Маршрут ценою в жизнь

На что стоит обратить внимание при защите участника ДТП?

Говорят, есть две беды — дураки и дороги. Но с такими дорогами никто не застрахован от того, чтобы не стать дураком. Когда дорога есть, разметка есть, а документов на нее нет — это путь в никуда. В это королевство «в никуда» на свой страх и риск ежедневно с работы домой и из дома на работу направляются миллионы украинцев.

Палиці в колеса

Під час вебінару Асоціації правників України «Формування доказової бази у справах за наслідками ДТП з використанням судової експертизи» його учасники обговорили основні проблеми цієї теми. Завідувач сектору дослідження технічного стану транспортних засобів та транспортно-трасологічних досліджень лабораторії інженерно-транспортних досліджень Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса Валерій Ольхов зазначив, що державний стандарт щодо безпеки дорожнього руху вже розроблено й навіть апробовано. Проте новий ДСТУ ще досі не виборов уваги тих, хто має його затвердити та ввести в дію.

Там, як зазначив експерт, нарешті «людською мовою» дано тлумачення основних понять, а також проілюстровано спірні відмінності, до прикладу, між «вибоїною» та «ямою», які можуть стати вирішальними при проведенні експертизи на місці ДТП.

Цілком можливо, що довгоочікуваний стандарт набере чинності лише тоді, коли програма «Велике будівництво» буде завершена, а українські дороги справді відповідатимуть вимогам. Щоправда, і нині чинному ДСТУ від 1997 року відповідає стан далеко не всіх доріг у населених пунктах України.

На сьогодні головними осередками для дослідження та проведення експертиз є львівський та харківський інститути. Загалом, як зазначив В.Ольхов, налічується 13 методик для проведення дорожньо-транспортних експертиз, що проводяться після ДТП.

Спікери також порадили зазирнути до реєстру експертів і переконатись у тому, що навіть формально в країні дуже мало дорожніх експертів-техніків. В.Ольхов зазначив: «Ніхто не хоче займатися цією сферою, у ній дуже багато суб’єктивних та об’єктивних факторів».

Експерти порадили учасникам дорожнього руху, котрі, як відомо, у будь-який час можуть потрапити в ДТП, а також їхнім адвокатам перш за все пам’ятати, що завжди є певні умови, середовище. Адже ці «умови» — суцільне вставляння палиць у колеса транспортних засобів.

Середовище не сприяє водіям. Кожна пора року приносить із собою цілу низку несприятливих обставин. Восени та навесні машини «пливуть», а на фоні ямкових доріг це означає вислизання авто з напрямку руху. Навесні та влітку крони дерев і кущі заростають таким чином, що водій фізично не може вчасно побачити дорожній знак. Узимку — вічні проблеми, яких не розв’язують комунальні служби за помахом чарівної палички, — сніг та ожеледиця, які експерт також радить розрізняти та стежити за тим, аби ці обставини правильно зазначалися під час складання протоколу.

Як доводити, що причиною ДТП є стан дороги, яка вчасно не розчищена або не присипана засобами від ожеледиці, — невідомо. Адже журнали, які ведуть комунальні служби, не є документом суворої звітності. Реально дорога може бути засипана снігом або вкрита льодом, а в журналі — бути запис, що в цей час працівники комунальної служби здійснили виїзд та усунули з дороги перешкоди для руху, хоча чимало громадян, присутніх у цей час на зазначеному об’єкті, могли пересвідчитись у відсутності комунальної бригади й будь-яких її дій.

Легендарними шляхами

Біда і з паспортизацією доріг. Коли експерти подають запит на паспорт певної дороги, щоб зрозуміти, чи відповідає її стан, розмітка, розташування дорожніх знаків, переходів, світлофорів характеристикам і вимогам, раптом виявляється, що паспорта немає. Інколи відсутність такого документа намагаються пояснити тим, що вулиця відносно нова, так будинки стоять, люди живуть, їздять, але паспорта поки що немає. Проте в більшості випадків про його необхідність навіть не здогадуються, переводять стрілки на те, що попереднє керівництво району чи області такої документації не передало, а нове іншого паспорта не створило. Дорога ніби є, але, по суті, її немає, громадяни просто пересуваються якимись легендарними шляхами.

Як зазначив експерт, тема експлуатаційного стану доріг для юристів узагалі є незораним полем. Адже гроші постійно виділяють, а куди вони йдуть — незрозуміло. До прикладу, як можна з року в рік проводити розмітку на дорозі саме таким чином, а не інакше, якщо не відомі технічні характеристики, під які підпадає ця дорога, якщо на неї немає паспорта?

Щодо доказової бази, то доповідачі наголосили на тому, що будь-який відеозапис не може бути належним доказом. Це, звичайно, добре, що тепер у багатьох є відеореєстратори та багато відеокамер розміщено біля доріг, адже, якщо є відео, на якому зафіксовано момент ДТП, це може полегшити розгляд справи. Але таке відео також будуть досліджувати експерти, які зможуть за конкретними кадрами визначити причини, що призвели до таких наслідків. Проте експерти радять ще опанувати себе під час стресової ситуації, яку зазвичай спричиняє ДТП, та самостійно зняти перешкоди, якщо вони є на цьому відрізку дороги. Потрібно змоделювати ситуацію, повернутися трохи назад і зняти на відео, як відображається знак на певній відстані від нього, або зробити реальні заміри ями на дорозі. Тому що слідчий зазвичай у цьому не зацікавлений. Навіть якщо він напише в протоколі про яму або вибоїну, то не вдаватиметься в деталі щодо її розміру або обов’язково зменшить її, аби при подальшому розгляді справи перешкода у вигляді ями стала «незначною» й такою, що не могла прямо вплинути на наслідки у вигляді ДТП.

Також адвокатам та учасникам пригоди потрібно зважати на те, що до експерта справа може дійти навіть через 2 роки. Зрозуміло, що через такий час на дорозі вже може не бути ями, знак можуть перемістити, а сніг розтане.

Під час експертизи, зауважив завідувач лабораторії інженерно-транспортних досліджень ХНДІСЕ, кандидат юридичних наук Андрій Лубенцов, визначається технічна характеристика автомобіля, а також найближчим часом проводитимуться експертизи якості доріг, адже вже придбали відповідне обладнання.

Байдужість, помножена на бюрократію, має свої наслідки. Влада не бажає вводити в дію новий ДСТУ, вочевидь розуміючи, що українські асфальтовані «доріжки» не мають належної якості. А тим часом на місцях від слідчих теж не доводиться чекати ініціативності, і виходять такі казуси, коли на одне й те саме ДТП є різні документи й тому протилежні висновки.

Чи когось у цій країні турбує те, що намальовані кола та трикутники, які мають бути дорожніми знаками, і наждачний папір, що має бути дорогою, — це те, від чого щодня не просто б’ються авто, як у дитячій грі, а й гинуть люди?