Расхождения в отчестве

Определяющим обстоятельством в ходе рассмотрения заявления об установлении определенных фактов является то, что это не связано с последующим разрешением спора о праве гражданском. Такое заключение сделал ВС в постановлении №302/991/19, текст которого печатает «Закон и Бизнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

15 квітня 2020 року                         м.Київ                                                №302/991/19

Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — КУЗНЄЦОВА В.О.,
суддів: ЖДАНОВОЇ В.С., КАРПЕНКО С.О., СТРІЛЬЧУКА В.А., ТІТОВА М.Ю. (суддя-доповідач) —

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Особи 1 на ухвалу Міжгірського районного суду Закарпатської області від 14.08.2019 та постанову Закарпатського апеляційного суду від 9.12.2019,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У серпні 2019 року Особа 1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин.

На обґрунтування своїх вимог зазначала, що Інформація 1 помер її батько Особа 2, після смерті якого відкрилася спадщина на належну йому земельну ділянку площею 0,14 га для ведення особистого господарства в урочищі «Лаз» в смт Міжгір’я Закарпатської області.

За життя Особа 2 склав заповіт на користь свого сина Особи 3, однак він у встановлений законом строк спадщину не прийняв, із заявою про визначення йому додаткового строку для її прийняття не звертався. Свідоцтво про право на спадщину після смерті її батька не видавалося.

Зазначала, що на день смерті Особа 2 проживав у будинку за Адресою 1. У цьому ж будинку проживали вона разом зі своїми дітьми та її матір Особа 4, яка Інформація 2 померла.

Тому вона, як єдина спадкоємиця за законом першої черги після смерті батька, яка постійно проживала з ним на час відкриття спадщини, вважається такою, що прийняла спадщину відповідно до ч.3 ст.1268 Цивільного кодексу.

З метою оформлення своїх спадкових прав, вона звернулася до нотаріальної контори, однак нотаріус їй відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки існують розбіжності в написанні по батькові в свідоцтві про народження, паспорті громадянина України, де по батькові вона зазначена «Особа 1», а в особистих документах батька його ім’я вказано як «Особа 2».

Посилаючись на наведене, просила встановити факт, що померлий Інформація 1 Особа 2 є її батьком.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Міжгірського райсуду від 14.08.2019, залишеною без змін постановою ЗАС від 9.12.2019, відмовлено у відкритті провадження у справі.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що із заяви Особи 1 про встановлення факту родинних відносин убачається спір про спадкове майно та порушення прав інших осіб, а саме: Особи 4, Особи 2.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У січні 2020 року Особа 1 через свого представника Особу 8 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Міжгірського райсуду від 14.08.2019 та постанову ЗАС від 9.12.2019 й передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що підставою для звернення із цією заявою в порядку окремого провадження є розбіжності в її особистих документах та документах померлого батька.

Обґрунтовуючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції сказав, що в даному випадку наявний спір про право та порушуються права Особи 4 та Особи 2, проте не конкретизував, хто вони такі та які саме їхні права порушено. Водночас вказує на те, що Особа 4 є її матір’ю, яка померла Інформація 2, а Особа 2 — її батьком, який помер Інформація 1 <…>.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить ВC, та застосовані норми права

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин, Особа 1 посилалася на те, що Особа 2 є її батьком, однак через розбіжності в їх особистих документах вона позбавлена можливості прийняти й оформити спадщину, що відкрилася після його смерті. При цьому зазначала, що вона є єдиною спадкоємицею за законом першої черги після смерті батька, яка прийняла спадщину.

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК окреме провадження — це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У п.5 ч.2 вказаної норми передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; установлення такого факту не пов’язується з подальшим вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, убачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, — залишає заяву без розгляду (ч.4 ст.315 ЦПК).

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов’язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, в разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження з’ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз’яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Тобто визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов’язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб’єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов’язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб’єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; установлення факту не пов’язується з наступним вирішенням спору про право.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції викладеного не врахував, не з’ясував обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не встановив кола спадкоємців померлого Особи 2 та не перевірив, чи впливатиме на їх права та обов’язки рішення суду про встановлення факту родинних відносин, унаслідок чого дійшов передчасного висновку про наявність спору про спадкове майно. При цьому в ухвалі суду першої інстанції не наведено жодних мотивів, на підставі яких суд дійшов висновку про порушення прав спадкодавця Особи 2 та Особи 4, яка померла в грудні 2016 року.

Перевіряючи в апеляційному порядку законність і обґрунтованість ухвали місцевого суду, апеляційний суд на вищевикладене уваги не звернув, судового рішення не скасував <…>.

Керуючись стст.400, 406, 409, 411, 416 ЦПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Особи 1 задовольнити.

Ухвалу Міжгірського районного суду Закарпатської області від 14.08.2019 та постанову Закарпатського апеляційного суду від 9.12.2019 скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.