Закон і Бізнес


Мир меньшей ценой

Какие возможности дает сторонам урегулирования спора при участии судьи


Суддя не тільки заслуховує сторони спору, а й може запропонувати варіанти його вирішення.

№39 (1389) 29.09—05.10.2018
Анна ШЕЛЕХОВА, председатель Зареченского районного суда г.Сумы; Алла РУБАНЕНКО, помощник судьи
16748

Сегодня очень активно обсуждается тема медиации, на практике же используется урегулирование спора при участии судьи и утверждение мировых соглашений. Что такое мирное урегулирование споров в суде и нужно ли оно участникам дел?


Чим суддя відрізняється від медіатора

У всьому світі медіація є однією з найпопулярніших форм вирішення конфліктів. Медіація (від лат. mediation — «посередництво») — це позасудова структурована процедура врегулювання конфлікту шляхом переговорів його учасників за допомогою нейтрального посередника-медіатора. Вона дає змогу зекономити час і уникнути додаткових і непередбачуваних матеріальних витрат.

Важливо розуміти, що не всі переговори за допомогою посередника є медіацією. На відміну від судді чи арбітра, медіатор не розв’язує конфлікту між сторонами, не постановляє обов’язкового для них рішення і не пропонує якихось варіантів вирішення спору. Їх підказують самі сторони, керуючись своїми інтересами та потребами.

15.12.2017 набули чинності зміни (закон №2147-VIII), якими до господарського, цивільного та адміністративного процесів уведено процедуру врегулювання спору за участю судді. Ця процедура не є медіацією за суттю: це спілкування сторін із суддею задля отримання роз’яснень та додаткової інформації з метою оцінки перспектив судового розгляду.

Посередником при медіації є нейтральна та незалежна особа, яку обирають сторони. При врегулюванні спору за участю судді в цій ролі виступає суддя, в провадженні якого перебуває справа.

До процесу медіації залучаються сторони конфлікту та медіатор, а учасниками врегулювання спору за участю судді є сторони справи та суддя.

Що стосується тривалості процедури, то строк медіації визначається за погодженням сторін. Урегулювання спору за участю судді можливе протягом розумного строку, але не більше від 30 днів з дня постановлення ухвали про врегулювання. Повторне проведення процедури медіації за бажанням сторін можливе, а при врегулюванні спору за участю судді — ні.

Врегулювати спір за участю судді можна за згодою сторін до початку розгляду справи по суті. Медіацію ж можна застосувати на будь-якій стадії, також за згодою сторін.

Врегулювання конфлікту за участю судді не допускається, якщо у справу вступила третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Відмінності процесу

Головною відмінністю врегулювання спору за участю судді є те, що він може запропонувати сторонам шлях мирного врегулювання (ч.4 ст.203 Цивільного процесуального кодексу). Під час закритих нарад суддя має право ознайомити з практикою в аналогічних спорах, пропонувати стороні та/або її представнику шляхи мирного врегулювання (ч.5 ст.203 ЦПК). При укладенні сторонами мирової угоди — затвердити її (п.4 ч.1 ст.204 кодексу), а в разі недосягнення згоди справа передається на розгляд іншому судді (ч.4 ст.204).

Велике навантаження на суддів можна зменшити завдяки розвитку інституту мирного врегулювання спору з використанням будь-яких способів досягнення цього. Це сприяло б вирішенню спору в стислі строки.

Якщо розглядати цю процедуру крізь призму участі в процесі адвокатів, то наразі вона не має тієї популярності, яка дала б змогу говорити про дієвість цього інституту. Здебільшого адвокати, на жаль, не зацікавлені у швидкому розгляді справи.

У Зарічному районному суді м.Сум у 2018 році лише в одній цивільній справі застосовувалася процедура врегулювання спору за участю судді за правилами гл.4 ЦПК. Однак через ухилення відповідача від цієї процедури врегулювання було припинене.

Мирові угоди

Протягом багатьох років суди вирішують питання мирного врегулювання спору шляхом затвердження мирових угод. Відповідно до п.2 ч.5 ст.12 кодексу суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами.

Так, з 1.01.2018 до 1.09.2018 у Зарічному райсуді розгляд 20 цивільних справ закінчився укладенням мирової угоди. З них:

• щодо стягнення боргів і майнової шкоди — 7;

• щодо участі у вихованні дітей — 5;

• стосовно розподілу майна подружжя — 3;

• житлові спори — 3;

• інші спори — 2 справи.

Визнання позову

ЦПК передбачає можливість винесення рішення в підготовчому засіданні, якщо відповідач визнає позов. Згідно із чч.3, 4 ст.200 кодексу за результатами підготовчого засідання суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення в разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому стст.206, 207 ЦПК.

Відповідно до ч.1 ст.206 позивач може відмовитися від позову, а відповідач — визнати його на будь-якій стадії провадження, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. За нормами ч.4 ст.206 ЦПК, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Законодавець у цьому випадку заохочує учасників справи матеріально.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст.142 кодексу та ч.3 ст.7 закону «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні порушує питання про повернення позивачеві 50% сплаченої при поданні позову суми.

Така норма закону є вигідною і для відповідача, оскільки в разі задоволення позову судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються на нього (ч.2 ст.141 ЦПК). З огляду на низький рівень доходів громадян це дієвий спосіб розв’язання спору з першого судового засідання.

Так, за період з 1.01.2018 до 1.09.2018 у Зарічному районному суді м.Сум у підготовчому засіданні у зв’язку з визнанням відповідачем позову винесено 154 рішення. З них левову частку становили спори, що виникають із сімейних відносин (148 справ).

У 67 зі 154 справ позивачеві повернуто 50% сплаченого судового збору, в решті випадків це питання не вирішувалося.

***

Задля ширшого використання процедури мирного врегулювання спору із застосуванням всіх зазначених моделей доцільно більш активно інформувати громадян про такі можливості та підвищувати їхній рівень правової обізнаності.