Прямая бездеятельность

Граждане уже полгода имеют право обжаловать решения национальных судов в КС. Однако не лишены такой возможности

Нормы Основного Закона, в том числе о конституционной жалобе, имеют прямое действие. Однако Конституционный Суд отказывался рассматривать такого рода заявления, ссылаясь на отсутствие закона, который бы определял порядок их слушания. Впрочем, даже после его принятия с реализацией норм по внедрению нового института будут возникать проблемы.

«Цивілізаційний крок»

11 квітня парламент відхилив проект закону «Про Конституційний Суд України» (№5336¹). Чи не найважливішою новацією документа для громадян мало стати запровадження інституту конституційної скарги. Це «письмове клопотання щодо перевірки на відповідність Конституції (конституційність) закону (його окремих положень), що застосований в остаточному судовому рішенні».

Така ініціатива знаходить підтримку серед громадян, правників і володарів мантій. Зокрема, суддя КС у відставці Петро Стецюк уважає, що запровадження конституційної скарги — це «цивілізаційний крок уперед». Хоча його треба було зробити ще в 1996 році, під час прийняття Основного Закону. Таку думку він висловив під час експертної дискусії «Зміни до Конституції в частині правосуддя: півроку в дії», організованої комітетом з питань конституційного права, адміністративного права та прав людини Асоціації правників України.

Втім, перші питання до реалізації норм про запровадження нового інституту виникли відразу після набрання чинності прогресивними змінами. Так, Суд відмовляється розглядати скарги, оскільки відсутні відповідні положення в законі про КС. Мовляв, порядок розгляду визначається Конституцією та законами. Натомість Верховна Рада зволікала з прийняттям профільного акта, тож вона й винна.

Проте П.Стецюк не бачить тут провини парламенту. І посилається на ч.2 ст.8 Основного Закону, де сказано, що його норми «є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується». Коли ж запрацює новий закон про КС, це питання просто буде деталізовано й порядок розгляду скарг покращиться.

Період невизначеності

Тобто, пояснив правник, уже півроку орган конституційної юрисдикції зобов’язаний приймати скарги в провадження та розглядати їх «і ні в якому разі не перекидати м’яч на бік парламенту. Натомість сьогодні можемо констатувати факт: КС ухиляється від виконання своїх прямих обов’язків. А громадяни несуть певні моральні та інші збитки через те, що цей інститут не функціонує».

Більше того, голова профільного комітету АПУ, старший радник ТОВ «Кесарєв консалтинг» Альона Шуліма додала, що КС нині не тільки не розглядає скарг, а й розмістив на своєму сайті заяву, в якій просить громадян утримуватися від звернень до нього, оскільки наразі відсутній закон, який визначає підстави для подання скарги. Мовляв, після його прийняття доведеться переглядати всі раніше подані скарги з підстав, визначених парламентом.

Народний депутат, член Ради з питань судової реформи, яка працювала над проектом закону про КС, Руслан Сидорович розповів: були різні пропозиції щодо врегулювання цього питання в перехідних положеннях. Серед них і радикальні, як-от визначити, що всі конституційні скарги, подані до прийняття закону, слід повернути громадянам.

Одначе така позиція не витримує критики, оскільки норма Конституції має пряму дію. Тому шукали компроміс, ураховували те, що передбачені певні вимоги до конституційної скарги, а також установлюється судовий збір, вводиться виключне представництво заявника в КС адвокатом. Очевидно, що півроку тому таких вимог не існувало. Тож, за словами народного обранця, дійшли згоди, що зареєстровані заяви залишатимуться без руху, а громадянам дадуть 3 місяці на усунення недоліків.

Переглядається все?

Ще одне дискусійне питання — фактично необмежений строк, протягом якого дозволяється подати скаргу до КС. Нібито в ст.77 документа передбачено, що заява може бути прийнятною, якщо:

а) вичерпано всі засоби судового захисту в межах національної юрисдикції;
б) з дня набрання законної сили остаточним судовим рішенням, в якому застосовано закон, сплинуло не більше трьох місяців.

Але в ч.2 цієї статті сказано: як виняток конституційна скарга може бути прийнята поза межами цих вимог, якщо «Суд визнає її розгляд необхідним із мотивів суспільного інтересу». «Коли питання стоїть про конституційність закону, то скажіть: хіба в цьому може не бути суспільного інтересу?!» — пояснив побоювання Р.Сидорович.

Разом з тим відповідно до змін до процесуальних кодексів (проект №6232) задоволення конституційної скарги є підставою для перегляду судового рішення щодо заявника за виключними обставинами (див. №11 «ЗіБ»). Тому, по суті, існує можливість перегляду рішень національних судів протягом років, що порушує принцип правової визначеності. Створюється можливість ревізії правовідносин за дуже великий період часу.

Народний депутат пропонував установити, що Суд може виходити за межі 3-місячного терміну, але, по-перше, в ухвалі про прийняття скарги до розгляду має зазначити мотиви, по-друге, особа, яка подала скаргу, позбавляється права на перегляд судового рішення, щодо якого вона зверталася по захист суб’єктивного права. Адже мета КС полягає в захисті публічного інтересу. Крім того, це давало б можливість уникнути зловживань із використанням нового інституту.

Самі себе очистять

Крім того, Р.Сидорович зауважив, що реформа загалом передбачає оновлення суддівського корпусу. Зокрема, створюється новий Верховний Суд. Натомість не йдеться про заміну складу КС із «украй підірваною суспільною легітимністю».

«Забули, що там продовжують працювати старі люди, які знаходяться під кримінальними провадженнями?» — обурився народний обранець. І додав, що такий орган «не може породжувати рішень, які не будуть якісно сприйматися суспільством».

Натомість П.Стецюк звернув увагу присутніх на питання звільнення суддів КС, для чого відповідно до ч.2 ст.149¹ Конституції необхідно не менше ніж 2/3 голосів його членів, тобто 12. Юрист уважає, що тут «із самого початку закладена величезна небезпека. Порушено один із загальних принципів європейської правової системи, який був викладений ще в античні часи: ніхто не може бути суддею у власній справі».

Інша загроза полягає в тому, що в разі одночасного закінчення повноважень у третини складу КС для звільнення суддів об’єктивно не вистачить голосів. І це буде конституційний «пат»: звільнити вже нікому, а заповнити вакансію також неможливо, бо юридичного її ще не буде.

Отже, можна говорити, що реалізація судової реформи в частині єдиного органу конституційної юрисдикції поки залишає бажати кращого. Може виявитися, що, з одного боку, громадянам буде обмежено доступ до захисту конституційних прав, а з другого — КС буде завалений скаргами, що дасть йому можливості суб’єктивно підходити до прийняття тих чи інших звернень.

Утім, якщо країна півроку обходилась і без тлумачення законів, і без нового інституту, який мав би заповнити цю порожнечу, то, напевне, може почекати ще. Якщо сьогодні КС по кілька років слухає конституційні подання, які дійсно мають і суспільний інтерес, і вагоме значення для правової системи країни, то чи буде він квапитися з розглядом конституційних скарг громадян?

Напевне, буде попит — буде і пропозиція…