На ребенка — половину

Как изменились порядок исчисления алиментов и рассмотрение исковых заявлений об их взыскании

Если родители не договорятся о добровольной выплате алиментов, новый закон позволяет быстро решить этот спор в упрощенном производстве

8 июля вступил в силу закон «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно усиления защиты права ребенка на надлежащее содержание путем совершенствования порядка взыскания алиментов» от 17.05.2017 №2037-VIII. О важных новеллах этого акта «ЗиБ» рассказала одна из разработчиц законопроекта Анна Гаро.

Нові мінімум і частка

Закон передбачає збільшення мінімального розміру аліментів із 30 до 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Станом на вересень це становить 713 грн. для дитини віком до 6 років та 888,5 — від 6 до 18 років, а з 1 грудня цього року — 746 та 930 грн. відповідно.

Визначено законом і розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Зокрема, на одну дитину він становить 1/4, на двох — 1/3, на трьох та більше — 1/2 частки, виходячи із середньостатистичної заробітної плати в країні.

На практиці це означає, що в разі звернення особи з позовною заявою про стягнення аліментів їх розмір, установлений рішенням суду, не може бути меншим за 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку або 1/4, 1/3, 1/2 частки від заробітку (доходу) платника аліментів.

При цьому в разі наявності в особи рішення суду (судового наказу), постановленого ще до внесення змін, про стягнення аліментів не менше ніж 30% від прожиткового мінімуму потрібно отримати чергове рішення з визначенням нового розміру.

Спрощене провадження

Змінами, внесеними до Сімейного кодексу, передбачається стягнення аліментів у наказному (спрощеному) провадженні за заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів. Вона подається до суду тим із батьків або іншим законним представником дитини, разом з яким вона проживає.

Раніше таке питання вирішувалося переважно в порядку позовного провадження. При цьому судові процеси затягувались і тривали зазвичай не менше від року. Аліменти протягом цього часу не сплачувалися.

Суд вирішує питання про відкриття наказного провадження не пізніше від наступного дня після надходження заяви, закінчення строку, встановленого для усунення недоліків заяви про видачу судового наказу та не пізніше від наступного дня після отримання інформації про зареєстроване в установленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи — боржника. При цьому положення ст.102 Цивільного процесуального кодексу передбачають, що видача судового наказу проводиться в триденний строк з моменту винесення ухвали про відкриття провадження, без судового засідання й виклику сторін. Після цього судовий наказ уже може бути поданий в орган державної виконавчої служби для відкриття провадження й починає виконуватися.

Аліменти стягуються від дня подання заяви про видачу судового наказу. Таким чином, особа без зайвої тяганини, у короткий термін має на руках судовий наказ про стягнення аліментів.

Однак у спрощеному порядку можна стягнути аліменти лише в розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів на одну дитину, 1/3 — на двох і 1/2 — на трьох і більше дітей, але не більше за 10 прожиткових мінімумів на кожну (наразі це 14260 грн. для дитини віком до 6 років та 17770 грн. — від 6 до 18). Також можна подати заяву про видачу судового наказу на стягнення аліментів у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Обмеження в розмірі 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку стосується лише випадку обрання спрощеного порядку стягнення, тобто в разі одержання судового наказу. У випадку звернення до суду в порядку позовного провадження максимальної межі для розміру аліментів не існує.

Якщо ж особа бажає стягувати аліменти в більшому розмірі, подається позовна заява у звичайному порядку, передбаченому ЦПК, з обґрунтуванням такої вимоги.

Згідно із законом стягувачу аліментів гарантується також якнайшвидший розгляд його заяви без ризику зупинення провадження в разі звернення іншої сторони до суду з позовами про оспорювання батьківства (материнства), визначення місця проживання, порядку участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею. Це дозволить унеможливити ситуацію, коли платники аліментів, свідомо ухиляючись від утримання дітей, використовують процесуальні можливості для затягування процесу, що призводить до порушення прав дітей.

Таким чином, зазначені зміни спрощують і вдосконалюють механізм стягнення аліментів шляхом скорочення строку розгляду судом таких справ, зменшення витрат на юридичну (адвокатську) допомогу, переносять тягар доказування на платника.

Врахувати все

До обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, законом віднесено наявність у платника рухомого та нерухомого майна, коштів; витрат, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо не вказано джерела походження грошей. Таким чином, наявність значних неофіційних доходів тепер буде враховуватися при визначенні розміру аліментів.

Правову допомогу щодо збору доказів зможе надати адвокат (у випадку малозабезпеченості сторони — із системи безоплатної правової допомоги). Такі докази можуть бути отримані, зокрема, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, Єдиного реєстру МВС, від Державної прикордонної і фіскальної служб або у відповідь на адвокатські запити тощо.

При цьому наявність у платника аліментів рухомого та нерухомого майна слід тлумачити як право володіння, користування або розпорядження таким майном. Тому, якщо боржник фактично проживає, прописаний чи іншим чином користується нерухомістю, знімає гроші з картки/банківського рахунку на підставі доручення або керує автомобілем та має при собі технічний паспорт (оформлений на іншу особу), вважатиметься, що таке майно наявне в платника аліментів.

Спосіб стягнення

Зміни торкнулись і способу стягнення. Зокрема, тепер його визначає виключно стягувач, а не суд. Так, передбачається, що за рішенням суду аліменти на дитину присуджуються в частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або іншого законного представника дитини, разом з яким вона проживає. Визначений спосіб стягнення змінюється рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. На практиці це означає, що суд за заявою одного з батьків про бажання одержувати аліменти у твердій грошовій сумі або в частці від доходу прийматиме відповідне рішення про спосіб стягнення незалежно від наявності офіційного працевлаштування чи мінливого, нерегулярного доходу платника.

Проте платник аліментів змінити визначений судом спосіб їх стягнення вже не зможе. Відповідно до ст.192 СК в такої особи є право згодом зменшити розмір аліментів у разі зміни її матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я платника чи одержувача аліментів, дитини та в інших випадках, передбачених законодавством. Тобто платник зможе домагатися зміни розміру лише в межах способу, обраного стягувачем.

Із позовом на батьків

Законом чітко закріплено норму, що аліменти є власністю саме дитини, а не того з батьків, на ім’я якого вони виплачуються. Суми утримання не можуть використовуватися батьками на власні потреби всупереч інтересам мало- чи неповнолітніх.

Платник аліментів може подати заяву до органів опіки та піклування про перевірку цільового використання коштів, а також до суду — про зменшення розміру аліментів у разі їх нецільового використання або про переказування грошей на банківський рахунок дитини тощо.

Також дитина, досягнувши 14 років, може вчинити позов проти фактичного одержувача аліментів щодо їх відшкодування у випадку використання коштів не за цільовим призначенням.

Позивачі у справах щодо стягнення додаткових витрат на дитину, неустойки (пені) за прострочення сплати коштів, індексації чи зміни способу стягнення аліментів тепер звільняються від сплати судового збору. Крім цього, у таких справах заяву до суду можна буде подавати також за місцем проживання позивача, а не відповідача, як було раніше.

Розрахунок заборгованості

До ч.1 ст.195 СК також додано положення, відповідно до якого заборгованість за аліментами, присудженими в частці від заробітку, визначається виходячи з фактичного доходу, який платник одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток в Україні чи за кордоном.

У законі чітко сказано, що заборгованість платника аліментів, який не працював на час її виникнення, є фізичною особою — підприємцем і перебував на спрощеній системі оподаткування або є громадянином України, котрий одержує дохід у державі, з якою немає договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Отже, відповідно до внесених змін, стягувачам більше не потрібно витрачати кошти на іноземних адвокатів. Якщо ж платник чи стягувач надасть державному виконавцю докази про справжній рівень доходів, заборгованість буде перерахована.

Пеня — до 100%

У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач тепер має право на стягнення неустойки (пені) в розмірі 1% від суми несплачених коштів. Вона обраховується за кожен день прострочення — до повного погашення або ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше ніж 100% від заборгованості.

Процес стягнення пені за аліментами завжди був суперечливим, а судова практика із цього питання — досить неоднозначною. При обчисленні розміру пені на суму боргу за попередній період, вже збільшену на суму пені, знову нараховувалася пеня. Це хибний підхід.

Зміни є надзвичайно важливими, оскільки чітко визначають період, за який повинна стягуватися пеня, встановлюють її максимальний розмір, закріплюють право на стягнення пені й у разі, якщо аліменти сплачуються за домовленістю між батьками, а також уперше запроваджують відповідальність за ухилення від додаткових витрат на дитину.

Пеня тепер нараховується не на загальну заборгованість, а тільки на суму несплачених коштів за певний місяць. Загальний розмір обчислюється шляхом складення нарахованої неустойки за кожен такий період.

Окрім цього, у разі прострочення з виділенням коштів для додаткових витрат на дитину з вини платника останній зобов’язаний на вимогу одержувача погасити заборгованість з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від цієї суми.

Поділ майна

Також доповнено ч.2 ст.70 СК, яка, зокрема, передбачає, що при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя, якщо один із його членів ухилявся від участі в утриманні дітей. Довести такий факт можна й без наявності рішення про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини.

Водночас передбачено, що факти ухилення можуть мати місце як у період дії зареєстрованого шлюбу чи спільного проживання однією сім’єю, так і після його розірвання (припинення фактичних шлюбних відносин). Однак у будь-якому разі — до вирішення судом спору про поділ майна подружжя або встановлення факту спільного проживання однією сім’єю та поділу спільного сумісного майна.

Зазначені зміни є кроком уперед на шляху покращення системи захисту прав та законних інтересів дітей щодо отримання аліментів та покриття додаткових витрат. Вони дозволяють значно пришвидшити та вдосконалити процедуру їх призначення та стягнення таких сум.