Український Монте-Крісто

Його повернення в Україну може зіпсувати політичну кар’єру Ю.Тимошенко

Павла Лазаренка в Україні вважають символом тотальної корупції, яка процвітала в країні в 1990-х роках. Сьогодні колишній Премє’р-міністр, який відбуває покарання за океаном, активно роздає інтерв’ю і будує амбітні плани.

Павла Лазаренка в Україні вважають символом тотальної корупції, яка процвітала в країні в 1990-х роках. Сьогодні колишній Премє’р-міністр, який відбуває покарання за океаном, активно роздає інтерв’ю і будує амбітні плани.

«Звинувачений поводився кричуще»

Зокрема, він не приховує, що має намір після звільнення повернутися в Україну, на орбіти великої політики. Відповідаючи на запитання, коли можна чекати на його повернення, П.Лазаренко відповів: «Це лічені місяці, а можливо, й тижні».
На чому ж грунтується віра каліфорнійського в’язня в щасливе повернення на батьківщину?
Нагадаємо, що в серпні 2006 року Федеральний окружний суд Сан-Франциско засудив П.Лазаренка до дев’яти років ув’язнення і зобов’язав виплатити штраф у розмірі $10 млн. Не допомогло навіть те, що довелося частково визнати свою вину, тобто зізнатися, що все-таки «трохи» крав.
У США П.Лазаренка звинувачено у використанні службового становища для створення підпільної міжнародної мережі банківських рахунків для відмивання доходів, отриманих за допомогою тіньових схем від операцій з природним газом, нерухомістю, а також від аграрного та іншого бізнесу в Україні. Також американці звинувачують його в незаконному перерахуванні в банки Сполучених Штатів $114 млн. Коментуючи рішення суду, американський федеральний прокурор заявив: «Звинувачений поводився кричуще: він зловживав владою, щоб здобути собі десятки мільйонів доларів за рахунок українського народу, а потім намагався скористатися з нашої (американської) банківської системи, аби приховати свої злочинні набутки».

Наслідив по всьому світу

Проте 9 років тюрми й $10 млн штрафу — це ще не все. Американське правосуддя продовжує роботу: наприкінці минулого року представник прокуратури штату Колумбія заявив, що арештовано всі відомі слідству активи, кошти й майно П.Лазаренка як у США, так і за межами цієї країни, включаючи Швейцарію, Ліхтенштейн, Литву, інші європейські й карибські офшори. За даними судових органів США, сума арештованих коштів становить не менше ніж $272 млн.
На думку вітчизняних експертів, початок виконання постанови колумбійського окружного суду США про арешт коштів на офшорних (неамериканських) рахунках П.Лазаренка підтверджує намір судових органів США розслідувати його діяльність по всьому світу, не обмежуючись територією Сполучених Штатів, де, до речі, український корупціонер має рахунки в 12 банках, через які він «перекачував» значні кошти. Лише перелік назв розкиданих по світу банківських установ, де до кращих днів вирішив зберігати свої кошти колишній Прем’єр України, займає чимало місця на папері. Як відомо, близько $400 млн, які належать йому, вже знайдено в Женеві, за що швейцарський суд призначив йому покарання у вигляді 18 місяців умовно.
А скільки лазаренківських грошей і майна ще не знайдено — з тих, що належать не лише йому, а і його синові Олександру, дочкам Лесі та Катерині, двом дружинам — колишній і теперішній?..

Корупціонер проти корупції

Американські судові органи, схоже, поки П.Лазаренко відбуває покарання, мають намір предметно розслідувати діяльність екс-прем’єра всюди, де він устиг наслідити. Щоправда, вони не зможуть встановити достеменно, скільки грошей із державної казни прилипло до його рук. Як і походження всіх його мільйонів, адже чиновник (а П.Лазаренко, якщо уважно вивчити його біографію, бізнесом нібито й не займався), навіть найвищого рівня, ніяк не може заробити сотні мільйонів доларів. Свою причетність до бізнесу він категорично заперечував. «Що стосується мене особисто, то я рішуче заявляю: ні я, ні мої діти, ні родичі не причетні до жодної з комерційних структур», — рішуче заявляв Лазаренко-Прем’єр ще в травні 1997 року. До речі, заповнюючи перед парламентськими виборами 1998 року декларацію про доходи, він вписав настільки скромні цифри, що будь-хто інший, зважаючи на те, що за кордоном на той час уже почали з’являтися численні публікації, в яких П.Лазаренка називали головним корупціонером у країні, на його місці провалився б від сорому крізь землю. «В урядових структурах корупції нема», — казав він тоді.

Банда Матроса

Зовсім інше стверджує колишній радник екс-прем’єра, який нині проживає у США, Петро Кириченко: «Починаючи з 1993 року Лазаренко уклав домовленості про 50% прибутків компанії та 50% прав власності на неї з незліченною кількістю торговців, які хотіли мати справи в багатій Дніпропетровській області». Утім, це лише незначна частина тіньової біографії П.Лазаренка. Проте каліфорнійський в’язень досі продовжує вдавати, що нібито постраждав як «борець із режимом Кучми», розраховуючи на те, що дехто засумнівається: а може, й справді цей Лазаренко «білий і пухнастий», як він намагається переконати громадян?
Спробуємо нагадати дещо з цікавої та багатої на події біографії екс-прем’єра.
Мабуть, уже й сам Павло Іванович забув, хто такий Матрос, якого часто згадують у публікаціях
про діяння колишнього Прем’єр-міністра?
Ще з початку 1970-х, протягом майже 10 років на Дніпропетровщині діяло велике кримінальне угруповання під керівництвом Олександра Мільченка на прізвисько Матрос. Ось що пригадав Олексій Баганець, який у 1980-х роках працював слідчим Генпрокуратури з особливо важливих справ: «Банда Матроса займалася здирством, грабежами, розбійними нападами, вбивствами... Фактично полюванням на кооператорів, перших наших бізнесменів. Деякі з них тоді зникли безвісти. У нас були свідчення, хоча ми цього не довели, що деяких бізнесменів, котрі відмовлялися платити Матросу данину, вбивали».

Смерть у слідчому ізоляторі

До кінця 1970-х Матрос уже став загальновизнаним кримінальним авторитетом. Його друзями, зокрема, були можні чиновники й високі міліцейські чини Дніпропетровська, а також такі відомі люди, як олімпійський чемпіон, штангіст Султан Рахманов і чемпіон світу з боксу Віктор Савченко. Однак у період «андроповських чисток» Матроса було засуджено, і він відсидів у тюрмі 12 років. До рідного Дніпропетровська злодій у законі О.Мільченко, набувши солідного тюремного досвіду, повернувся у вересні 1995 року. З його поверненням у місті відбувається відстрілювання кримінальних авторитетів. Бандити гинуть один за одним, і вже через рік Матрос знову повертає собі статус загальновизнаного авторитета дніпропетровського кримінального світу. Вважається, що саме тоді їхні шляхи перетнулися. За деякими версіями, через О.Мільченка (як повiдомляла «Україна кримiнальна») Павло Іванович вийшов на донецьку банду Кушніра. Як було встановлено у квітні 2003 року Апеляційним судом Луганської області, на рахунку цієї банди — резонансні вбивства голови правління «ІСД» Момота, впливового донецького бізнесмена, президента футбольного клубу «Шахтар» Ахатя Брагіна, народного депутата Євгена Щербаня, а також колишнього голови НБУ Вадима Гетьмана. Замовником убивств Є.Щербаня і В.Гетьмана суд, як відомо, визнав П.Лазаренка. Трьох виконавців убивств засуджено до довічного ув’язнення, ще 5 отримали від 11 до 15 років тюрми. Сам Кушнір помер у слідчому ізоляторі в 1998 році.

Життя «за поняттями»

Те, що О.Мільченко безпосередньо контактував з П.Лазаренком, підтвердив, зокрема, П.Кириченко. У своїх показаннях на суді він заявив, що на рахунок О.Мільченка в один із банків Антигуа в 1997 році було переказано близько $1,5 млн. Трохи пізніше на банківський рахунок дружини Матроса було зроблено ще декілька банківських переказів. Усі ці гроші надходили з компанії, розпорядником якої був сам П.Кириченко. Суд установив, що таким чином П.Лазаренко розплатився з Матросом за вбивство Є.Щербаня.
Злодій у законі, виконавши замовлення, на знак подяки також отримав згоду від Прем’єр-міністра на приватизацію Царичанського заводу мінеральних вод. Також П.Лазаренко сприяв Матросу і в його поїздках за кордон, про що під час судового процесу розповів колишній начальник консульського управління МЗС України Василь Коваль.

Не беріть слухавку!..

Щоправда, особливо скористатися щедрістю Павла Івановича Матрос не встиг. Певно, розуміючи, що занадто багато знає, й усвідомлюючи, що вага цих знань може виявитися фатальною для нього, О.Мільченко пізньої осені 1997 року вирішив терміново «підлікуватися» за кордоном. Над головою Павла Івановича тоді якраз починали згущуватися чорні хмари, і так сталося, що Матрос до кордону так і не доїхав — раптово «захворів» і помер у районній лікарні Берегова, що на Закарпатті, від «цирозу печінки». На його похорон з’їхалися кримінальні авторитети з усього СНД, а саркофаг, побудований на його могилі в Дніпропетровську, кажуть, можна порівняти з єгипетською гробницею. Щоправда, екс-прем’єра на похороні не було.
Утім, це все в минулому. Але якщо хтось думає, що Павло Іванович забув про свої розкидані по світу гроші, то глибоко помиляється. Пам’ятає він і про своїх боржників та партнерів, дістаючи їх, кажуть, навіть і з заокеанського світу телефонними дзвінками. До речі, деяким губернаторам та іншим високим чиновникам, котрим у такий спосіб доводиться, як подейкують, контактувати з П.Лазаренком, варто пам’ятати: всі їхні телефонні розмови із заокеанським в’язнем контролюються ФБР і в будь-який момент можуть бути використані проти них...

Мовчання Генпрокуратури

Якщо навіть уявити неймовірне — що Павлові Івановичу таки вдасться повернутися на батьківщину, то навряд чи його зустрічатимуть тут з квітами й оркестром. Генпрокуратура України звинуватила П.Лазаренка у зловживанні владою, корупції, розкраданні державного майна в особливо великих розмірах, крадіжці бюджетних коштів, фінансових махінаціях, відмиванні грошей на суму не менш ніж $880 млн. Репутацію корупціонера, яку він має в народі, не відмиєш ніякими грошима.
До речі, чому мовчить теперішнє керівництво Генпрокуратури, а також державні податкові служби? Нагадаємо, що кримінальна справа проти П.Лазаренка була порушена Генеральним прокурором України за розкрадання державного майна в особливо великих розмірах, незаконне відкриття та використання за межами України валютних рахунків, приховування валютного виторгу, зловживання службовим становищем (ч.2 ст.861, ст.801, 165 КК) ще 14 вересня 1998 року.

З Америкою не пощастило

В Америці П.Лазаренко устиг придбати знамениту «хатинку» на 41 кімнату. Її він купив через підставну фірму нібито для зарубіжного представництва партії «Громада» в голівудської кінозірки Едді Мерфі за $6750000 готівкою. А ще п’ять прекрасних басейнів, два вертолітні майданчики, розташовані на території цього розкішного, навіть за американськими мірками, особняка (скажімо, досить багата родина Клінтонів не так давно придбала будинок у містечку під Нью-Йорком усього за $1,7 млн). Однак скористатися всією цією розкішшю не встиг. Не пощастило з Америкою...
Та й в Україну повертатися Павлові Івановичу, мабуть, таки не варто. Адже українські холодні, жорсткі нари й параша — це не теплична, з підігрітим унітазом, каліфорнійська тюрма.

Ірина ДАНИЛЬЧЕНКО