Кукурузные миллионы

ВСП открыл дело против законников, решивших судьбу имущества без ведома собственника

Предприниматель получил по договору зерно, но за него не заплатил. Обладатели мантий встали на сторону продавца, чьи надежды оказались обманутыми, и напринимали решений, которые возвращают ему зерно и деньги. Однако покупатель усмотрел в таких действиях предвзятость.

Феміда ігнорує

Цього року в День усіх закоханих на Дмитра Кухаря із Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області поскаржилися до Вищої ради правосуддя. Заявник повідомив, що свого часу суддя неправомірно задовольнив клопотання слідчого в рамках кримінального провадження про арешт його грошей на банківському рахунку. Сума, яка потрапила під арешт, — трохи більше ніж 9 млн грн. Цього забажало товариство з обмеженою відповідальністю, яке мало намір через суд домогтися відшкодування збитків.

Утім, арештом коштів історія не закінчилася. В останній день минулого року законник дійшов висновку, що фізична особа — підприємець усі гроші, які були на його рахунку, має віддати товариству як компенсацію за матеріальну шкоду. Такі дії служителя Феміди, на думку скаржника, незаконні та свідчать про порушення процесуального законодавства.

Інший суддя із цієї ж установи, Юрій Гречко, наклав арешт на понад 1 млн кг кукурудзяного зерна, а згодом, в останній день січня, постановив віддати це зерно тому самому товариству. І хоча юридично суддя всього лише скасував ухвалу про арешт і зобов’язав повернути кукурудзу товариству, але фактично, на думку скаржника, вирішив справу по суті.

Крім того, підприємець запевняв, що обидва судді його повністю ігнорували, не надсилаючи ні запрошень на засідання, ні копії ухвал. Тож він не мав можливості реалізувати надані йому процесуальні права на участь у судових засіданнях, на подання доказів та участь в їх дослідженні. Копія ухвали слідчого судді про арешт коштів у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня. А про існування такої ухвали підприємець довідався від працівників банку.

Невдала купівля

Причиною арешту грошей на рахунку підприємця стало те, що товариство йому надіслало кукурудзу, а він за неї не заплатив. Заборгованість становила понад 9 млн грн. Д.Кухар, проаналізувавши справу, дійшов висновку, що буде цілком логічним накласти арешт на необхідну суму для можливого погашення боргу.

Однак апеляційний суд скасував ухвалу та повернув клопотання прокуророві для усунення недоліків. Також колегія констатувала, що Д.Кухар порушив вимоги Кримінального процесуального кодексу та не з’ясував правових підстав для накладення арешту на гроші підприємця, а рішення судді повністю паралізувало господарську діяльність особи, у тому числі завадило повернути борг. Крім того, апеляційна інстанція не зрозуміла, в якому статусі перебували арештовані в кримінальному провадженні кошти: предмета, доказу злочину, засобу чи знаряддя його скоєння. Чи, можливо, вони здобуті злочинним шляхом або є доходом від злочину чи набуті за рахунок доходів від злочину.

Крім того, апеляційний суд установив, що Д.Кухар розглянув ще одне клопотання, цього разу від товариства, яке жадало повернути борг. У клопотанні йшлося про те, що підприємець продав частину кукурудзи, за яку не розрахувався з товариством, і гроші від продажу були на його рахунку. Товариство вважало себе повноправним власником цих коштів.

При цьому адвокат товариства клопотав про зняття арешту з 9 млн грн. Адже в такому випадку товариство не зможе стягнути належні йому гроші. Натомість товариство забажало, щоб банк переказав кошти з рахунку підприємця на рахунок товариства. Суддя пішов на поступки товариству й задовольнив клопотання.

Адвокат підприємця подала апеляцію, але безуспішно, оскільки законодавство не передбачає можливості оскаржити таке рішення. Касаційний суд погодився з другою інстанцією та не відкрив провадження за скаргою.

У своїх поясненнях суддя заявив, що в його діях немає складу дисциплінарного порушення, але не зміг спростувати ні того факту, що своєї ухвали до ЄРСР не надіслав, ні того, що не запросив на засідання підприємця та не повідомив йому про результати розгляду клопотань, які його безпосередньо стосуються. Тому дисциплінарна палата ВРП вирішила відкрити проти законника справу.

Відсутність не завадила

Проти його колеги Ю.Гречка також відкрили провадження. Свого часу він наклав арешт на понад 1 млн кг кукурудзи. Згодом за клопотанням того самого товариства, що і в першому випадку, арешт було скасовано, і суддя зобов’язав підприємство, яке зберігало зерно, віддати його товариству.

Ю.Гречко в наданих поясненнях зазначив, що доводи підприємця про те, що він фактично вирішив господарський спір, не відповідають дійсності. Адже мова йде про кримінальне провадження, порушене за ч.1 ст.190 Кримінального кодексу «заволодіння чужим майном шляхом обману». Наявність укладеного між сторонами договору поставки зерна, на який представник скаржника посилається як на підставу наявності господарського спору й відсутність складу злочину, не унеможливлює вчинення шахрайських дій, а навпаки — може бути способом їх учинення.

Також суддя вважає, що відсутність підприємця не завадила розглянути клопотання згідно з вимогами КПК. Адже чоловік статусу підозрюваного не мав і до осіб, яких слід викликати на засідання, не належав.

Попри те що Ю.Гречко наполягав на свій невинуватості, ДП дійшла висновку, що в його діях можуть бути такі ознаки дисциплінарних проступків: «незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття аргументів сторін щодо суті спору; допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду». Тож і проти другого володаря мантії відкрили провадження, аби з’ясувати, чи відповідають ці підозри дійсності.

І не так уже важливо, яка із сторін права в господарському спорі та чи буде вирок у кримінальному провадженні. Адже ВРП дотепер залишає за собою право давати оцінки мотивам ухвалених судових рішень, попри те що не так давно Конституційний Суд прямо заперечив таку можливість.