Закон і Бізнес


Было ли разрешение?


№29 (1379) 21.07—27.07.2018
40381

Неисследование процессуальных документов, ставших правовым основанием для проведения НС(Р)Д, приводит к оперированию доказательствами, допустимость которых вероятна. Такое заключение сделал ВС в постановлении №462/5338/14-к, текст которого печатает «Закон и Бизнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

24 квітня 2018 року                         м.Київ                                №462/5338/14-к

Верховний Суд колегією суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого — ГОЛУБИЦЬКОГО С. С.,
суддів: БУЩЕНКА А.П., ГРИГОР’ЄВОЇ І.В. —

у кримінальному провадженні за обвинуваченням Особи 1, Інформація 1, уродженки с. Новоселища Золочівського району Львівської області, жительки м.Львова,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.368 Кримінального кодексу,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженої Особи 1 та захисника Яцишина Я.Я. на вирок Залізничного районного суду м.Львова від 17.12.2015 та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 3.07.2017.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Залізничного районного суду м.Львова від 17.12.2015 Особу 1 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК, і призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 1300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 22100 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими функціями, на 2 роки, без спеціальної конфіскації.

Як встановлено судом, Особа 1, будучи головою фахової атестаційної комісії зі спеціальності «виробництво харчової продукції» Львівського технікуму м’ясної та молочної промисловості Національного університету харчових технологій, тобто службовою особою, перебуваючи в приміщенні аудиторії №9 указаного закладу, під час розмови з Особою 4 погодилася на пропозицію останньої за грошову винагороду в сумі 3000 грн. вирішити питання про позитивні результати вступного іспиту з метою її зарахування на навчання в технікумі. 4.07.2014, близько 12:00, Особа 4 надала Особі 1 обумовлену суму коштів (неправомірної вигоди), які цього ж дня були у неї виявлені та вилучені працівниками правоохоронного органу.

Ухвалою АСЛО від 3.07.2017 вказаний вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційних скаргах, які містять однакові вимоги й доводи, засуджена Особа 1 та її захисник посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду і невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просять вказані судові рішення скасувати та закрити кримінальне провадження на підставі п.3 ч.1 ст.284 Кримінального процесуального кодексу.

На думку сторони захисту, обставини справи свідчать про провокативний характер дій Особи 4, а досудове розслідування у справі проведено з грубим порушенням вимог кримінального процесуального закону, внаслідок чого здобуті докази є неналежними та недопустимими. Також Особа 1 та захисник наголошують на тому, що ні суд першої, ні суд апеляційної інстанції не з’ясував, на проведення яких саме негласних слідчих дій у кримінальному провадженні було надано дозвіл слідчим суддею, а тому вважають, що використання їх результатів як доказів у кримінальному провадженні є неправомірним. Зауважують, що у своїх скаргах звертали увагу апеляційного суду на вказані порушення, однак суд на ці доводи мотивованої відповіді не надав. Уважають, що оскільки судові рішення у справі не є належно обґрунтованими і мотивованими, постановленими без дотримання вимог стст.370, 419 КПК, що відповідно до ст.438 КПК є безумовною підставою для їх скасування, то кримінальне провадження щодо Особи 1 підлягає закриттю на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК.

Позиція учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджена Особа 1 та захисник Креховець В.І. вимоги касаційних скарг підтримали і просили їх задовольнити.

Прокурор з доводами сторони захисту погодився частково та просив ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши наведені доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст.370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним та обґрунтованим є рішення, ухвалене компетентним судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього кодексу, тобто кожен доказ оцінюється з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів — з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно зі ст.86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, установленому цим кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

За змістом п.1 ч.2 ст.87 КПК, недопустимим є доказ, отриманий при проведенні процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Як убачається з матеріалів провадження, у своїх апеляційних скаргах засуджена та її захисник серед інших доводів також зазначали про умисне провокування злочину з боку правоохоронних органів та недопустимість доказів, здобутих при проведенні негласних слідчих дій, які були покладені районним судом в основу вироку.

Ці доводи суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив і мотивованої відповіді у своєму рішенні на них не надав.

Зокрема, спростовуючи доводи сторони захисту про провокацію злочину, апеляційний суд у своєму рішенні лише зазначив, що вказані обставини були перевірені прокурором, оскільки з тексту постанови останнього від 1.07.2014 про проведення спеціального слідчого експерименту вбачається, що у справі проводилась перевірка матеріалів досудового розслідування і ознак провокації скоєння злочину ним не виявлено.

Разом з тим правильність цих висновків прокурора суд апеляційної інстанції не перевірив і будь-яких обґрунтувань на їх підтвердження в ухвалі не навів.

Стверджуючи про недопустимість доказів, отриманих у результаті проведення негласних слідчих дій, захисник в апеляційній скарзі вказував на те, що при виконанні вимог ст.290 КПК та в судовому засіданні стороною обвинувачення не було надано для ознайомлення ухвалу слідчого судді про дозвіл на проведення негласних слідчих дій, а отже, захист не мав можливості переконатися в законності джерел отримання цих доказів.

Мотивованої відповіді на цей довід сторони захисту апеляційний суд у своєму рішенні не навів, а лише зазначив, що рішення про проведення контролю за скоєнням злочину Особою 1 прийнято відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства, а тому результати їх проведення є належними і допустимими доказами, які правомірно покладені судом в основу вироку.

Однак із правильністю цього висновку апеляційного суду погодитись не можна.

Як убачається з матеріалів провадження, при виконанні вимог ст.290 КПК стороною обвинувачення не було надано захисту для ознайомлення ухвалу слідчого судді апеляційного суду від 1.07.2014, на підставі якої у справі проводились негласні слідчі дії. Не було надано такої за клопотанням сторони захисту і в судовому засіданні при розгляді справи, хоча дані протоколів їх проведення були покладені судом в основу обвинувального вироку.

Відповідно до положень ч.12 ст.290 КПК, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів, суд не має права допустити ці матеріали як доказ у справі.

За правилами ст.290 КПК, обов’язковому відкриттю підлягають усі зібрані сторонами матеріали, крім випадків, передбачених абз.2 ч.6 вказаної норми, у тому числі й ті, які є правовою підставою для проведення органом досудового розслідування негласних слідчих дій (ухвали, постанови, клопотання), що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів, оскільки за умов, коли стороні обвинувачення відомі всі докази, а сторона захисту не володіє інформацією про них до завершення розслідування, порушується баланс інтересів та принцип рівності сторін у кримінальному процесі.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 12.10.2017 (справа №5-237кс(15)17), недослідження судом першої інстанції процесуальних документів, які стали правовою підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій, впливає на справедливість судового розгляду в цілому, оскільки відсутність дослідження цих матеріалів викликає сумніви щодо можливості здійснення судом належної оцінки законності проведення таких дій, а також достовірності та допустимості їх результатів як доказів. Недослідження зазначених матеріалів призводить до оперування судом доказами, допустимість яких є імовірною, що в контексті презумпції невинуватості є неприпустимим для обґрунтування рішення про винуватість особи та свідчить про порушення права особи на справедливий суд.

На необхідності надання доступу стороні захисту до матеріалів, які стосуються негласних слідчих (розшукових) дій, як гарантії справедливого судового розгляду неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (справи «Едвардс і Льюїс проти Сполученого Королівства», «Джасперс проти Сполученого Королівства», «Раманаускас проти Литви», «Банніков проти Росії» та ін.).

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційний розгляд справи був проведений судом без дотримання положень стст.2, 370 КПК, а постановлене ним рішення не відповідає вимогам ст.419 КПК.

Оскільки допущені порушення є істотними, колегія суддів вважає необхідним ухвалу апеляційного суду скасувати на підставі п.1 ч.1 ст.438 КПК та призначити новий розгляд у цьому суді.

Таким чином, касаційні скарги засудженої Особи 1 та її захисника підлягають частковому задоволенню.

При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції слід ретельно перевірити доводи апеляційних скарг та з урахуванням доводів касаційних скарг засудженої Особи 1 та захисника Яцишина Я.Я., дотримуючись вимог ст.370 КПК, постановити законне і обґрунтоване судове рішення.

Керуючись стст.434, 436, 438, 441 КПК, п.15 розд.ХІ «Перехідні положення» КПК (в редакції закону від 3.10.2017 №2147-VIII), Суд

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги захисника та засудженої Особи 1 задовольнити частково. Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 3.07.2017 щодо Особи 1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.