Член правления ААУ Николай Пашинский:

«Тенденция безнаказанности должностных лиц за незаконные решения достигла своего апогея»

Трендом последних лет в нашей стране стало заверение в необходимости кардинальных реформ, начиная от ревизии нормативных актов и заканчивая перетряхиванием ветвей власти. Поэтому изменения коснулись и лиц, целью деятельности которых является получение прибыли от собственного дела. О положительном и отрицательном влиянии новаций на ведение бизнеса «ЗиБ» спросил у управляющего партнера адвокатского объединения «Фортис» Николая ПАШИНСКОГО.

 «Часто бездіяльність посадовців передбачена законом»

— Миколо Миколайовичу, як адвокат, котрий захищає клієнтів у спорах з органами державної влади та місцевого самоврядування, скажіть, з якими видами спорів найчастіше доводиться стикатися під час ведення відповідних справ у судах?

— Дякую за запитання. Але перед тим, як відповісти на нього, хотів би зазначити, що мені дуже приємно давати інтерв’ю вашому виданню, оскільки вважаю газету «Закон і Бізнес» одним з найкращих юридичних видань. Що стосується відповіді на запитання, то найбільш поширеними для нашої команди є супроводження спорів з податковими органами, а також із Національним банком і Фондом гарантування вкладів фізичних осіб і захист інтересів особи в Європейському суді з прав людини.

— У зв’язку із чим спостерігається така тенденція? Чи захищає держава права осіб, які мають власний бізнес?

— На жаль, в Україні тенденція до безкарності посадових осіб органів державної влади й органів місцевого самоврядування за свавільні незаконні рішення досягла свого апогею ще в 2010—2013 рр. Проте й сьогодні вона залишається надзвичайно гострою та болючою для суспільства.

Дійшло до того, що у 2015 р. на законодавчому рівні закріплена індульгенція для деяких категорій посадових осіб стосовно того, що вони не несуть відповідальності за будь-які дії або бездіяльність, якщо діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавчими актами (ст.64¹ закону «Про Національний банк України» від 20.05.99 №679-XIV).

Але як посадовець може нічого не робити в межах і спосіб, що передбачені законом? А за що ж тоді всі ми — платники податків — маємо платити йому зарплату? За його бездіяльність? Як на мене, це зовсім не правильно. Недопустимо, щоб посадовці виконавчої гілки влади отримували імунітет за наслідки прийняття своїх рішень. Це породжує почуття безкарності та вседозволеності.

— Ви маєте на увазі банківську систему?

— Так, це досить яскравий приклад. Менш ніж за 2 роки в Україні виведено з ринку (в тому числі введена процедура ліквідації) понад 90 банківських установ. Більшість з них, швидше за все, мали певні проблеми, і тому НБУ мусив діяти. Однак не думаю, що всі 90 банків треба було ліквідовувати, певна частина хотіла і могла залишитися на ринку. Вони робили все від них залежне, щоб не допустити підстав для прийняття таких рішень.

Дивує, з яким поспіхом виводилися з ринку певні банки, а ще більше — дуалізм регулятора (за одні й ті самі порушення одні отримували рефінансування від НБУ, а інших ліквідовували; або в одних банків регулятор вперто не хотів бачити порушення, а для інших завжди обирав виведення з ринку).

Логічно, що певна частина фінустанов не погодилася з рішеннями Нацбанку і оскаржила в судах незаконні, на їхню думку, дії регулятора. Вже понад 10 банків виграли у НБУ й пройшли всі судові інстанції, зараз їхні справи перебувають на розгляді у Верховному Суді України. Але, попри те що рішення судів вступили в законну силу і щодо більшості з них відкриті виконавчі провадження, НБУ і ФГВФО де тільки можуть кричать про незаконність судових рішень і про те, що вони не збираються їх виконувати. Голова НБУ пише листа ВСУ, в якому фактично вдається до тиску на суддів, оскільки визначає, які рішення мають бути законними. На моє переконання, це абсурд і не що інше, як пряме втручання виконавчої влади в судову.

Та маю відзначити, що великі сподівання покладено на судову реформу та впровадження нових інституційних органів для боротьби з корупцією, що дозволить зняти напруження в суспільстві й дасть поштовх до розвитку справжнього громадянського, демократичного суспільства і правової держави.

— Чи є реальна відповідальність посадових осіб за порушення прав бізнесменів?

— На це запитання кожен зможе отримати чітку відповідь, коли хоч одна гучна справа з тих, які сьогодні обговорює юридичний загал, буде розглянута в суді й буде постановлено вирок у відповідній кримінальній справі чи за зловживання службовою владою, чи за халатність, чи за перешкоджання діяльності захисника і винну посадову особу притягнуть до відповідальності. На жаль, сьогодні почастішали випадки ототожнення адвоката з клієнтом, і правоохоронні органи, зловживаючи своїми правами, не тільки порушують права осіб, щодо яких проводяться певні слідчі дії, а й ігнорують законодавчі гарантії діяльності адвокатів. Асоціація адвокатів України неодноразово звертала увагу громадськості на ці кричущі факти порушення професійних прав наших колег.

«Іноді судді, аби догодити представникам іншої гілки влади, затягують розгляд справ»

— Представники компаній під час публічних виступів скаржаться, що у судових спорах з державними органами судді часто стають на бік останніх, при цьому порушуючи їхні права. Чи відповідає це дійсності? Якщо так, то чому це відбувається?

— Є різні чинники таких дій — від неправильної кваліфікації юристами компаній норм матеріального і процесуального права і до мінливості судової практики. Наприклад, раніше спори щодо нерухомості з державними реєстраторами були підвідомчі судам адміністративної юрисдикції. Проте з 2016 р. Верховний Суд України змінив підхід до цієї категорії справ і визначив, що це справи цивільної і господарської юрисдикції залежно від того, хто звертається, — фізична чи юридична особа.

Але, на жаль, треба сказати про третій чинник, який і сьогодні ще діє в судах і який є рудиментом радянського правосуддя — так зване телефонне право. Суддя, аби не сваритися з представниками іншої гілки влади, в кращому випадку затягує розгляд справи, а в гіршому — приймає рішення, яке не відповідає принципу верховенства права.

Сподіваюсь, що з впровадженням судової реформи та підняттям зарплат суддівському корпусу зменшиться відсоток справ, де суддів будуть звинувачувати або в корупції, або у телефонному праві, і поступово довіра до суддів відновиться.

— Як ви ставитеся до того, що юристи задля отримання переваг у процесі (як їм здається) намагаються підкріплювати свої аргументи паралельним направленням скарг на суддів до Вищої ради правосуддя?

— Якщо суддя дійсно допустив грубі процесуальні порушення при розгляді справи, вважаю, це не право, а обов’язок юриста повідомити ВРП для реагування. Але неприпустимо це робити задля тиску на суддю. В першу чергу ми — адвокати маємо ретельно зважувати всі можливі наслідки для клієнта і не допускати подання безпідставних скарг на суддів.

— Зараз стало модним посилатися на практику Європейського суду з прав людини при вирішенні будь-яких спірних питань. Як часто рішення ЄСПЛ стають у пригоді при розв’язанні конфліктів бізнесу з державними органами?

— На щастя, зустрічаю багато обґрунтованих посилань на практику ЄСПЛ у рішеннях наших судів. І одним з лідерів у цьому, на мою думку, є Окружний адміністративний суд м.Києва.

Це дуже добре, коли і юристи, і судді посилюють свою позицію практикою Євросуду. Головне, щоб це не було вириванням з контексту окремих фраз і речень, як це часто полюбляють робити окремі представники. Бо після ретельнішого аналізу повного тексту рішення таке недолуге вибіркове цитування може завдати більше шкоди, ніж користі.

«Створення нових органів не допоможе чиновникам поважати права та інтереси суб’єктів бізнесу»

— Останніми роками проголошуються наміри домогтися кардинальних змін у сфері державного регулювання економіки — від удосконалення профільних законів і до внесення змін до Податкового кодексу. Як законодавчі новації вплинули на ведення бізнесу в країні?

— З одного боку, стало легше, оскільки дерегуляція (особливо скасування старих нормативно-правових актів часів колишнього СРСР) є позитивним кроком. А з другого — прийняття нового законодавства досить великого обсягу створює ситуацію, коли правники поступово починають спеціалізуватися на конкретних галузях права. Але це добре для клієнта, оскільки, безумовно, позначиться на якості надання відповідних послуг.

— Чи є процесуальне законодавство досконалим у сфері регулювання відносин «держава — бізнес»? Які зміни, на ваш погляд, вплинули б на ситуацію?

— Що стосується нового процесуального законодавства, то проекти нових кодексів є досить прогресивними. Однак мушу застерегти щодо недопущення збільшення розміру судових витрат та їх безумовного авансування стороною у процесі. Адже у нинішніх умовах це ускладнить доступ до суду не тільки для малого бізнесу, а й навіть для середнього.

— Поява бізнес-омбудсмена дала якісь плоди? Чи, може, потрібно створити ще якийсь орган, аби змусити чиновників поважати законні права та інтереси суб’єктів господарювання?

— Так, бізнес-середовище позитивно сприйняло появу бізнес-омбудсмена, хоча порівняно із судами відсоток справ, який розглядається за допомогою цієї інституції, невеликий. Не думаю, що створення ще якихось нових органів допоможе чиновникам поважати права та інтереси суб’єктів бізнесу.

Вважаю головним усвідомлення всіма нами того, що кожен має поважати закон — від звичайного громадянина до Президента. І ми всіма своїми діями повинні утверджувати верховенство права. А основним мірилом цього має стати третя гілка влади — судова, яка дійсно має бути незалежною від законодавчої та виконавчої гілок. І важливо, щоб слова присяги для судді не були порожнім звуком, а лунали від щирого серця.