Протоколы конфидента
Может ли ходатайство основываться на предположениях свидетеля и прокурора?
Если свидетели начинают давать показания, идущие вразрез с версией органа досудебного расследования, то на них повлиял подозреваемый. Такой логикой в подтверждение необходимости отстранения судьи от работы предложил руководствоваться представитель Специализированной антикоррупционной прокуратуры.
Зловживання впливом
Донедавна борці з корупцією постійно нарікали на те, що подолати цього спрута заважає відсутність спеціалізованого суду. Проте, як засвідчив, наприклад, розгляд клопотання керівника САП Назара Холодницького про подовження строку відсторонення від роботи Тетяни Войтенко з Подільського районного суду м.Києва, навіть беззаперечні докази, що нібито були в прокуратури, не дозволяють завершити розслідування у двомісячний строк.
Нагадаємо: 27 квітня працівники Служби безпеки та САП провели обшуки в суді й за місцями проживання підозрюваних — судді та працівниці апарату. Вони начебто вимагали й одержали $10000 за позитивне рішення для підприємця. Того ж дня Т.Войтенко вручили підозру в скоєнні злочину, кваліфікованого за ст.3692 («Зловживання впливом») Кримінального кодексу. Однак вона залишилася на волі, а як запобіжний захід було обрано заставу.
Знову ж таки, за первинними повідомленнями, підозрюваних начебто заскочили на гарячому. Проте, як пояснив на засіданні представник САП, завершити досудове розслідування у відведений строк завадила «особлива складність» справи, що полягала в необхідності «отримання тимчасового доступу до речей та документів, проведення допитів свідків, зняття грифів секретності з матеріальних носіїв інформації, у тому числі в апеляційних судах Київської та Чернігівської областей».
Важко сказати, яка із зазначених процедур потребувала стільки часу. Як згодом зауважить адвокат судді, розслідування в провадженні щодо злочину середньої тяжкості проводиться вже рік. У чому полягає «особлива складність», він теж так і не зрозумів. Більше того, за 2 місяці було лише 2 допити підозрюваної, жодних інших слідчих дій не проводилося.
Утім, строки досудового розслідування подовжили ще на 2 місяці, а САП довелося просити Вищу раду правосуддя на цей самий термін подовжити відсторонення Т.Войтенко від здійснення правосуддя.
Ризики не зникають?
Ухвалюючи перше рішення, члени Ради, напевне, мали підстави вважати доводи клопотання переконливими. Адже невдовзі після скоєння злочину дійсно можуть існувати ризики і впливу на свідків, і спроб знищення доказів. Однак, коли пройшло майже 2 місяці, чи можна вважати, що ризики зберігаються?
Якщо згадати рекомендації Європейського суду з прав людини стосовно подовження строків тримання під вартою, то якраз навпаки, сторона обвинувачення має щоразу доводити, що такі ризики не є ефемерними та не втратили актуальності. Проте, як з’ясувалося після відповідей на уточнювальні запитання членів Ради, у прокуратури немає доказів того, що за 1,5 місяця суддя вдавалася до дій, імовірність учинення яких їй приписують. Єдиний аргумент: свідки, котрих допитали, дали не ті показання, яких від них чекали.
«Клопотання має бути обґрунтоване належними та допустимими доказами?» — поцікавився Олексій Маловацький.
«Так, ми надали такі документи та вважаємо, що їх достатньо для прийняття рішення. Тим більше що в нас немає даних, що ризики зменшилися», — відповів представник САП.
Утім, якщо повірити у твердження, які містяться в клопотанні, то суддю не те що відсторонити від роботи, а відразу слід відправити за ґрати. Адже вона вміє «приховувати та маскувати свої протиправні дії всіма доступними їй методами та засобами». Особливо з огляду на «встановлені досудовим розслідуванням обставини... що свідчать про високий рівень підготовки та конспіративності, якої дотримувалися Т.Войтенко» та її колега (котра проходить у справі як свідок).
Однак незрозуміло, як відсторонення від роботи унеможливить «подальший тиск як на вже встановлених та допитаних свідків у провадженні (з метою змусити їх змінити свої показання або відмовитись від свідчень тощо), так і невстановлених». Що завадить зробити це, як, до речі, вказується в поданні, «через підконтрольних їй довірених осіб»?
Схоже, автори клопотання не особливо переймалися переконливістю доказів. Якщо один раз пройшло, чому має бути інакше вдруге?
Презумпція сумнівів
У свою чергу адвокат Т.Войтенко нагадав, що відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені рівно рік тому на підставі припущень органів прокуратури. Тепер на ці припущення накладаються нові.
Він зачитав деякі витяги з протоколів допитів конфідента — особи, на показаннях якої ґрунтується чи не все обвинувачення прокуратури. Зокрема, підприємець щоразу додавав коментарі до слів гр.Ю. (тієї самої працівниці апарату) на кшталт «наскільки я зрозумів, малася на увазі Т.Войтенко, яка уточнить у колеги» (прізвище не наводитимемо, оскільки вона проходить у справі як свідок).
«Чи можна такі припущення вважати доказами причетності Т.Войтенко до даного злочину?» — поставив риторичне запитання адвокат. І додав, що суддя не знайома й ніколи не спілкувалась із цією людиною.
Також він трохи підняв завісу над тим, хто може бути тими таємничими свідками, чиї показання, схоже, не влаштовують прокуратуру. Це та сама колега, до якої нібито зверталася по інформацію Т.Войтенко. З протоколу її допиту адвокат зробив висновок, що вона «не підтвердила будь-яких припущень прокурора, а навпаки, їх повністю спростувала». Зокрема, щодо будь-якого тиску на неї з боку Т.Войтенко чи гр.Ю. У матеріалах справи є протоколи допиту останньої, яка, за словами адвоката, також не підтвердила підозр обвинувачення.
Не спростовані були й доводи сторони захисту щодо походження коштів, вилучених під час обшуку. А матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, на його думку, взагалі не варто брати до уваги, оскільки дотепер не надано ухвали про дозвіл на їх проведення.
І якщо вже прокурор наголошує на наявності ризику «подальшого тиску», то, напевне, мав би довести, що він був раніше. Проте, як і під час першого відсторонення, нічим іншим, крім припущень, це не підтверджується. До того ж адвокат звернув увагу на відсутність причинно-наслідкового зв’язку між клопотанням і ризиками, яким воно має запобігти. Адже за такої логіки виходить: якщо Т.Войтенко приходитиме на роботу, але не здійснюватиме правосуддя, цих ризиків не виникатиме, а тільки-но почне це робити, навколо неї утвориться аура тиску на навколишніх.
Утім, попри те що прокуратура не обтяжувала себе доказами, члени ВРП таки погодилися відсторонити суддю від роботи ще на 2 місяці. Єдине, чим це можна виправдати, то це припущенням, відображеним у рішенні Ради, що перебування на посаді «може поставити під сумнів її безсторонність як судді та зашкодити авторитету судової влади й довірі суспільства до неї».
Може, дійсно, ще не настав час замислитися, чи не шкодять більше авторитету судової системи подібні клопотання та підозри. Адже, якщо суддя не може захистити себе, хто повірить, що він зможе захистити права когось іншого?