Замкнене коло реформ

Депутати вирішили «перечитати» головні законопроекти, націлені на зміни в третій гілці влади

Народні обранці, очевидно, вирішили, що вітер непродуманих змін гірший за повний штиль, і 21 жовтня в будівлі під куполом за­бракували результат копіткої праці членів Ко­мітету ВР з питань правосуддя — проект рекомендацій до парламентських слухань щодо стану здійснення правосуддя.

Народні обранці, очевидно, вирішили, що вітер непродуманих змін гірший за повний штиль, і 21 жовтня в будівлі під куполом за­бракували результат копіткої праці членів Ко­мітету ВР з питань правосуддя — проект рекомендацій до парламентських слухань щодо стану здійснення правосуддя. Чи то вектор реформ не припав депутатам до душі, чи просто вони вирішили не квапитися з їх ухваленням, — так чи інакше того ж дня на засіданні профільного комітету його представники вирішили скасувати своє попереднє рішення стосовно схвалення законопроектів «Про судоустрій України» та «Про статус суддів», мотивуючи це необхідністю врахувати доробок парламентських слухань.

Разом з тим законодавці поспілкувалися з 23 претендентами на безстрокове обрання і переведення до інших обителей Феміди. Трьом народні обранці відмовили в пожиттєвій «перепустці», а двом — відстрочили надання рекомендацій.

 

Крок уперед чи два назад?

 

Ще на початку засідання перший заступник голови комітету Юрій Кармазін роздав усім присутнім проект рішення. У документі було зазначено, що ще 18 червня минулого року комітет схвалив проекти про внесення змін до законів «Про судоустрій України» та «Про статус суддів» для розгляду парламентом у другому читанні.

Разом з тим повідомлялося, що за ініціативою Верховного Суду 15 січня 2009 року Верховна Рада призначила парламентські слухання на тему «Про стан правосуддя в Україні», які відбулися 18 березня. Учасники цих слухань рекомендували змінити редакцію кількох десятків ключових положень вищезгаданих проектів і доповнити їх новими нормами.

Принагідно нагадаємо, що згодом депутати вирішили підбити підсумки цих дебатів, схваливши проект рекомендацій до парламент­ських слухань, в якому ви­значено 15 проблемних питань, котрі «негативно характеризують стан правосуддя». Також у цьому документі парламенту пропонувалося прийняти рі­шення про одноразове відхилення від процедури розгляду в другому читанні законопроектів відповідно до ст.50 Регламенту ВР з метою врахування пропозицій та поправок до цих документів, отриманих після весіннього обговорення.

Проте, як наголошувалося, 21 жовтня згаданий проект у будівлі під куполом було відхилено. «Таким чином, станом на сьогодні­ш­ній день не діє механізм, який дозволив би Верховній Раді під час розгляду цих проектів урахувати доробок парламентських слухань, ініційованих Верховною Радою як єдиним органом законодавчої влади на прохання керівництва судової влади, чию діяльність пропонується врегулювати зазначеними законопроектами», — йшло­ся в проекті рішення.

Водночас у запропонованому документі відзначалося, що на 12 грудня цього року призначене засідання Європейської комісії «За демократію через право», в порядку денному якого значиться оприлюднення висновку щодо цих проектів. Причому в проекті документа йдеться «про невідповідність європейським стандартам низки елементів передбаченого законопроектами порядку управ­ління судами, дисциплінарної відповідальності суд­дів», а також містяться рекомендації переглянути відповідні положення.

Відтак більшістю голосів члени комітету вирішили скасувати своє попереднє рішення щодо схвалення проектів для розгляду їх парламентом у другому читанні, аби незабаром повернутися до їх повторного аналізу.

 

Правосуддя без кутка

 

Покінчивши з законотворчою формальність, комітетники взялися за формування суддівського корпусу. Зокрема, в ході спів­бесід з кандидатами на переведення до інших обителей Феміди особливу увагу нардепи приділили Юрієві Рецебуринському з Апеляційного суду Донецької області, який мав намір стати представником Вищого адміністративного суду.

Очевидно, після розповіді про шалені статки і розкішне життя представника адміністративної юсти­ції Олега Бачуна, яку парламентарі почули на минулому засіданні, цього разу вони вирішили більш детально розгледіти «аксесуари» мантієносців. Зокрема, Вадим Колесніченко попросив Ю.Рецебуринського продемонструвати свій мобільник. Як виявилося, претендент на перехід до вищого спеціалізованого суду має звичайний телефонний апарат без жодних натяків на помпезність.

У свою чергу Ю.Кармазін акцентував увагу на якісних показниках роботи судді, зокрема на змінених і скасованих вердиктах, кількість яких, на думку депутата, є завеликою. Сам же кандидат зауважив, що за 10 місяців поточного року зі 101 розглянутої ним справи було скасовано вердикти лише в 3 із них. Окрім того, він зауважив, що провів аналіз змінених рішень і зробив відповідні висновки.

Тоді Ю.Кармазін запитав у представника Апеляційного суду Донецької області: чи забезпечений він житлом у столиці? Адже на минулому засіданні комітету, коли аналізували проект головного фінансового закону на наступний рік, керманич ВАС Олександр Пасенюк відзначав, що витрати на придбання квартир для мантієносців ані ниніш­нім, ані майбутнім кошторисом не передбачені. Тому перший заступник голови парламентського підроз­ділу підрахував, що один перехід кандидата до іншої обителі Феміди буде коштувати близько 1 млн грн. «Один переїзд судді — це катастрофа для держави», — підсумував народний обранець.

Сам же Ю.Рецебуринський висловив сподівання, що його квартирне питання буде вирішено «в межах правового поля».

На захист судді виступив заступник керманича ВАС Михайло Цуркан, за словами якого, матеріали справи цього кандидата готувалися ще два роки тому, коли не було проблем з фінансуванням третьої гілки влади. Також він припустив: якщо показники бюджету будуть змінені, то заробітної плати мантієносця буде достатньо для того, аби спершу орендувати житло, позаяк «криза ж не вічна».

У підсумку депутати вирішили, що претендент на перехід до вищої інстанції у фінансових негараздах держави не винен, і під­тримали його кандидатуру.

 

Виборчий «хвіст»

 

До тих, кому депутати відмовили в рекомендаціях на безстрокове обрання, потрапила представниця Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим Леся Українець, повноваження якої закінчилися ще у квітні 2007 року. Як поінформував нардеп Юрій Бут, 19 березня минулого року через наявність нарікань на її роботу депутати вирішили провес­ти перевірку скарг, а 18 січня нинішнього року розгляд її кандидатури знову відклали. Була проведена повторна перевірка.

Суть претензій до роботи мантієносиці зводиться до такого. За словами представника комітету Андрія Сенченка, який уходив до складу робочої групи, котра вивчала нарікання на діяльність Л.Українець, у 2006 році, коли проходили вибори голови і депутатів одного з кримських міст, територіальна виборча комісія не змогла підбити підсумки голосування. Водночас комісія сусіднього міста підрахувала результати народного волевиявлення. Згодом відповідне рішення було оскаржено до Ленінського районного суду АРК, однак суддя, на переконання доповідача, вирішила, що вибори були проведені належним чином, й «узаконила таку узурпацію влади». Тому А.Сенченко порадив судді підшукати собі іншу професію та зауважив: «З таким «хвостом» вершити правосуддя неможливо!»

Принагідно зауважимо, що прізвище представниці Ленінського районного суду АР Крим фігурувало ще в одній історії. 20 березня 2008 року, на пленарному засіданні парламенту, Сергій Ківалов зачитав проект постанови ВР щодо обрання суддів, у якому було два прізвища суддів, які на засіданні комітету не отримали рекомендацій, серед них — ім’я представниці Ленінського райсуду. Тоді цей інцидент отримав продовження у вигляді звернення депутатів до Голови ВР з пропозицією у зв’язку з незадовільною роботою відкликати С.Ківалова з посади керманича Комітету ВР з питань правосуддя.

Пізніше народні послан­ці провели відповідну перевірку. Як виявилось, у переддень пленарного засідання один з працівників секретаріату допустив технічну помилку, внаслідок чого до проекту постанови потрапили два прізвища служителів Феміди, які не отримали рекомендацій. Згідно з поясненнями коменданта парламенту, ці судді до будівлі під куполом узагалі не допускалися. Відповідно до проїзних документів вони поїхали додому відразу по закінченні за­сідання комітету. Відтак парламентарі вирішили не ловити один одного на помилках і назвали цей інцидент «технічною хибою».

 

Відповідальність на трьох не ділиться

 

Сама винуватиця обговорення поінформувала, що згадану виборчу справу розглядала не сама, а колегіально. За словами Л.Українець, окрім неї, до складу колегії входив голова і заступник голови суду, які, на відміну від неї, вдало здолали комітетський «бар’єр» і пішли працювати до апеляційної інстанції. При цьому жодних питань до них на засіданні парламентського підрозділу не виникало.

Водночас претендентка на безстрокову «путівку» розповіла, що спершу за­значену справу мала роз­глядати її колега, яка і проявила ініціативу стосовно створення колегії. Крім цього, на переконання судді, до складу колегії, в якій її призначили головуючою, вві­й­шли два досвідчені ман­тієносці, тому «зводити рахунки» з нею — несправедливо.

Слід також зазначити, що згадане рішення Ле­нінського районного суду АРК так і не було оскаржене.

У свою чергу секретар комітету Анжеліка Лабунська звернула увагу кандидатки на те, що, якщо та була із чимось не згодна, то відповідно до закону, мала написати окрему думку. Мантієносиця цього не зробила.

А ось Святослав Олійник обурився з приводу того, що нині практично нівелювалося поняття колективного розгляду справ, оскільки в колегіях суддів, на його переконання, все вирішує один служитель Феміди.

А.Сенченко, якого за­просили приєднатися до дискусії, наголосив на тому, що спершу скарга надійшла на дії головуючої в цій колегії, тобто на суддю Л.Українець. Також він нагадав, що внаслідок ухва­лення Ленінським районним судом АРК цього рішення «з 2006 року необрана особа, узурпувавши владу, працює мером міста».

В.Колесніченко зробив акцент на «подвійних стандартах» під час розгляду суддівських кандидатур. Він запропонував розібратись у тому, чому до інших двох колег Л.Українець, які ввійшли до складу колегії, не було претензій. «Потрібно щось вирішувати чи з тими суддями, чи з цієї суддею», — порадив парламентар.

Солідарним з ним був і Ю.Кармазін, який запропонував задля справедливості бути послідовними і ставити питання про відповідальність інших двох учасників слухання цієї справи. Погодився з цим і С.Ківалов, який запропонував очолюваному ним органу відповідно прореагувати, а саме — доручити комусь із депутатів підняти матеріали справ колег Л.Українець і ще раз усе ретельно вивчити. У разі підтвердження інформації слід уносити відповідні подання до Вищої ради юстиції.

Водночас голова парламентського підрозділу поцікавився думкою з цього приводу присутнього на засіданні очільника Ради суддів Петра Пилипчука. Останній зауважив, що по суті справи сказати нічого не може, оскільки її не бачив, утім, має відчуття, що відбувається «щось неправильне». На його переконання, в такий спосіб ко­мітет заднім числом «де-факто виносить своє рішення поверх прийнятого судового рішення», незалежно від того, правильне воно чи ні.

Після тривалих дискусій парламентарі все ж вирішили залишити Л.Українець без рекомендації.

 

Ухвала під політичну копірку

 

Схожа ситуація склалась і з представником Андрушівського районного суду Житомирської області Вік­тором Брагіним. Як повідомлялося, його кандидатуру двічі розглядали на засіданнях парламентського підрозділу — в минулому і нинішньому роках. За словами Ю.Бута, причиною відстрочення надання цьому кандидату пожиттєвої «путівки» стала скарга на його роботу від нардепа Сергія Пашинського. Водночас доповідач розповів, що відповідне подання стосовно притягнення В.Брагіна до дисциплінарної відповідальності вже бу­ло предметом розгляду ККСЗС Житомирського окру­гу й остання вирішила закрити провадження в справі.

Як виявилося, вердикт цього служителя Феміди, який викликав низку нарікань, також має політичний слід. За словами А.Лабунської, суддя скасував рішення з’їзду відомого політичного блоку.

Сам же претендент на безстрокове обрання пояснив, що позов стосувався повноважень депутатів обласної ради і на той час ТВК не визнавала рішення з’їз­ду політичної партії. «Своє рішення я виніс у межах рішення ТВК», — переконував присутніх В.Брагін. Він визнав, що в постановленій ним ухвалі допустив помилку, а вже вранці наступного дня, усвідомивши це, її скасував. Водночас мантієносець просто-таки шокував депутатів, зізнавшись у тому, що «переписав» згадану ухвалу з рі­шення Печерського райсуду м.Києва. На переконання представника Андрушівського районного суду, його вердикт був скасований апеляційною інстанцією лише тому, що на той час рішення ТВК було оскаржене, а згодом скасоване.

У свою чергу А.Лабунська вказала судді на те, що «завдяки його рішенню й ухвалам Житомирська область 3 місяці «стояла на вухах». Побіжно секретар комітету зауважила: «Доки ми не навчимо суддів не втручатись у рішення політичних партій, нічого доброго в цій країні не буде».

Солідарним зі своєю колегою та соратницею по партії був Валерій Писаренко. Депутат обурювався з приводу того, що служитель Феміди «цинічно» переписав ухвалу іншого суду. Разом з тим володар мандата запропонував своїм колегам зайняти принципову позицію «і зробити добру справу для майбутнього виборчого процесу». За його словами, судді мають зрозуміти, що бодай один крок в бік тої чи іншої політичної сили, а не у бік правосуддя буде жорстоко каратися.

Урешті-решт члени ко­мітету вирішили провчити суддю, який допустив ляпсус, і відмовили йому в рекомендації.

 

Ольга КИРИЄНКО