Правительственный демотиватор
Зарплату прокурора просят также признать составляющей его независимости
Все уже хорошо выучили, что материальное обеспечение судей является не личной привилегией, а составляющей их независимости и профессионального статуса. А можно ли распространить это утверждение на прокуроров? Группа народных депутатов считает, что да.
Делеговані повноваження
У поданні до Конституційного Суду вони оспорюють правомірність делегування Уряду права корегувати зарплату працівників прокуратури з огляду на фінансові можливості держави. Таке застереження було прийняте ще наприкінці 2014 року, коли у «Прикінцевих та перехідних положеннях» Бюджетного кодексу з’явився п.26.
Проте перед цим було ухвалено нову редакцію закону «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII. У ст.81 цього акта безпосередньо визначені й розміри посадових окладів, уключаючи підвищувальні коефіцієнти, і доплат до них. Окремо вказано, що зарплата прокурора регулюється цим законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Однак дотепер посадові оклади прокурорів регулюються постановою КМ від 31.12.2012 №505. Як наслідок, замість належних 12 прожиткових мінімумів (з 1.01.2018 — 21144 грн.) прокурори місцевого рівня мають оклад у розмірі 5660 грн. Як наголошують автори подання, «це призводить до демотивації діючих прокурорів та відтоку високопрофесійних кадрів із системи».
Водночас нардепи вважають, що питання матеріального, соціального та пенсійного забезпечення є невід’ємною складовою організації та порядку діяльності прокуратури. Тому ці питання на підставі п.14 ч.1 ст.94 та ч.2 ст.1311 Конституції мають визначатися виключно законами. Тому делегування Уряду повноважень установлювати видатки державного бюджету на фінансування органів прокуратури не лише посягає на принцип розподілу влади, а й уможливлює ігнорування їхнього статусу та незалежності.
Дійсно, якщо раніше прокуратура перебувала наче поза структурою будь-якої гілки влади, то тепер її місце в системі органів правосуддя чітко окреслене в Конституції. Відповідно, сьогодні відсутні підстави для ототожнення прокуратури з органами виконавчої влади, отже, і для делегування Кабінету Міністрів права на свій розсуд визначати обсяги фінансування прокуратури.
Звужені гарантії
Як додатковий аргумент у поданні згадуються рішення КС стосовно гарантій незалежності та неприпустимості їх звуження щодо суддів. Адже до таких було віднесено й порядок фінансування, і рівень матеріального та соціального забезпечення служителів Феміди. Єдиний орган конституційної юрисдикції раз у раз наголошував, що вони є складовими незалежності суддів. Відповідно, при прийнятті нових законів не допускається зниження досягнутого рівня цих гарантій.
А в рекомендаціях Комітету міністрів Ради Європи від 6.10.2000 Rec(2000)19 вказано, що умови прокурорської праці, як-от: зарплата, перебування на службі, вік виходу на пенсію та її розмір — мають регулюватися законом. При цьому повинен бути досягнутий певний баланс між оплатою праці прокурорів і суддів. Адже і перші, і другі «відіграють важливу роль у системі кримінального судочинства».
Аналогічні висновки містяться у документах консультативних рад європейських суддів і прокурорів 2009 року. У них наголошується, що гарантії, які надаються прокурорам щодо їхнього статусу та умов служби, мають бути наближені до аналогічних положень для суддів і закріплюватися на законодавчому рівні.
Отже, тепер КС визначатиметься, чи закріплені такі вимоги — прямо чи опосередковано — вітчизняною Конституцією. Якщо так, то, очевидно, має констатувати неконституційність п.26 «Прикінцевих та перехідних положень» БК. Тим більше що, як наголошується в поданні, питання заробітної плати прокурорів не віднесене до сфери регулювання цим кодексом.
З огляду на наведені аргументи питання не в тому, чи скасує КС такі обмеження, а в тому — коли. Бо кожен місяць відстрочки — це економія для Уряду і втрата для гаманців прокурорів.