа 8 без передбаченого законом дозволу придбав на Центральному ринку м.Херсона вогнепальну зброю — обріз мисливської рушниці, яку носив при собі, зберігав і використав у злочинах проти власності сімей Особи 17, Особи 22 та Особи 32.
У середині серпня 2001 року Особа 8 разом із Особою 23 (засуджений тим же вироком, що й Особа 12, Особа 13 та інші) незаконно придбали в мешканця с.Отрадокам’янка Бериславського району Херсонської області (кримінальна справа щодо якого була закрита) автомат АКС-74 і 153 патрони до нього та запал до гранати. Перевезли зброю та боєприпаси у квартиру за Адресою 5 і там зберігали їх без відповідного дозволу.
Уночі 17.09.2001 Особа 8 і Особа 23 вирішили скоїти розбійний напад на приватного підприємця Особу 33. Для цього Особа 8 озброївся вогнепальною зброєю — пістолетом «МЕ-38 Компакт», а Особа 23— саморобним вогнепальним пістолетом та ручною осколочною гранатою Ф-1. Також для реалізації задуманого нападу Особі 34 і Особі 23 потрібно було роздобути транспортний засіб. Тому, готуючись до нападу на Особу 33, вони вирішили аналогічним способом заволодіти будь-яким автомобілем. Для цього на вулиці 200-річчя Херсона зупинили автомобіль-таксі марки ВАЗ-21011, за кермом якого був Особа 35, і сказали відвезти їх у с.Степанівку. Адреса 6 Особа 8 і Особа 23 попросили Особу 35 зупинитися. Там вони вийшли з автомобіля, відійшли в сторону і для того, щоб полегшити заволодіння автомобілем, умовилися вбити Особу 35; при цьому Особа 8 погодився на ці дії як особа, яка раніше вчинила умисне вбивство. Уточнили, хто які дії виконуватиме під час вбивства, і повернулися до автомобіля. Особа 23 сів на заднє сидіння, приставив саморобний пістолет до голови Особи 35 і вистрілив. Особа 8, який сидів на місці пасажира спереду, перетягнув тіло Особи 35 на своє місце, після чого Особа 23 сів за кермо автомобіля. Вони відвезли тіло Особи 35 у лісопосадку біля с.Музиківки Білозерського району Херсонської області. У тому місці витягнули тіло з автомобіля й затягли його в глибину посадки. Там Особа 8 з пістолета «МЕ-38 Компакт», а Особа 23 із саморобного пістолета, зробили по декілька пострілів у голову та інші частини тіла Особи 35 і, таким чином, завершили задумане ними вбивство.
Після цього Особа 8 і Особа 23 заволоділи автомобілем Особи 35 і поїхали на ньому до місця проживання Особи 33 — будинку за Адресою 7, завершувати розбійний напад на нього. Проте здійснити цей напад не змогли, оскільки на стадії підготовки їм у цьому завадили працівники Державної автомобільної інспекції Особа 37, Особа 38 і Особа 39, які 18.09.2001 приблизно о 3.30 виконували свої службові обов’язки на виїзному посту ДАІ, розташованому на дорозі зі сторони с.Музиківки Білозерського району.
У той час Особа 37, Особа 38 і Особа 39 побачили, як зі сторони с.Музиківки на значній швидкості рухався автомобіль, у якому знаходилися Особа 23 і Особа 8. Жестом регулювальника працівники міліції наказали зупинити автомобіль, проте Особа 23 і Особа 8 не виконали тієї вимоги і стали втікати. Особа 37, Особа 38 і Особа 39 на службовому автомобілі почали їх переслідувати. Бажаючи уникнути затримання, Особа 8, як особа, яка раніше вчинила умисне вбивство, разом із Особою 23 вирішили вбити працівників міліції, обравши для цього спосіб, що є небезпечним для життя багатьох осіб. При цьому вони розуміли, що посягають на життя двох і більше осіб і, зокрема, працівників правоохоронних органів у зв’язку із виконанням ними службових обов’язків. Із цією метою Особа 23, який був за кермом автомобіля, дістав гранату Ф-1 і передав її Особі 34. Той привів її в бойову готовність і через вікно автомобіля, у якому перебував, кинув під колеса автомобіля працівників міліції. Граната вибухнула, але на безпечній відстані, внаслідок чого смерть Особи 37, Особи 38 і Особи 39 не настала з незалежних від волі Особи 8 причин.
Утікаючи від переслідування, приблизно о 4.00 тієї ж доби Особа 23 не впорався з керуванням автомобілем і на перехресті доріг при в’їзді в с.Степанівка Херсонської області з’їхав на узбіччя, вискочив з автомобіля і втік. Особа 8 не зміг втекти і тому залишався біля автомобіля. Коли до нього став наближатися працівник міліції Особа 39, щоб затримати його, Особа 8, не бажаючи цього, з метою позбавити життя працівника правоохоронного органу у зв’язку із виконанням ним службових обов’язків, із саморобного пістолета, якого йому перед тим передав Особа 23, вистрілив у Особу 39, спричинивши тяжке тілесне ушкодження — сліпе проникаюче вогнепальне кульове поранення черевної порожнини, поєднане з ушкодженням печінки.
Учиняючи злочини проти життя Особи 35, Особи 37, Особи 38 і Особи 39, Особа 8 незаконно придбав, зберігав, носив, передав вогнепальну зброю та боєприпаси, які були використані як знаряддя злочину в посяганнях проти цих осіб.
У касаційній скарзі засуджений Особа 8 зазначив, що суд неповно, однобічно і необ’єктивно дослідив фактичні обставини справи. Вважає, що справа розглядалася з обвинувальним ухилом; суд надавав перевагу доказам обвинувачення, проігнорував докази захисту, що доводили протилежне, знехтував даними про фальсифікацію окремих доказів. Також покликається на те, що суд не допитав ряд свідків, не оглянув речові докази, не дослідив даних висновків судових експертиз і не з’ясував суперечностей між ними, не врахував віктимної поведінки потерпілих Особи 24 і Особи 27, не дослідив доказів обвинувачення в незаконному придбанні мисливської рушниці. Вважає вирок належно немотивованим, таким, що грунтується на здогадках, припущеннях, суперечливих і непослідовних судженнях. Посилається на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону. Зокрема, на те, що суд не розглянув і не дав належної оцінки порушенням, допущеним під час його затримання, проведення оперативно-розшукових заходів, у тому числі пов’язаних із його розшуком і незаконним перебуванням у слідчому ізоляторі. Вказує на розгляд справи незаконним складом суду, на обмеження його в часі під час виступу в судових дебатах і в останньому слові, на фіксування окремих процесуальних документів українською мовою, яка йому незрозуміла. Зазначає, що суд порушив його право на захист, а саме, прийнявши відмову від адвоката, який, на його думку, був пасивним у захисті його інтересів, та допустивши до участі іншого захисника, адвоката Особу 10, не дав новому захисникові достатньо часу, щоб підготуватися до належного захисту. На думку Особи 8, суд неправильно розв’язав цивільні позови потерпілих, не врахував його майнового стану, заяви потерпілого Особи 9 про добровільне відшкодування шкоди, усупереч закону відкликав виконавчі листи. Зазначає, що при визначенні покарання суд не надав значення конкретним обставинам справи, позитивним даним про його особу, обставинам, що впливають на покарання, через що визначив невиправдано суворе покарання. Просить скасувати вирок і направити справу на новий судовий розгляд.
Захисник Особа 1 у своїй касаційній скарзі зазначила, що вирок суду є необгрунтованим, незаконним, надто суворим, таким, що постановлений з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. На підтвердження своїх доводів посилається на те, що захист Особи 8 здійснював адвокат, від якого підсудний упродовж судового розгляду неодноразово відмовлявся через неналежне виконання обов’язків захисника. Вважає, що за злочин проти власності Особи 33 суд призначив покарання, яке виходить за межі дозволеного розміру, передбаченого ст.68 КК. Також наводить інші доводи, аналогічні тим, що викладені в касаційній скарзі засудженого Особи 8. Просить скасувати вирок і направити справу на новий судовий розгляд.
Захисник Особа 10 у своїй касаційній скарзі зазначив, що суд хоча й допустив його, Особу 10, до участі у справі, але тим, що не дав можливості ознайомитися з матеріалами справи, відразу після цього завершив судове слідство і відкрив судові дебати, в яких він не зміг виступити із захисною промовою, порушив право Особи 8 на захист. Просить скасувати вирок і направити справу на новий судовий розгляд.
У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи, зазначив, що суд неправильно застосував кримінальний закон, оскільки призначив додаткове покарання — конфіскацію майна — за злочин, передбачений ч.2 ст.140 КК 1960 року, санкція якої на час скоєння злочину не передбачала такого виду покарання. Також послався на те, що суд порушив право на захист Особи 8 і навів аргументи, аналогічні тим, що викладені в касаційній скарзі захисника Особи 10. Просить скасувати вирок і направити справу на новий судовий розгляд.
Потерпілий Особа 9 у своїй касаційній скарзі доводить, що вбивство його сина Особи 35 скоїв Особа 23, а не Особа 8, тому просить не карати Особу 8 за цей злочин. Уважає, що суд не врахував того, що Особа 8 добровільно відшкодував завдану йому шкоду, а також не зважив на інші обставини, що пом’якшують покарання, через що визначив засудженому надто суворе покарання та, крім того, безпідставно поклав на нього обов’язок ще раз відшкодовувати шкоду. Просить скасувати вирок, виділити в окреме провадження кримінальну справу щодо вбивства Особи 35 і направити її на новий судовий розгляд. Цивільний позов просить не розглядати.
Захисник Особа 6, посилаючись на доводи, схожі до тих, що наведені в касаційній скарзі адвоката Особи 10, просить скасувати вирок і направити справу на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, прокурора Матюшеву О.В., яка підтримала доводи касаційного подання, а також просила задовольнити касаційні скарги засудженого Особи 8 і його захисників у частині порушення права на захист підсудного, пояснення захисника Особи 5, який просив задовольнити касаційні скарги захисника Особи 10 та засудженого і послався при цьому на доводи цих скарг, пояснення захисника Особи 6, яка, крім доводів поданої нею касаційної скарги, просила пом’якшити покарання засудженому, обмежившись відбутим строком призначеного покарання, пояснення захисника Особи 7, яка підтримала доводи касаційних скарг, поданих на користь засудженого, пояснення засудженого Особи 8, які за змістом та суттю аналогічні доводам його касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання та касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про таке.
1. Обвинувачення, яке висунуте проти Особи 8, було предметом двох судових розглядів по суті, за наслідками яких Апеляційний суд Херсонської області постановив два обвинувальні вироки: перший — 7.12.2004, другий — 20.04.2007. Ці судові рішення під час перегляду справи в порядку касаційного провадження були скасовані ухвалами колегій суддів Судової палати в кримінальних справах Верховного Суду від 11.05.2006 і 8.04.2008 відповідно.
Першого разу інтереси засудженого Особи 8 захищала адвокат Особа 41, яка брала участь у розгляді справи зі стадії досудового слідства й до касаційного перегляду. Оскільки Особа 41 через хворобу не змогла взяти участь у касаційному розгляді справи, інтереси Особи 8 на цій стадії провадження захищав адвокат Особа 42. Після скасування вироку від 7.12.2004, в процесі нового судового розгляду права та інтереси Особи 8 захищали адвокати Особа 43 і Особа 44. Коли ж був скасований вирок від 20.04.2007 і справу направили на новий судовий розгляд, постановою судді від 6.10.2008 до участі у справі був допущений захисник Особа 45. 27 жовтня 2008 року за клопотанням Особи 8 суд допустив до участі в справі як захисника Особу 6, яка позиціонувала себе як фахівець у галузі права, та Особу 1, дружину засудженого. Після допуску до участі у справі, Особа 6 заявила клопотання про те, щоб надати їй час і можливість ознайомитися із матеріалами кримінальної справи для того, щоб вона могла захищати Особу 8. Суд погодився із цим клопотанням і відклав розгляд справи на 10.11.2008. 17 листопада 2008 року суд задовольнив клопотання Особи 8 про заміну адвоката Особи 45 на іншого захисника. Підставами для заміни підсудний назвав те, що захисник Особа 45 належно не виконував покладені на нього функції. З 1.12.2007 за призначенням суду інтереси Особи 8 став захищати адвокат Особа 46. 15 грудня з тих же підстав Особа 8 заявив клопотання про відмову від адвоката Особи 46. Суд відмовив у задоволенні цього клопотання, пославшись на безпідставність доводів, а також на передбачені ст.45 КПК положення про обов’язкову участь захисника в разі пред’явлення обвинувачення у злочині, санкція якого передбачає довічне позбавлення волі.