Охота на овец

Законник получил выговор за неудачное сравнение

Когда ты столкнулся с несправедливостью и не можешь ничего сделать, чтобы ее преодолеть, эмоциональный пост в Фейсбуке успокаивает нервы и привлекает внимание общественности к проблеме. Однако, если ты судья и пост о твоих коллегах, это угрожает выговором

Війна скарг

Політику, етику, норми поведінки у Фейсбуку та стосунки в колективі обговорили під час засідання Вищої ради правосуддя, розглядаючи «справу Лариси Гольник». Вона оскаржувала догану, яку отримала в травні за конфлікт із колегами та головою Октябрського районного суду м.Полтави.

За рік до того, у березні 2017-го, Л.Гольник написала скаргу до ВРП на голову установи Олександра Струкова (№454/0/6-17). На її думку, він допускав поведінку, що порочить його звання та підриває авторитет правосуддя, зокрема «в питаннях моралі, дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду», а також проявляв неповагу до інших суддів, у тому числі до неї. Його поведінку вона трактувала як переслідування.

У рішенні третьої дисциплінарної палати ВРП від 23.05.2018 зазначено: у жовтні 2017 року на О.Струкова надійшла ще одна скарга — від голови Ради суддів. А в січні поточного року вже очільник установи нарікав на Л.Гольник, надіславши одночасно аж 3 скарги. На його думку, вона зірвала збори суддів у вересні 2016-го, а ще розмістила неетичний пост у Фейсбуку, в якому порівняла колег із вівцями.

Дисциплінарна палата вирішила розібратися зі всіма цими скаргами, об’єднавши їх в одну справу, й запросила на засідання обох учасників конфлікту. Врешті-решт догани вліпили обом. Однак Л.Гольник не погодилася з рішенням ДП й оскаржила його.

«Коли рота солдатів іде в ногу…»

Власне, причиною догани стали два випадки нестриманості Л.Гольник. Перший — допис у Фейсбуку під назвою «Тому що послідовний. І тричі легітимний!!! А колектив покірний, мов ті вівці». Як ілюстрацію вона використала отару овець, а в тексті розкритикувала діяльність колег.

Другий випадок полягав у тому, що на суддівські збори у 2016 році вона начебто запросила представників громадськості, які не лише звинувачували голову суду, а й застосовували до нього фізичне насильство — затримали його в приміщенні та змушували відповідати на запитання. Л.Гольник запевняє, що нікого не запрошувала. Мовляв, не винна, вони самі прийшли.

Утім, проблеми з колективом, в якому працює суддя, почалися давно. Точкою відліку став випадок у 2014 році, коли вона записала на відео, як полтавський мер намагався дати судді хабар. У той час міський голова був підозрюваним у тому, що подарував своїй падчерці землю.

Проте посадовець прогулював засідання суду й був присутнім лише тоді, коли його приводили силоміць. А одного разу просто спробував підкупити суддю. Із записом цього факту Л.Гольник звернулася до правоохоронних органів.

Голова суду в коментарях журналістам назвав такий вчинок співробітниці «провокацією». Справу ж мера, на його думку, треба було закрити, бо сплив строк, протягом якого того можна притягнути до відповідальності.

Також О.Струков давав негативні характеристики викривачці, стверджуючи, що ніхто її не поважає і жоден суддя в колективі з нею не спілкується. І взагалі, корупції в їхній установі бути не могло. Про конфлікт висловився так: «Коли рота солдатів іде в ногу, а один не в ногу, то ви самі розумієте…»

Натомість Л.Гольник переконана, що колеги просто підтакують голові суду, тому й порівняла їх із вівцями.

Особливості захисту

Під час засідання ВРП Л.Гольник запевняла, що наміру ображати товаришів по роботі не мала. Слово «вівці» вона використала для того, щоб підкреслити таку рису, як покірність, лагідність, слухняність. Адже саме таке значення має цей іменник у біблійному контексті та в українській мові.

Звинувачення в тому, що своєю поведінкою вона публічно принизила авторитет судді, Л.Гольник уважає несправедливим. Запевняла: навпаки, робила все, щоб підняти авторитет вітчизняної Феміди в очах громадськості. Бо, на її думку, саме мовчання призводить до того, що судам не довіряють і вважають їх корумпованими. Якраз догана, яку вона отримала, принижує авторитет. На думку жінки, це порушення норм закону про запобігання корупції.

Адвокат зазначив, що конфлікт, який виник у суді, не особистісний, а ціннісний. Адже в колективі з’явилася «паршива вівця», яка посміла бути непокірною та зробила те, чого вимагає закон. Тобто викрила корупцію. В усьому світі таких людей захищають, і тільки в Україні це спричинило переслідування.

На думку адвоката, Л.Гольник звернулася до громадськості як до останньої інстанції, що може її захистити. Адже те, що захищає суддю в Норвегії чи США, тут не працює. В Україні легше спертися на громадськість, на медіа, на розголос, аніж на закон. «Свобода думки є ключовою цінністю», — підсумував захисник. Він упевнений, що рішення про догану судді, яка викрила корупцію, може призвести до того, що надалі про подібні випадки будуть мовчати.

Члени ВРП вирішили порадитися на самоті та ще раз подивитися відеозапис зборів і вже після цього зробити остаточний висновок. Однак адвокат порадив не робити висновків із відео, адже воно може бути «необ’єктивним». Але, схоже, побачене переконало представників колегіального органу в тому, аби залишити рішення дисциплінарної палати без змін.

Наступного дня після засідання на своїй сторінці у Фейсбуку Л.Гольник прокоментувала ситуацію. Вона вважає, що доганою їй перекрили шлях до Вищого антикорупційного суду, куди вона збиралася подати заяву. Адже тепер рік вона не зможе цього зробити через дисциплінарне стягнення.

 

КОМЕНТАР У ФЕЙСБУКУ

Лариса ГОЛЬНИК,
суддя Октябрського районного суду м.Полтави:

— Усі мої проблеми почалися з того, що у 2014 році я спершу не дослухалася порад старших колег, як «правильно» розглянути справу за корупційним обвинуваченням полтавського мера. А потім допомогла правоохоронцям задокументувати пропонування мені хабара — за рішення в інтересах градоначальника. За це мене і гнобить тривалий час  голова суду, а колектив, на жаль, потурає йому.

Однак добре обізнані та соціально активні полтавці, які зробили свій вибір на користь судді Л.Гольник, в очах членів ВРП (хочу вірити, що не всіх) перетворилися на натовп. Цим людям відмовлено в праві вважатися розсудливими, законослухняними та поінформованими особистостями.

Ставлення конкретних живих людей до тих чи інших суддів підмінене якоюсь ефемерною абстракцією. І саме тій абстракції мій образ здався недостатньо світлим.

В якийсь момент мене попередили, що краще відмовитися від оскарження рішення дисциплінарної палати. Бо може бути призначене гірше покарання — відправлення на навчання або й звільнення. Це можна було сприйняти як шантаж.